Санкції проти Туреччини: "лещата" або вмовляння

Минулої п'ятниці керівники країн ЄС на зустрічі в Брюсселі погодили розширення санкцій проти Туреччини через її геодослідження в Східному Середземномор'ї. Тоді як ряд країн, зокрема Німеччина, висловилися проти, повідомляє Укринформ.

Невтішні новини прилетіли на минулому тижні й з Вашингтона. Кілька американських ЗМІ з посиланням на обізнані джерела повідомили, що США вже готові ввести санкції проти Туреччини через придбання зенітних ракетних систем С-400 у Росії, а президент Трамп уже нібито навіть підписав відповідний пакет заходів.

ЄС розділився на два табори

Зустріч лідерів країн ЄС проходила 10-11 грудня, введення нових санкцій проти Туреччини обговорювали гаряче. Головні ініціатори - Греція і Кіпр, при активній підтримці Франції, - готували свої аргументи заздалегідь. За їх наполяганням в жовтні в ЄС заговорили про можливе введення санкцій, а в листопаді Європарламент закликав Єврокомісію вжити більш жорстких заходів через дії Туреччини в Середземному морі, де Анкара активно шукає нові поклади вуглеводнів, чим викликає постійний протест і протидію Греції.

Природно, саме Афіни під час обговорення на минулому тижні виступали за жорсткі обмеження, аж до заборони постачання зброї Туреччині. Але далеко не всі в ЄС поділяють таку позицію. Зокрема, в "європейській родині" проти значного посилення санкцій активно виступили Німеччина (при тому, що в Берліні їх вважають неминучими, але ставлять під сумнів ефективність) і Болгарія. Проти санкцій також були Угорщина, Італія, Іспанія та Мальта.

Питання санкцій щодо Туреччини розділив і давній політичний німецько-французький "дует". Меркель приводила аргументи проти санкцій, а Макрон - за. В результаті було вирішено розширити санкції проти фізичних осіб і компаній, причетних до розробки газових родовищ на спірних територіях в Середземному морі.

Офіційно Анкару звинуватили в однобічній діяльності і провокаційних діях. Обґрунтування санкцій - захист інтересів ЄС і країн-членів, підтримка регіональної стабільності. Також до березня наступного року готуватимуть доповідь про стан відносин ЄС - Туреччина в різних сферах, зокрема політичній і торговельно-економічній, а також засобах ЄС щодо впливу на ситуацію і можливі варіанти його дій.

ЄС: санкції окремо, співпраця окремо

В цілому тон і зміст підсумкового документа не такі вже й загрозливі. ЄС не має наміру відмовлятися від торгово-економічного співробітництва з Туреччиною і співробітництва в міграційному питанні. А воно особливо чутливе. В ЄС пам'ятають, що було, коли турки на початку цього року відкрили кордон і десятки тисяч мігрантів хлинули до Греції. Із загальної кількості біженців, зокрема з Сирії та Афганістану, Туреччина сьогодні приймає у себе близько чотирьох мільйонів. І вимагає, щоб з цим рахувалися.

Час від часу турецьке керівництво заявляє про те, що Європейський Союз не дає обіцяного фінансування і підтримки країні, яка фактично стримує хвилю нової міграції в ЄС. Звідси і відповідні заяви, а в лютому - і практичні дії Анкари щодо "відкритих дверей" в Європу.

В ЄС розуміють, що в разі прийняття нищівних санкцій щодо Туреччини вони підірвуть її економіку, яка демонструє "пандемічний" спад. Підрив економіки дорівнює відмові приймати мігрантів ... Але змовчати і погодитися з георозвідними діями Анкари в Брюсселі не можуть. Тому санкційні списки розширять, а фінансову допомогу на біженців продовжать надавати.

Знають в Брюсселі і про вплив внутрішнього турецького фактора - в країнах ЄС, особливо в ФРН, після Другої світової сформувалася потужна турецька діаспора, не рахуватися з якою німецькі політики не можуть.

Отже, минулої п'ятниці Афіни і Париж не отримали бажаного. Розширення санкційних списків, в яких зараз під заморожуванням активів і забороною виїзду в ЄС знаходиться два керівники Turkish Petroleum Corporation, - далеко не те, до чого прагнули прихильники санкцій "гільйотини".

