Турецький марш у Баку і "помідорна війна" Росії
10 грудень в столиці Азербайджану, Баку, проходить "парад переможців" - по вулицях столиці пройшло понад 3 тис. військовослужбовців, 150 одиниць бойової техніки. Йдуть не тільки азербайджанські, а й турецькі військові. Сам святковий марш з нагоди закінчення вітчизняної війни, що сталася місяцями раніше в Нагірному Карабасі, відвідав президент Турецької Республіки Реджеп Ердоган з делегацією високопоставлених турецьких чиновників. І це - проблема для Росії, впливу якої на Кавказі турки завдали й будуть продовжувати завдавати збитків, повідомляє Lb.ua.
Тим часом російська влада через свій «Росспоживнагляд» в день проведення параду оголосили про заборону ввезення азербайджанських томатів на територію РФ. За фактом ми бачимо початок торгової війни, цього разу "помідорною".
Багато українських аналітиків, описуючи підсумки азербайджано-вірменської війни в Нагірному Карабасі (НКА), переконували нас у тому, що в цьому протистоянні виграла Росія, яка, направивши своїх "миротворців" в регіон, отримала повний політичний контроль над нинішньою владою в Вірменії, а також можливі військові переваги, що дозволяють при нагоді завдати удару по Азербайджану. На перший погляд, здавалося, що безпека залишилися у вірмен територій НКА, безпечний шлях по раніше відвойовані азербайджанцями Лачинському коридору в важливий для Баку анклав Нахічевань тепер залежить виключно від російського Міноборони, ФСБ і конкретно Кремля. Однак всі карти сплутала Туреччина.
Турецьке політичне і військове керівництво добилося не тільки підписання меморандуму з Росією про відкриття спільного моніторингового центру за ситуацією в Нагірному Карабасі, воно також веде зараз з Москвою переговори про початок роботи незалежного від РФ спостережного пункту на ..., а тут нюанс: чи на території Азербайджану, або на спірній території Нагірного Карабаху, чого не хоче допустити російська сторона.
Іншими словами, турки, відмовивши в довірі Росії та маючи намір, найімовірніше, в перспективі домогтися повного переходу НКА до Азербайджану, не просто відстежують дії російських «миротворців», а й намагаються їм щось протиставити в разі воєнного конфлікту, як на мене, неминучого. Не варто забувати, що після війни у Карабаху колишнього статусу автономії за фактом вже і немає.
Нинішній же марш турецьких і азербайджанських військовослужбовців площею "Азадлиг" в Баку, виставлена турецька військова техніка, допомігши азербайджанським військам повернути контроль над частиною земель Нагірного Карабаху, сама участь вищого політичного керівництва Турецькій Республіці на цьому параді символізують початок активного протистояння по лінії РФ - Туреччина в найближчій перспективі. Більш того, мова навіть йде про втрату впливу Москви не тільки на просторі від Вірменії до Азербайджану, а й в регіоні Кавказу, в перспективі навіть значущих для Росії його північних частин. Не даремно ж марш Баку називають «парадом переможців», прозоро натякаючи російській стороні, що та програла.
Програла чи ні, час покаже, однак те, що Росію будуть послаблювати на південному напрямку - це вже очевидно.
У нинішніх проблемах, звичайно ж, винна сама Москва. В кінці 1980-х окремі сили, що знаходяться в російській столиці, дуже хотіли зняти Горбачова і прибрати касту комуністів, захопивши владу. Для цього штучно розпалювали конфлікти в національних республіках, з цієї причини було відтворено протистояння в Нагірному Карабасі.
