Как резервные больницы встречают вторую волну

Бронхіт на день народження переріс у COVID-19 та температуру під 40, яка не збивалася жарознижувальними препаратами.

Далі була "швидка" й госпіталізація у міський центр радіаційного захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, на вулиці Кубанської України.

Це одна з тих лікарень, які зараз розконсервовують під другу хвилю пандемії COVID-19.

У цій історії є дещо хороше.

Уся лікарня повністю віддана під ковід і ліжка ще є: у палаті інтенсивної терапії на шість місць нас лежить лише двоє. Та скоро їх певно не буде.

Усі процедури у реанімації за рахунок держави. Бачив, як один з пацієнтів пропонував медперсоналу гроші, але не взяли. Кажуть: "У нас кишень немає".

Київська міська адміністрація, під опікою якої перебуває медичний заклад, зобов’язалася встановити тут кисневу станцію.

Тоді б раз на тиждень сюди під’їжджала фура, заливала кисень в "бочку", й питання безперебійного постачання кисню хворим було б вирішене.

Але хтось з чиновників забув, що треба переналагодити розводку труб, без чого станцію під’єднати неможливо.

Зараз робити розводку запізно, адже хворі вже надходять.

Кисень в лікарню завозять балонами, однак їх не вистачає. Тож тим, хто потребує кисневої терапії, інколи доводиться чекати.

Мені відомо, що ця проблема не є винятковою, бо 6 грудня перебої з киснем були не лише в нашому медцентрі, а й щонайменше у ще двох столичних лікарнях – восьмій та дванадцятій.

Коли мене госпіталізовували, насиченість крові киснем була 94-95%, втім за ніч цей показник впав до 85-88%. Хвороба може прогресувати доволі швидко.

Наразі половина моїх легень пошкоджена коронавірусом, тому ще деякий час я залежатиму від додаткового кисню.

І найменше у житті мені хочеться знову застати той момент, коли треба рахувати години та хвилини до поставки наступного балона.

Олексій Єрмоленко

Загружаем комментарии...
Читать комментарии

Новости

Больше новостей