Ядерний шантаж і піратство: як Іран тисне на США

Іран захопив танкер Південної Кореї, посиливши напругу в стосунках з США. Тегеран хоче примусити Вашингтон до переговорів, але це може підпалити регіон, повідомляє LIGA.net.

4 січня в Перській затоці Іран захопив танкер Південної Кореї. У Тегерані назвали те, що трапилося "арештом через хімічне забруднення". Але насправді Іран намагається домогтися двох цілей: повернути заморожені $ 7 млрд з Південної Кореї; і посилити тиск на США.

Протягом останніх кількох тижнів у Перській затоці зростає напруга: Вашингтон влаштував проліт стратегічних бомбардувальників у відповідь на обстріл їх посольства в Іраку, а Іран збільшив обсяги збагачення урану, привів у бойову готовність ВМС і почав погрожувати американським військовим об'єктам. Тегеран тисне на США, щоб домогтися скасування санкцій, але їх дії можуть лише ускладнити ситуацію. Що відбувається на Близькому сході, чи є можливість початку війни та чого очікувати далі - розбиралася LIGA.net.

ДЕРЖАВНЕ ПІРАТСТВО

Іран захопив південнокорейський танкер в понеділок. У Тегерані кажуть, що це "арешт", а формальною причиною називають "хімічне забруднення води судном" (оператор корабля це заперечує). Паралельно Іран згадав про $ 7 млрд, які знаходяться у двох банках Південної Кореї та були заморожені Сеулом два роки тому. У Тегерані сподіваються, що Сеул розблокує заморожені гроші "якомога швидше".

Однак їх вимога наштовхується на проблему: розморозити іранські гроші Південній Кореї не дозволяє США, говорить LIGA.net експерт-міжнародник Українського інституту майбутнього Ілля Куса. За його словами, Іран хоче використовувати ці кошти на закупівлю вакцин від COVID-19, але зараз зробити це їм не дозволяють санкції США.

Південна Корея, реагуючи на захоплення танкера, заявила, що знаходиться в тісному контакті з Тегераном і хоче домогтися звільнення 20 членів екіпажу і танкера шляхом переговорів. При цьому Сеул також направив в цей регіон підрозділ спецназу, що спеціалізуються на протидії піратству, який "забезпечить безпеку" південнокорейських громадян, які перебувають в регіоні (ескорт інших корейських суден).

У четвер до Ірану прибула делегація з Південної Кореї. Їх мета - закласти основу для можливого візиту до Ірану в неділю (або на початку наступного тижня) заступника міністра закордонних справ Південної Кореї, який буде домагатися звільнення захопленого екіпажу і танкеру.

Це не перший випадок, коли Іран вдався до захоплення кораблів інших держав. У липні 2019-го вони затримали нафтовий танкер під британським прапором, а в вересні того ж року Тегеран затримав судно ОАЕ, на борту якого перебувало 250 000 літрів нафти.

В ЄС вважають, що нинішні дії Ірану спрямовані не тільки на відшкодування заморожених коштів. Дипломат однієї з країн-членів Євросоюзу в коментарі CNN заявив, що мета захоплення південнокорейського танкера - "потикати палицею одного з найближчих союзників Америки": "Вони не хочуть спровокувати занадто сильну реакцію з боку нинішньої адміністрації (США-ред.), Але вони не проти її трохи подражнити".

НАПРУГА НА БЛИЗЬКОМУ СХОДІ

Напруга на Близькому Сході різко зросла в кінці 2020 року. 20 грудня ракетами була обстріляна зелена зона в столиці Іраку - Багдаді. Обстріл став найбільшим з 2010 року. В його результаті ніхто не постраждав (завдяки застосуванню оборонних систем диппредставництва), але було завдано збитків посольству США. У Вашингтоні заявляють, що обстріл не був спрямований на уникнення жертв і за те, що сталося відповідальні "бойовики, яких підтримує Іран".

Вже на наступний день ВМС США направили в регіон підводний човен USS Georgia в супроводі двох військових кораблів. Публічне повідомлення про це включало детальну інформацію про бойові можливості судна і кількості обладнаних ракет Tomahawk. Потім туди відправили бомбардувальники B-52 з ядерними боєголовками. Американські військові прямо заявили, що це демонстрація сили.

В кінці грудня США повинні були вивести з Перської затоки атомний авіаносець USS Nimitz. 3 січня, в річницю вбивства генерала і другого за важливістю іранського політика Касема Сулеймані (убитого за наказом Трампа), Вашингтон скасував це рішення і наказав авіаносцям залишитися в регіоні через погрози "на адресу Трампа та інших офіційних осіб".

