Поліція на сторожі суспільної моралі

Якщо останнім часом вам здається, що поліція в Україні зайнята, в основному, стріляниною по малолітнім дітям в стані алкогольного сп'яніння, зґвалтуванням свідків у відділеннях і посадками волонтерів та активістів, то насправді це не так. Поліція ще бореться з порно і захищає суспільну мораль, повідомляє Буквы.

А ми спробуємо розібратися, як відбувається ця боротьба і чому в епоху Onlyfans ми одягнені в законодавчий варіант "поясу вірності".

Недавня новина про підозру 27-річної львів'янки за продаж власних інтимних фото, сильно обурила мережу. На адресу поліції посипалися жарти (велика частина з яких набагато ближче до правди, ніж хотілося б), звинувачення в імітації боротьби з реальними злочинцями (що теж більшою мірою правда) і марнування коштів платників податків (включаючи коронавірусний фонд, якого "не було") . Однак, жарти жартами, але справді - за що ж можна стати "клієнтом" поліції за сумнозвісною статтею 301 Кримінального кодексу України (ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів).

Власне, дуже старатися не потрібно - частина 1 статті 301 КК України встановлює, що відповідальність настає за ввезення в Україну творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру з метою збуту чи розповсюдження або їх виготовлення, зберігання, перевезення чи інше переміщення з тією самою метою, або їх збут чи розповсюдження, а також примушування до участі в їх створенні. Частини 2, 3, 4 і 5 статті 301 містять кваліфікуючі ознаки цього злочину - виготовлення кіно- і відеопродукції, комп'ютерних програм, отримання від цієї діяльності доходу у великому розмірі, вчинення перелічених дій повторно, за попередньою змовою і залучення до них неповнолітніх.

Якщо ви думаєте, що тут мова про міжнародні порнокартелі з вантажівками, забитими тоннами носіїв інформації, датацентри десь в шахтах Мексики, або хоча б сайти на кшталт того ж Onlyfans або PornHub, то доведеться вас трохи "розчарувати" - досить буде сфотографувати на свій мобільний телефон власні статеві органи, щоб переслати в вайбер будь-кому, навіть власним чоловікові або дружині (пересилати, власне, не обов'язково, досить такої "цілі"). Вітаю, ви тільки вчинили злочин, можливо навіть в новини потрапите. Або, наприклад, якщо ви зазіхнули на суспільну мораль шляхом пересилання своєму 17-річному однокласнику відео "легко одягненої" жінки - то найближчі 5 років можна провести не там, де планували ваші батьки.

Якщо ви думаєте, що вас тут лякають криміналом, або трохи "нагнітають", то дивіться вирок Вільнянського районного суду Запорізької області - місцеві "порнобарони", чоловік і жінка, зняли у власному саду на мобільний телефон відео і виклали його в соцмережу, за що отримали покарання до 5 років 6 місяців і 4 років позбавлення волі. А ще суд їм заборонив протягом трьох років знімати фото і відео - це якщо градус абсурду для вас все ще недостатній.

А тут є вирок Галицького районного суду Львова, в якому жінку засудили до 3 років позбавлення волі буквально за пересилку власних фото в вайбері та телеграмі. І якщо ви думаєте, що поліція зайнята тим, що днями сидить і дивиться порно - то ви маєте рацію. Причому, вони самі це підтверджують.

Як бачимо, працівники двох поліцейських підрозділів старанно скролили контент телеграм-каналу за 11 місяців, щоб врятувати нас з вами від фото статевих органів якийсь дівиці зі Львова. Тому не треба злитися і характеризувати поганими словами вітчизняних "робокопів", коли вони не можуть зловити людей, які зняли всі гроші з вашої картки - правоохоронці зайняті набагато важливішими речами, ніж боротьба з якимись там кіберзлодееямі.

А ще є така спецоперація як "контрольна закупка". Так, це виглядає, ніби працівники правоохоронних органів за рахунок платників податків купують фото або відео статевих органів платників податків з метою витратити ще більше грошей платників податків на притягнення до відповідальності платників податків. Насправді це боротьба за суспільну мораль, не плутайте, будь ласка!

До речі, про суспільну мораль тут не просто так мова зайшла. У нас є цілий закон, спрямований на її захист, він так і називається: "Про захист суспільної моралі". А на додачу - перелік критеріїв віднесення продукції до категорії порно, придуманий не ким попало, а цілим Міністерством культури. На думку Мінкульту, "продукція відноситься до тієї, що має порнографічний характер", якщо:

• основний зміст продукції або її значну частину становить демонстрація крупним планом статевих органів у збудженому стані або деталізований опис або демонстрація статевого акту;
• продукція містить натуралістичне зображення, максимально наближене до реальної анатомії і фізіології людини і його статевого акту;
• продукція створена виключно з метою статевого збудження її споживачів.

Як бачимо, потрапити під який з критеріїв нескладно. А далі вже експерт (само собою також на кошти платників податків) знайде у вас половинку міни, вибачте - ознаки порнографічного характеру в ваших фото і відео.

Після чого поліції, під процесуальним керівництвом прокуратури, не залишиться іншого виходу (але це не точно) крім як витратити кошти платників податків на проведення слідчих дій, повідомлення про підозру, підготовці обвинувального акта і направлення справи до суду.

Де також змушені будуть витратити кошти платників податків (справедливості заради, судам першої інстанції дістаються крихти, в порівнянні з бюджетами всіх перерахованих вище органів) на проведення декількох судових засідань, оплату праці судді, його помічника і секретаря судового засідання, фіксацію і зберігання для нащадків історії того, як ви переслали комусь в вайбер фото своїх статевих органів. Чи відчуваєте, що не дарма заплатили податки?

Однак, якщо відкинути сарказм, то ситуація виглядає зовсім не смішно. Наприклад, з 1 січня 2020 по даний час, судами винесено більше тисячі вироків за статтею 301 Кримінального кодексу. Переважна більшість з них ніяк не стосується поширення порно серед неповнолітніх або дитячого порно - мова про цілком дорослих, дієздатних людей, які знімали, пересилали або зберігали фото або відео свого тіла. По частині вироків засуджені відбували "реальний" строк, тобто на їх утримання в місцях виконання покарань також були витрачені кошти платників податків.

Назар Чорний