Спадщина Януковича: куди поділися особняки та угіддя

Від епохи Віктора Януковича українцям дісталася не тільки розорена скарбниця, розвалена армія і окупований Крим, але ще і шикарне майно: десятки особняків, тисячі гектарів "приватизованих" лісових угідь, квартири і бізнес людей, які входили в найближче оточення президента, повідомляє Апостроф.

Є навіть цілі медіа-холдинги, які зараз формально належать державі, а фактично опинилися в руках олігархів. Минуло майже сім років, а держава так і не змогло повернути навіть половини цих багатств.

Лувр Юри "Єнакіївського" під Києвом

Юрій Іванющенко - один з найвідоміших "смотрящих" і "гаманців" Сім'ї Януковича. Після зміни влади в Україні на рахунках "Єнакіївського" в Швейцарії знайшлася найбільша серед наближених до екс-президенту осіб сума грошей невідомого походження, таємно виведених з України - 72 мільйони швейцарських франків.

Однак це була лише частина багатств, які чи то належали Іванющенко, то чи просто перебували у нього "до запитання" згори. Мабуть, що найвідоміший його актив - палацовий комплекс на 10 000 квадратних метрів на Жуковому острові. Також там є декілька невеликих озер, ліс, кілька будинків поменше, сауна, яка за стилем нагадує знаменитий будинок Януковича в Межигір'ї і багато іншого.

Якщо хтось думає, що Іванющенко кинув будівництво відразу після перемоги євромайдану, то він помиляється. На відео, знятому в 2015 році, було добре видно, що роботи по озелененню території (на секундочку - 40 гектарів) вже за часів правління Петра Порошенка йшли повним ходом. Кажуть, спочатку цей палац будувався для потреб Януковича і його рідні, проте після 2014 року Іванющенко вирішив залишити майно собі - чи то самовільно, чи то зі схвалення колишнього патрона, якому ця нерухомість вже явно не знадобиться.

Зараз будинок, який оцінюється, як мінімум, в 220 млн гривень, залишається у фактичній власності Іванющенко, хоча за паперами його реальним власником давно є третя особа. Генеральна прокуратура ще з часів Юрія Луценка лише розводить руками і киває на недостатність доказів, хоча в їх пошуку українським правоохоронцям навіть допомагали колеги з американських спецслужб, які вже точно вміють відновити весь ланцюжок власників - користі це не принесло. Ні з Іванющенко, ні з іншими втікачами представниками "Партії регіонів".

"За часів Порошенко ці розслідування були благополучно поховані, ніяких рухів тіла практично не було. Відбувалися дивні речі: арешти знімалися на кілька днів або навіть годин і гроші благополучно виводилися. Тобто можна припустити, що була певна зацікавленість. Звичайно, по закінченню такої кількості часу такі справи малоперспективні ", - сказав політичний експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Ігор Петренко.

"Я не вірю в байку Генеральної прокуратури про відсутність доказів, і знаю, що докази в деяких справах були вичерпними. Зокрема, за колишніми членами " Партії регіонів "Андрієм і Сергієм Клюєвим працювали фінансові розвідки США, України, Швейцарії, Австрії та Ліхтенштейну" , - зазначає виконавчий директор Центру протидії корупції Дар'я Каленюк.

З мільярдів Януковича повернули тільки частину, але конфіскували квартиру

Мільярди Віктора Януковича вже стали практично таким самим міфом, як і вкрадене "золото Компартії". І схоже, що шансів повернути їх В України з кожним роком все менше. Так, якусь їх частину все ж вдалося витягнути з заплутаноЇ мережі офшорів і підставних фірм: у 2017 році до держбюджету впало 1,7 млрд доларів, ще 3 млн доларів прийшли в 2019 році. І це при тому, що після його втечі суми називалися набагато більш вагомі: говорили, що з України вивели практично її річний бюджет - тобто кілька десятків мільярдів доларів.

Де ж вони? Загубилися в десятках компаній і заплутаних схемах, частина заблокована на рахунках банків іноземних держав, які не поспішають віддавати їх, чекаючи від українських правоохоронців вагоміших аргументів, але з ними якось не складається.

Зате Україні вдалося повернути цілу квартиру Януковича в елітному комплексі на Оболоні, яка належала його цивільній дружині Любові Полежай. Як розповіли в Агентстві з розшуку та менеджменту активів (АРМА), її відремонтували і тепер здають в оренду за 37 тисяч гривень на місяць. Вагоме досягнення за сім років роботи.