У відповідь Іран також вирішив піти на ескалацію, і паралельно захопленню південнокорейського танкера відновив збагачення урану до 20%. Цього рівня недостатньо для виробництва ядерної зброї, але це в п'ять разів вище норми, визначеної договором щодо стримування іранської ядерної програми.

НАВІЩО ЦЕ ІРАНУ

Захоплення танкера, загрози та відновлення ядерної програми Іраном спрямовані на збільшення тиску на США в надії домогтися скасування антиіранських санкцій. Також це є спробою Ірану нагадати світові про свої можливості блокування транспортних маршрутів в Перській затоці, каже Куса.

У 2015 році США, РФ, Китай, Франція, Великобританія і Німеччина підписали з Іраном Спільний всеосяжний план дій (СВПД), метою якого було обмеження ядерної програми Тегерану. Іран зобов'язався вивезти за кордон більшу частину запасів збагаченого урану, зменшити кількість центрифуг, не виробляти високозбагачений уран і допустити на ядерні об'єкти спостерігачів МАГАТЕ. За це з Ірану були частково зняті санкції США, ЄС і СБ ООН, що дозволило Тегерану торгувати нафтою і користуватися глобальною фінансовою системою.

45-й президент США Дональд Трамп критикував цю угоду як в ході передвиборчої кампанії, так і на посаді глави держави, заявляючи, що вона розв'язує проблему лише тимчасово. У 2018 році Трамп вийшов з СВПД, звинувативши Іран в зриві домовленостей: створення ракет з ядерними боєголовками, розробка такої зброї і фінансування тероризму. США знову ввели санкції проти Ірану.

"Іран захопив судно, щоб примусити США до переговорів. Офіційна мотивація - абсурдна", - говорить LIGA.net експерт-міжнародник Центру політичних студій Доктрина Денис Москалик.

За його словами, Іран створює напругу, щоб змусити США сісти за стіл переговорів і повернутися до політики часів Обами: "Іранці навмисно грають на підвищення ставок, створюючи проблему, а потім пропонуючи її вирішити на своїх умовах ... Це шоу для світу і нової адміністрації США, в заручниках Ірану знаходиться судноплавство в цьому районі - однієї з найважливіших водних артерій планети".

ЧИ МОЖЛИВА ВІЙНА І ЩО ДАЛІ

Від обраного президента США Джо Байдена очікують, що він повернеться в угоду з Іраном, і дії Тегерана є спробою посилити переговорні позиції, оскільки там заявляють про готовність повернутися до виконання зобов'язань у разі зняття санкцій. Однак вони можуть лише погіршити ситуацію і ускладнити повернення до статус-кво, що панував з 2015 по 2018 рік.

Один з європейських дипломатів каже CNN, що побоювання через дії Тегерану не вщухають: "У всьому світі навколо Ірану панує нервозність, адже завжди є шанс, що хтось помилиться і зайде надто далеко. Між Іраном і США існує довгий список непорозуміння, тому вони не завжди налаштовані на те, щоб добре розуміти червоні лінії один одного ".

В ЄС та Ізраїлі негативно відреагували на дії Ірану. Брюссель пообіцяв не залишити це без наслідків, а прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху заявив, що метою Тегерана є реалізувати намір по "розвитку військової ядерної програми": "Ізраїль не дозволить Ірану виробляти ядерну зброю". За даними WP, Нетаньяху навіть тиснув на Трампа, пропонуючи США завдати ударів по ядерних об'єктах Ірану.

"Іран підіймає ставки перед переговорами, щоб потім повернути все як було в якості поступки. Це типова близькосхідна дипломатія", - пояснює Куса, уточнюючи, що атмосфера відносин стає все більш токсичною, тому сторонам буде важко знову довіритися один одному. Також, каже експерт, високим залишається і ризик дестабілізації військової ситуації на Близькому сході: Сирії, Іраку, Лівані й Ємені, де перетинаються інтереси США та Ірану.

Для Ірану критично важливо повернутися до угоди, оскільки санкції дуже шкодять їхній економіці, заявляє Москалик, уточнюючи, що це не менш важливо і для всього Близького Сходу: "Стан відносин між США та Іраном матиме визначальний вплив на стан справ у регіоні. Зараз це одна з головних точок напруги в цій частині планети".

При цьому початок повномасштабного конфлікту він вважає малоймовірним через поки що незначного зосередження сил в регіоні: "Максимум - локальні зіткнення на морі й в повітрі. Подальший розвиток подій залежить від політики адміністрації Байдена - чи будуть вони домовлятися за прикладом Обами, або навпаки - тиснути на Іран".

Владислав Сердюк