Чого Зеленський чекає від Байдена
Володимир Зеленський заграє з Джо Байденом, але той успадкував посттрамповскій світ, в якому кожен займається своїми інтересами, повідомляє Новое Время.
Пізно ввечері в суботу, 19 грудня, сайт Офісу президента викотив довге інтерв'ю Володимира Зеленського американській газеті New York Times.
Далеко не всі з цього інтерв'ю увійшло до статті, яку за підсумками бесіди з українським президентам написав журналіст Ендрю Кремер. Але інтерв'ю, проте, цікаво само по собі.
Зеленський розсипається в компліментах новообраному американському президентові Джо Байдену, розраховуючи, що Україна стане одним з пріоритетів його офіційної каденції.
Але треба ж розуміти, що Байден 2015 року та Байден 2020 року - це два різних Байдена. Правління Дональда Трампа змінило й американську політику в цілому, і настрою американського суспільства. Повернення до визначальної ролі Америки у світових геополітичних розкладах, швидше за все, не буде, адже не заради цього американці голосували за Байдена.
Так, Байден може в черговий раз красномовно нагадати Україні, що та повинна боротися з корупцією і проводити політику деолігархізації. Але про це регулярно нагадувала і Христина Квін, керівниця Посольства США за президентства Трампа.
Навряд чи Держдеп повернеться до мікроменеджментом в українському питанні, коли він відстежував будь-які, навіть мінімальні рухи в українському політичному просторі.
Пройшли ті часи, коли Держдеп турбувався справою Стерненко або уважно вчитувався в рішення Печерського райсуду. Ця політика не виправдала себе, адже після неї в українському інформаційному просторі оселився міф про "зовнішньому управлінні". Байдену зовсім не хочеться влаштовувати в Україні "зовнішнє управління".
Не хочеться хоча б з тієї причини, що Україна і сама знає, що їй потрібно робити. Очевидно ж, що потрібна і судова реформа, і реформа правоохоронних органів, і зважена макроекономічна політика. Не треба ходити до Байдена в Білий дім, щоб почути про пріоритетність цих напрямів.
Судячи з інтерв'ю Зеленського New York Times, Офіс президента чекає, що Байден запропонує нову американську і, отже, міжнародний порядок для України. Але немає. Це Україна повинна запропонувати світові новий порядок щодо себе.
Цей момент нагадує мені один випадок з мого життя. Одного разу я вступав до Гарвардського університету, вдало пройшов всі етапи тестів, запропонував тему дослідження про українську олігархічну економіку, але на фінальному інтерв'ю з куратором дослідницької програми я почув: "Ви дуже сильний кандидат, але ми тут, в Гарварді, зовсім не фахівці з України . Ви в Україні розбираєтеся набагато краще нас. Ми не зможемо вас нічому навчити по вашій темі. От якби ви запропонували досліджувати, скажімо, економічна поведінка американських мілленіалів - ми б взяли вас на нашу дослідницьку програму".
Точно так само і Байден. Він - досвідчений політик, президент США все-таки, але якщо Зеленський сам не запропонує якісний порядок, Байден нічим не зможе йому допомогти. У нього - ціла планета в фокусі з її гарячими точками, торговими конфліктами, порушеннями прав людини й падінням довіри між двома берегами Атлантики. Байден - перш за все фахівець по Америці, а не по Україні.
Для тих, хто хоче розуміти, чим насправді живе Демократична партія США, варто стежити за конгресменом Олександрією Окас-Кортес в соцмережах. Звичайно ж, уми американських демократів звернені в бік політики вакцинації населення від COVID-19. Інформаційна боротьба з антівакцінаторами, ціна вакцин, маржа фармкомпаній-виробників - ось що хвилює зараз штаб Байдена, розташований в штаті Делавер.
Добре, звичайно, що Зеленський запрошує Байдена до Києва. Це більше, ніж просто запрошення до візиту - це скоріше запрошення нарешті зайнятися Україною по-справжньому. Але тут вже починається порядок Зеленського.
Він не дуже хоче в сотий раз чути про боротьбу з корупцією - йому б Нормандський формат оживити, Кримську платформу запустити. А для цього потрібні американські ресурси.
Байден ж навряд чи захоче починати своє правління з загострення поточних конфронтацій. Навряд чи в першу його тиждень в Білому офісі президентська адміністрація США випустить ряд гучних заяв з критикою Володимира Путіна або китайського лідера Сі Цзіньпіна. Байден захоче для початку всім дати шанс, навіть звичним диктаторам.
Президентська кампанія Байдена хоч і проходила під прапорами «нової нормальності», але все більше стосувалася підвищення податків для найбагатших американців, повернення Америки до міжнародних кліматичних домовленостей, боротьби з COVID-19.
Байден, звичайно, збирається відрізнятися від Трампа, але він дуже чітко розуміє, що успадкував пост-трамповскую Америку, де Трамп і його політичний курс все ще популярні. І в поствиборній заяві Байдена про те, що він буде президентом не тільки для свого електорату, а й для всієї Америки, однозначно читається посил про те, що Байден не буде тим Байденом, яким він був за часів Барака Обами.
Справа не в тому, що Байден змінився. Річ у тім, що змінилася Америка. Так, New York Times легко отримує доступ до Зеленському та виконує, по суті, роботу українських медіа. Але це ще зовсім не означає, що Америка збирається бути для України тим, чим вона сама повинна бути для себе.
Чи можна це змінити? Чи можна зробити політику США щодо України більш проактивного? Звісно. Але для цього треба сильно розширити рамки політичних форматів, до яких звикли на Банковій.
По-перше, треба уникати великих скандалів. По-друге, припинити кивати головою в бік Петра Порошенка, оголюючи громадські травми 2019 го. Порошенко, врешті-решт, поважають в США. По-третє, треба навести порядок в українських судах.
Байден не писатиме законопроєкти про реформу українських судів. Байден не буде телефонувати голові Податкової служби України кожен раз, коли бізнес страждає від несправедливих наїздів. Байден не буде доручатися за кожен позику Мінфіну заради зниження процентних ставок. Та й не захоче майбутній американський президент надавати те, що називають непрошеними порадами. У нього й інших справ повно.
Але Байден може включити всю силу американської експертизи там, де Україна захоче проводити ринкові реформи. Наприклад, в секторі енергетики, у використанні антимонопольного законодавства, в побудові якісного локального фінансового ринку.
Не треба бачити в Америці вічного учасника черговий з холодних воєн. Америка - це найбільша економіка світу, яка багато разів довела, як працюють закони цієї самої економіки і чому ніхто і ніщо не може замінити справжній дух підприємництва і індивідуального креативу.
Ось там, в багатстві американського бізнесу лежить ключ до розгадки питання про те, яке майбутнє у американо-українських відносин. Офіційні політичні відносини пожвавиться в тому випадку, якщо пожвавиться відносини між двома країнами в приватному секторі.
Глибинна мрія українського обивателя про те, що Америка введе нарешті війська НАТО і видавить росіян з Криму і Донбасу, не має під собою реалістичний грунт. Америка - це партнер, який готовий підтримувати Україну в її нестабільних відносинах із зовнішнім світом. Але для цього Україна сама повинна зрозуміти, чого вона хоче і на що вона готова заради своїх бажань.
Іван Верстюк