"Копняки" та розмови - як Кулеба з Угорщиною домовляється
Читати новину російською мовою, повідомляє Depo.ua.
Спроби нормалізації стосунків з чинною угорською владою — за умов продовження Україною захисту своїх національних інтересів — видаються малореалістичними.
Хоча б тому, що генератором проблем у цих стосунках є не якісь радикали, а угорські посадовці, відповідальні за їх реалізацію.
Поки угорський міністр закордонних справ Петер Сійярто долає коронавірус, мимохідь відправивши на карантин численних співробітників урядових відомств Камбоджі і Таїланду, його український колега Дмитро Кулеба розповідає про можливість "перезавантажити" стосунки з Угорщиною після низки скандалів, пов'язаних з втручанням Будапешта в українські місцеві вибори.
"Я сподіваюся, що цей епізод залишиться в минулому, емоції вщухнуть, і ми повернемося з угорськими партнерами до предметної розмови щодо усіх питань порядку денного, яких багато між Україною та Угорщиною" — заявив Кулеба на сьогоднішньому прес-брифінгу.
Подібна заява, на перший погляд, виглядає цілком логічно. Ну, зайнявся очільник угорського МЗС агітацією в день місцевих виборів, закликаючи голосувати за одну з партій. Ну, зреагувала Україна на трохи дивну агітацію, і заборонила в'їзд двом угорським посадовцям. Почувши у відповідь, що рішення про це було "жалюгідною нісенітницею". З ким не буває. От і український міністр заявив, що "Угорщина зробила свій крок, ми зробили крок у відповідь" - та й по всьому. Життя продовжується.
Але в реальності все трохи не так. За достовірними чутками, Україна заборонила в'їзд угорським посадовцям – міністру Іштвану Грежі, відповідальному за розвиток співпраці з Закарпаттям, та держсекретарю Яношу Арпаду Потапі, що займається нацполітикою. І такий крок цілком логічний, оскільки той самий Потапі займався абсолютно протизаконною агітацією за лічені дні до скандальних заяв Сійярто.
І тут стає очевидним момент, який не вкладається у логіку подій. Якщо, наприклад, у Польщі невідомі вандали знищують пам'ятник українцям, можна домовитися про те, що тамтешня влада його відновить. Можна дискутувти, коли це станеться, і яких кроків при тому очікують від України. Можна навіть дискутувати про те, що саме буде на ньому написано – хоч ця цензура посмертного буття і видається трохи дивною.
Але в ситуації, коли систематичним підривом стосунків між країнами займаються саме ті особи, які відповідальні за їх розвиток, і коли поскаржитися на їхні дії можна тільки їм самим, говорити про компроміси, "перезавантаження" та інші прекрасні речі банально немає жодного сенсу.
Угорська сторона використовувала, використовує, і, судячи з усього, буде й далі використовувати тему "захисту прав етнічних угорців" як прийом своєї міжнародної політики. Ну, і внутрішньополітичної боротьби правих популістів, звичайно, теж. Принаймні, поки при владі перебуває чинна політична сила. Без кардинальної зміни ставлення до двосторонніх стосунків саме з боку Будапешта ніяке "перезавантаження" не видається можливим.
Щось подібне відчуває, звичайно, і Дмитро Кулеба, вживаючи не зовсім дипломатичного виразу про українського "копняка для партнерів, що перейшли червону лінію". Але в реальності кардинально змінити двосторонні стосунки може не "копняк", а хіба що зміна правлячих еліт в Угорщині.
Тарас Паньо