Що потрібно знати про дитячі автокрісла
До дитячих сидінь та «бустерiв» пред'являються дуже жорсткі вимоги, повідомляє Автомир.
Приблизно третина маси однорічної дитини доводиться на голову. Що станеться, якщо на неї почне діяти екстремальне прискорення, що виникає при ДТП, особливо якщо володар голови висить між передніми сидіннями? Правильно, нічого хорошого. Гірше може бути тільки в тому випадку, якщо малюка накриє тілом мама, яка вирішила, що вже в її обіймах дитині точно ніщо не загрожує.
Небезпечні наслідки
Так що там аварія - просто екстреного гальмування досить, щоб незміцніле дитяче тіло отримало травми, не сумісні з життям. Прискорення в 4,5 g (виникає при ДТП на швидкості 55 км/год) досить, щоб перетворити 12-місячного малюка в 585-кілограмовий «снаряд», який, прилетівши з заднього сидіння, і сам загине, і батьків вб'є запросто.
Уникнути цього якраз і допоможе грамотно підібране і правильно зафіксоване дитяче крісло. «Утримуючі пристрої» діляться по групах: від 0 до 3. Правда, критерієм у цьому є не вік, а маса тіла дитини.
Ринок пропонує чимало способів заощадити, купивши універсальний продукт. Як правило, в якості такого виступають сидіння-трансформери, здатні «витягувати спинку», слідуючи за ростом дитини. Зручно? Звісно. І відносно недорого. Але, трапляється, що економія обертається втратою якості. Справа в тому, що навіть при правильному і збалансованому харчуванні дітям властиво рости не тільки вгору, але й у вазі. І це треба утримувати, запобігаючи небезпечні для дитячого організму бічні перевантаження. Адже бічні удари можуть бути набагато небезпечніше фронтальних.
Є ще один нюанс: сертифікаційні краш-тести, яким в обов'язковому порядку піддаються дитячі крісла, не включають випробування, що імітують бічний удар, і виникаючі при цьому перевантаження. Тому навіть наявність усіх необхідних сертифікатів не замінює здорового глузду. А він підказує, що сидіння для малюка не повинно бути занадто просторим. Втім, навіть якщо батьки розуміють, що крісел для дитини доведеться купувати декілька, вони ризикують піддатися ще одній спокусі: заощадити, придбавши старе сидіння. Від цього краще відмовитися, якщо «історія» передбачуваної покупки вам невідома. Часто при ДТП крісло, відпрацювавши свої гроші, отримує приховані «травми», це може позначитись і на «товарності» його зовнішнього вигляду. Чим такі приховані від очей пошкодження обернуться при повторному «краш-тесті», невідомо.
Перевірять по повній
По дорозі на прилавок дитяче крісло проходить тривалі сертифікаційні процедури. Перевіряються ремені, які утримують дитину (на жаро-, холодо-, абразивно- і навіть свiтлостійкість), силу, що відкриває пряжку (повинно бути в діапазоні від 40 до 60 Н в ненавантаженому стані і до 80 Н у навантаженому), сама конструкція - безпечна вона і чи не викликає статичних навантажень на хребет малюка і багато іншого. Потім крісло відправляють на краш-тест: воно закріплюється на одновісевому візку, що імітує задню частину салону автомобіля. Візок забезпечена гідроциліндром, завдання якого - зімітувати деформацію передка, влітає в бар'єр зі швидкістю 50 км/год. Поміщений у крісло манекен немовляти оснащений датчиками, що фіксують навантаження на різні частини тіла: згідно з прийнятим у 2005 році правилом ECE R 44/04 максимальне навантаження на грудну клітку не повинна перевищувати 55 g, на хребет - 30 g і на голову - 60 g.
Якщо краш-тест пройдено успішно, виробник звертається до органів із сертифікації. Там вивчають результати випробувань, креслення і систему контролю якості на виробництві та видають (чи ні) бажаний сертифікат. Ви все ще думаєте, що $300 за яке задовольняє таким вимогам крісло - це дорого?