Угіддя "Ярик" під Києвом теж не повернули

Ще один символ минулої від нас епохи - 31 тисяч гектарів мисливських угідь під Києвом, які за часів Януковича передали в розпорядження приватного клубу "Ярик". Ці землі перейшли в приватні руки в лютому 2012 року, а забирали їх у військових. Точніше в Мінобороні самі від них відмовилися, оскільки їх про це попросили вельми впливові на той момент люди. Операцію оформили на 49 років.

Одним із співзасновників був бізнесмен Артур Ростомьян, який також фігурував у документах на будинок Януковича на Оболоні. Також співвласниками були генерал-майор Василь Сапко (має найбільшу частку) і екс-депутат Київської облради Володимир Забіла.

У 2014 році прокуратура спробувала оскаржити законність передачі земельних угідь, які за площею рівні приблизно половині Києва і навіть зуміла виграти в Господарському суді Києва. Однак кілька місяців потому Вищий господарський суд повернув все "на свої місця" - величезна територія все ще знаходиться в повному розпорядженні людей, близьких до Януковича.

Чи є шанс повернути награбоване і що з ним буде далі?

Ще в 2015 році в Україні було створено ціле Агентство по розшуку і менеджменту активів (АРМА). Втім, помітна вивіска приховує вельми бліду суть - фактично АРМА не займається пошуком активів, а лише розпоряджається вже повернутих державі добром. І іноді робить це вельми підозріло.

Наприклад, у вересні 2020 року Агентство провело конкурс з вибору нового керівника медіа-холдингом UMH, який належав олігархові Сергію Курченко (його теж зараховували до "гаманцях" сім'ї Януковича). UMH - один з провідних медіа-холдингів країни за інтернет-охопленням, а до його складу входять десятки радіостанцій та інтернет-видань. Зрозуміло, боротьба за такий ласий шматок розгорнулася досить жорстка. Адже фокус полягає в тому, щоб держава його не продавала, а просто здавала в оренду.

Сергей КурченкоФото: УНИАН

Не дивно, що поборотися за UMH вирішили найбільші гравці ринку - "1 + 1 Media" (Ігор Коломойський), "Медіа Група Україна" Ріната Ахметова і "Видавництво" Український Медіа Дім ", яке пов'язували з самим Курченко. Конкурс кілька разів відкладався через спільні звинувачення учасників. В результаті, "1 + 1 Media" виграв конкурс, хоча запитань до прозорості його проведення виникла маса.

Хто виграв від цього рішення АРМи? Точно не держава, яке де-факто буде отримувати від цієї "оренди" аж близько 5 мільйонів гривень в місяць, хоча в 2013 році, коли Курченко купував холдинг у екс-глави Адміністрації президента Петра Порошенка Бориса Ложкіна, вартість цього активу становила понад 400 мільйонів доларів.

З іншими активами справи йдуть ще складніше.

"Звісно, нинішня влада могла б реанімувати розслідування з пошуку активів Януковича, щоб зіграти на контрасті з попередниками і поповнити держбюджет. Питання в тому - можуть вони це зробити чи ні, якщо врахувати, скільки часу спливло і доля доказів невідома.

Але поки до цього не дійшли, оскільки ми бачимо, що в правоохоронних органах твориться бардак - то вони реформуються, то воюють між собою. До реальних зрушень справа не дійшла. А якщо врахувати низький прогрес розслідування справ проти Порошенка, то сподіватися на прогрес в цьому напрямку особливо сенсу немає ", - не приховує песимізму експерт Ігор Петренко.

Чи може Україна розраховувати на повернення і інших засобів Януковича? Схоже, що з кожним роком шансів на це все менше, а "результат" у вигляді 1,7 млрд доларів викликає лише сумну посмішку - цього занадто мало, щоб вважати успіхом. І ще сумніше те, що після зміни влади в Україні нічого в цьому напрямку не змінилося.

Хоча для Зе-команди, можливо, саме повернення в державну власність майна, що втік з України президента і його оточення стало б серйозною демонстрацією того, що нинішня влада все-таки здатна бути справедливою. Адже один з таких "будиночків" як у Іванющенка, легко можна було б переробити в реабілітаційний центр для наших військових або в лікарню. Було б бажання...

Микола Ткачук