Чому радянський броньовик залишається в нашій армії
Досить пізніше за часом виділення фінансування за програмою Державної оборонного замовлення на 2020 р привело до того, що практично кожен день в ЗМІ з'являється інформація про передачу армії тих чи інших озброєнь або обладнання, повідомляє Деловая столица.
Наприклад, НВО «Практика» передало армії кілька десятків бронеавтомобілів «Козак-2». Варто нагадати, що це одна з небагатьох машина класу 4х4, яка пройшла державні випробування і офіційно прийнята на озброєння ЗСУ.
Створена на базі повнопривідного шасі Iveco EuroCargo, вона має клас мінної захисту STANAG Level-ІІ і модульну конструкцію. У турелі можуть встановлюватися кулемети калібру 7,62 або 12,7 мм, автоматичний гранатомет АГС-17 або УАГ-40.
Однак на сьогодні «Козак-2» не є основною машиною, так як поставляється виключно на озброєння десантно-штурмових військ. Та й кількість їх явно недостатнє - за інформацією від виробника, всього вітчизняним силовикам поставлено 240 одиниць, але в цю цифру входять також броньовики для Держприкордонслужби (як мінімум 7 машин) і Нацгвардії (з відкритих джерел відомо про закупівлю партії в 22 одиниць).
Цікаво відзначити також, що Міністерство оборони закуповує руху вперед не буде версію - «Козак-2М1», а більш дешевий «Козак-2». Але ж «Козак-2М1» набагато ближче до ідеальної армійської машині, так як має не рамну конструкцію, як її ранній варіант, а відрізняється несучим корпусом-монококом, на якому встановлена незалежна підвіска (чеського виробництва).
Таке рішення, до речі, дуже близько до конструкції бронеавтомобіля легкого класу «Дозор-Б», який розроблявся під вимоги військових, а не був пристосований під існуючі шасі, як ранні «Козаки» або інші вітчизняні бронеавтомобілі.
У той же час потреби армії в бронеавтомобілі просто колосальні і покрити їх вітчизняні виробники поки не в змозі. Саме тому на озброєнні ЗСУ полягає ціла лінійка різноманітних бронеавтомобілів.
На сьогодні можна констатувати, що довоєнна програма розробки і виробництва броньовика «Дозор-Б» фактично провалилася. Станом на осінь 2020 року в 95-ї аеромобільної бригади експлуатується дослідна партія з 10 машин, яку час від часу ремонтує Львівський бронетанковий завод. Виробничих недоліків в ній було так багато, що військові надалі вважали за краще купувати польську машину «леопард онцилла» - ліцензійну копію нашого «Дозору-Б».
Повідомлень про закупівлю додаткових партій бронеавтомобілів інших виробників на даний момент немає, тому обережно можна говорити про те, що епоха «Варти» на цивільному шасі МАЗ або «Барс-8» на базі Ford F-550 в армії поступово добігає кінця. З недавніх повідомлень є інформація про інтерес військових і закупівлі невеликої партії легшою і маневреної «Варти-Новатор» (ймовірно для Сил спеціальних операцій).
Ну а основним броньованим транспортом на першій лінії протистояння на Донбасі, як і раніше залишається старенький БРДМ-2 ще радянського виробництва. Тому немає нічого дивного в тому, що останнім часом наші військові зосередилися саме на модернізацію парку цих машин - це набагато дешевше, ніж покупка нових.
Капітальний ремонт і модернізацію БРДМ-2 під найменуванням БРДМ-2Л1 освоїв Миколаївський бронетанковий завод, який тільки за останній рік передав армії мінімум 50 таких машин. У процесі модернізації миколаївці значно поліпшили тактико-технічні характеристики машини за рахунок демонтажу додаткових коліс, установки нових бічних люків, тепловізорів, а також сучасних засобів зв'язку і навігації.
При цьому не можна не сказати, що це вкрай бюджетний варіант, який не впливає на моторно-трансмісійні частина броньовика.
Хоча сьогодні є варіанти модернізації з установкою нового двигуна, що дозволило б отримати кардинально нову машину. Тут і компанія «Техімпекс» зі своїм БРДМ-2Т (дизельний двигун Д245.30Е2), 45-й експериментальний механічний завод з БРД-2И (двигун від компанії Isuzu), ну і БКМ «Азов» від інженерної служби «Азова» (двигун General Motors). Т
акже всі варіанти модернізації передбачають установку бічних дверей для десанту (що реалізовано в миколаївському варіанті), нові колеса з безкамерними шинами, а також сучасне радіоустаткування. Залежно від фінансових можливостей замовника є опції або залишити існуючий комплект озброєння, або посилити його установкою сучасного бойового модуля.
Михайло Жірохов