Ще одна причина, чому лідери ЄС не поспішали "покарати" Анкару, - чекають офіційного вступу на посаду президента США Джо Байдена. У Брюсселі мають намір координувати свої дії щодо Туреччини з Білим домом.

Вашингтон: пауза перед вступом Байдена в посаду

Минулого тижня кілька впливових американських ЗМІ повідомили про те, що США планують ввести санкції проти Туреччини через набуття нею зенітних ракетних систем С-400 у Росії, і нібито президент Дональд Трамп уже підписав відповідний пакет заходів. Санкції будуть введені відповідно до CAATSA - законом про протидію супротивникам Америки.

У Конгресі США щодо санкцій Туреччини через С-400 склалося двопартійну єдність. До недавнього часу стримувальним фактором виступав президент Трамп, який не раз заявляв про міцну дружбу з президентом Ердоганом і до практичного запровадження санкцій так і не дійшов. Звичайно, якщо не згадувати про кількаденний заходи через проведення Туреччиною військової операції "Джерело світу" на півдні Сирії.

На відміну від Трампа, Джо Байден вже під час виборчої кампанії своїх намірів не приховував: відверто критикував Ердогана, висловлював підтримку опозиційним силам в Туреччині. Байден добре обізнаний в турецькому питанні ще з часів свого віцепрезидентства і сенаторства. Він чотири рази відвідував країну і часто знаходив слова для критики турецького керівництва і дій офіційної Анкари. Коли Байден був віцепрезидентом, США забрали з Туреччини свої ракетні комплекси Patriot, а в Анкарі стали шукати варіанти для їх заміни: домовилися з Росією і, як наслідок, опинилися під санкційною загрозою.

Якими будуть американські обмеження, достеменно невідомо. За даними The Wall Street Journal, нинішні санкції, які ось-ось оголосять, з подачі Трампа намагалися зробити максимально м'якими, щоб не сильно зашкодити двостороннім відносинам. Якщо це так, то і санкції застосують, і, знову ж таки, великого збитку не завдадуть.

Анкара: ні кроку назад

В Анкарі на санкції знають один відповідь: вводите, але самі про це пошкодуєте. У Туреччині є обґрунтування своїх дій, від яких вона відступати не збирається.

Що стосується діяльності в Середземному морі, Туреччина вважає морські території, де проводить дослідження, своєю виключною економічною зоною (в Афінах говорять, що турецькі дослідження порушують межі грецького континентального шельфу). Турецьке пояснення ґрунтується, зокрема, на тому, що малі за площею грецькі острови, розміщені в сотнях кілометрів від Греції й за декілька кілометрів від турецького берега, не можуть мати "грецького" континентального шельфу. Наприклад, острів Мейс, який знаходиться у 2 км від турецького берега, площею близько 10 кв. км, за баченням Афін, має морську зону площею 40 тис. кв. км. В Анкарі такий підхід не приймають, називають порушенням міжнародного права і продовжують дослідження.

Що стосується придбання російських С-400 і подальшої співпраці з РФ, Анкара також від своїх намірів не відступає. В кінці жовтня провели випробування ЗРК С-400, заявивши, що бачення США для Туреччини не є вирішальним, тим більше, що на території Греції розміщені і активовані російські системи С-300. Також в Анкарі невпинно нагадують, що через С-400 Вашингтон не дає винищувачі F-35 американського виробництва, за які було заплачено чималі гроші ($ 1,2 млрд).

У Туреччині не бачать ніяких загроз для паралельного використання і американських винищувачів, і російських систем ППО. Тому Ердоган називає можливі санкції проявом неповаги до Туреччини як партнеру по НАТО.

Про всяк випадок в Анкарі вже готуються до можливого введення санкцій. Наприклад, парламент країни прийняв закон про репатріацію турецьких енергетичних і гірничодобувних компаній, які були створені за кордоном. Також в країні перейшли до менш ризикованою грошово-кредитної та податкової політики, змінивши, зокрема, главу Центробанку і міністра фінансів. Це також було зроблено для стабілізації національної валюти, яка в листопаді продемонструвала новий антирекорд (8,5 турецьких лір за $ 1, зараз 7,85 за $ 1). Підготовку до санкцій підтвердили і в Міноборони: готуються, але продовжують виконувати всі попередні двосторонні угоди.

Ольга Будник