Саме Кремль в радянські роки займався неправильним розділенням територій то намагаючись зійтися, то протистояти Туреччини, саме Росія зрадила азербайджанських комуністів, які до останнього були вірні радянської влади, вона ж змінювала глав на той момент Азербайджанської РСР на догоду майбутньої війни в Карабасі. Саме дії російської сторони привели до того, що азербайджанські комуністи і їх спадкоємці після розпаду Радянського Союзу стали переміщати Азербайджан в орбіту Туреччини, проголошуючи формулу: «дві нації, один народ». І так, точно Москва, намагаючись відтворити інтегральну для початку економічну модель стосовно колишніх союзних держав, закривала очі на військове, політичне і фінансове зближення Анкари і Баку. Результат - сьогоднішнє ослаблення впливу РФ і в Азербайджані (який вже союзник противника), і в Вірменії (яка ставить під сумнів можливості російського захисника), і навіть на Кавказі.
В Україні мало фахівців, які розуміють, що таке Кавказ. Це - безліч, в тому числі тюркських територій. І нині, після першої (і, напевно, не останньою) перемоги Азербайджану у війні за Нагірний Карабах, багато тюркомовні країни задумаються про зближення з Туреччиною, про вихід з-під впливу РФ. Більш того, про це можуть задуматися і окремі регіони, які не мають незалежного статусу. Частина з них входить до складу РФ. Все це - простір від Каспійського до Чорного моря.
Північнокавказькі тюрки - це карачаївці й балкарці, кумики, ногайці, в Південному Дагестані живе багато азербайджанців, які є там корінним народом. Цей список можна продовжити. Проблема для Росії в тому, що в перспективі, якщо Туреччина буде посилюватися в регіоні, то протестні рухи можуть перекинутися на південні території самої РФ. Москва-то тримає всі ці місцеві еліти коштом корупції. Кінець СРСР засвідчив: корупція - фактор, які роз'їдає; вона не дає гарантій для влади.
Москва, звичайно ж, може протистояти Туреччини, користуючись тут напругою відносин, які склалися між Анкарою і деякими західними столицями. Однак і до самої Росії після окупації українських територій у Заходу зараз негативне ставлення. Тому європейці і американці будуть себе вести з точки зору кавказького конфлікту точно так, як вони себе ведуть щодо близькосхідних війн, де теж місцями один одному протистоять Росія і Туреччина.
Як же російська влада реагуює? Вони, як правило, починають безглузді торгові війни. 10 грудня, в день "параду переможців" в Баку, регулятор "Росспоживнагляд" заборонив ввезення азербайджанських томатів і яблук. Все це показує більш слабкість, ніж впевненість у власних силах. До того ж Азербайджан - це не Білорусь, яка залежить від поставок з РФ, і не Україна і Молдова, які намагаються якось зіскочити з цієї залежності. У Баку є можливість відшкодувати торгові витрати. І ім'я цієї опції - Туреччина, яка почне масштабне будівництво в Нагірному Карабасі. А томати, які є головним імпортним продовольчим продуктом в Росії, азербайджанська влада кудись, да продадуть.
До речі, знаєте, що саме курйозне в цій ситуації? Те, що останній раз Москва вела "помідорову війну" проти Туреччини. Це сталося в 2016 році після того, як турецькі ВПС збили російський бомбардувальник в небі над Сирією. Чим завершилося то протистояння? Російські туристи поміняли принцип на турецькі курорти. Що ж буде зараз, коли в передноворічний час ціни на томати і томатну продукцію в Росії злетять в середньому (як кажуть російські ж видання) на 20%? Це риторичне питання.
Потрібно, ймовірно, сказати, що "Росспоживнагляд" заборонив постачання помідорів і з окремих вірменських регіонів. Але це вже - історія про тиск на Пашиняна і його оточення. Головне в цій історії - те, що Росія поки мало що може протиставити посиленню Туреччини в кавказькому регіоні. Більш того, це посилення здатне привести до значних проблем всередині самої РФ. І не варто забувати, що кавказькі війни завжди були предтечею або наслідком кримських для самої Москви. Думаю, в Кремлі про це пам'ятають. У будь-якому випадку протистояння неминуче.
Олександр Демченко