Примусовий продаж спірної частини квартири: позиція ВС

Припинення права на частку у спільному майні шляхом його продажу є фактичним примусом особи до відчуження власності, повідомляє ЛигаБизнес.

Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 2 червня 2021 року у справі № 569/10336/18.

Обставини справи

Звертаючись до суду з цим позовом, особи на підставі статті 365 ЦК просили припинити їх право власності та право власності відповідача на 1/3 частки кожної з них у спільній частковій власності на квартиру шляхом продажу часток квартири на публічних виконавчих торгах з виплатою кожній зі сторін по 1/3 частини суми, вирученої з продажу квартири. В обґрунтування підстав позову посилались на те, що між співвласниками склалися неприязні відносини, у спірній квартирі без їх згоди проживає сім'я відповідача, яка чинить їм перешкоди у користуванні спільним майном, а вони мають бажання реалізувати своє право на розпорядження майном шляхом його відчуження. Припинення права власності відповідача на частку у спірній квартирі не завдасть істотної шкоди її інтересам, як співвласнику квартири, та членам її сім'ї, оскільки відповідач на праві спільної часткової власності має іншу квартиру, у якій фактично проживає та у якій зареєстровані члени її сім'ї. Вважали, що відповідачем порушується їх право на розпорядження власністю.

Позиція ВС

У частині першій статті 356 ЦК визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частинами першою-третьою статті 358 ЦК передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Статтею 365 ЦК визначено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

ВС зазначає, що задовольняючи позов позивачів, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, не врахував, що позивачами обрано неналежний спосіб захисту їх прав, оскільки припинення права відповідача на частку у спільному майні шляхом продажу квартири на публічних торгах є фактичним примусом відповідача на відчуження належного їй майна, що суперечить нормам Конституції.

Отже, припинення права на частки у спільному майні шляхом продажу квартири на публічних торгах не є ефективним способом захисту. Посилання позивачів на те, що відповідач перешкоджає їм у користуванні квартирою, а вони мають бажання реалізувати своє право на житло та отримати можливість розпоряджатися своїми частками, не має правового значення для вирішення спору, оскільки ці обставини не є підставою для захисту прав позивачів в обраний ними спосіб, а можуть бути передумовою для заявлення негаторного позову.