Кріпите за інструкцією
Зручність використання і особливості установки крісла в автомобілі - річ важлива. Особливо якщо згадати, що, за статистикою, 80% дитячих сидінь встановлюються неправильно. Найпростіший і ніби природний спосіб фіксації передбачає використання штатного триточкового ременя безпеки. Обравши таку методику кріплення, батьки прирікають себе на вивчення складних схем, скрупульозне дотримання яких дозволить забезпечити кріслу відносну нерухомість. За неї відповідають фіксують штатний ремінь кліпси.
Є й інші варіанти: сидіння з лебідкою, яка обирає слабину ременя, її використання нівелює шпульний ефект, коли ремінь під навантаженням не тільки натягується, а й ще трохи витягується з нещільно намотаної котушки.
Більшість сучасних європейських автомобілів комплектуються системою кріплення дитячих сидінь Isofix. Між подушкою і спинкою штатного автомобільного крісла встановлюється сталевий пруток діаметром 6 мм, за який «хапаються» спеціальні замки, встановлені на санчатах дитячого сидіння. Дуже зручно! Однак, з огляду на реальну міцність прутка, виробники регламентують вагу дитини, яка буде сидіти подібному кріслі, межею в 18 кг.
Ліміт ваги
Обмежена і маса самого сидіння - вона не повинна перевищувати 15 кг. Крім того, рекомендується застосування якірний ремінь, який утримує верхню частину крісла від відхилення на великі кути.
Американці розробили свій стандарт LATCH (Lower Anchors and Tethers for Children), використання якого з 2002 року в Штатах обов'язково. Втім, незалежно від способу кріплення важливо пам'ятати про положення крісла. Тут батькам допоможе маркування на кріслі: синє коло - сидіння потрібно встановити спинкою вперед, червоне - назад.
Вироби мультигрупи від 0 + до 1 марковані кружками обох кольорів. При покупці крісло встановлюється під час руху, а потім, коли дитина підросте, розгортається на 180 градусів. Але неважливо, як саме буде називатися система кріплення дитячого крісла. Витрати на арсенал дитячих крісел, які треба міняти з ростом дитини, чималі.
Потрібно виробити звичку!
Звичайно, більшість дітей рухливі й активні - їм не приносить задоволення сидіти в щільних обіймах спеціального крісла. Куди цікавіше, не будучи пристебнутим, повзати по задньому дивану або зовсім лежати на ньому. Ясна річ, це вкрай небезпечно і неприпустимо.
Щоб у дитини не було спокуси робити те, що захочеться, необхідно виробити звичку їздити в дитячому кріслі вже з малих років. Поясніть, що іншого варіанту поїздки в автомобілі не існує. Відповідно, якщо будете садити дитину на коліна або на звичайні пасажирські місця, аргументуючи це нетривалістю поїздки або капризами чада: якщо йому сподобається саме такий варіант (хто б сумнівався!), то буде наполягати на ньому знову і знову.
Крісло немовляти можна встановити на переднє сидіння, не забувши відключити пасажирську подушку безпеки. Сидячи спереду, малюк бачить батька, та й дорослому контролювати поведінку крихти помітно простіше. «Сидячі» моделі краще монтувати на другий ряд.
При виборі чергового крісла візьміть дитину з собою - якщо, звичайно, вона вже достатньо доросла. Можливо, їй сподобається якась забарвлення із запропонованих вами, форма або інші особливості. У будь-якому випадку малюк з набагато більшим задоволенням буде використовувати крісло, в покупці якого він брав участь.
Однак від строгих наказів сидіти у своєму кріслі смирно іноді толку мало. Подумайте про організацію дозвілля дитини в дорозі. Стануть в нагоді улюблені іграшки, спеціальна накладка на зворотну сторону спинки переднього крісла з веселими малюнками, які цікаво розглядати. Старшим, можливо, варто включити аудіокнигу або забезпечити їх мініатюрним відеоплеєром з навушниками. А ось читання книг в умовах постійної тряски і недостатнього освітлення - не найкраща розвага в дорозі.