Чи варто очікувати "кредитний бум" після відкриття ринку землі
Земля, придатна для виробництва агропродукції, - зрозумілий і цінний актив. У більшості країн світу, де ринок таких земель існує і розвивається з давніх часів, земля традиційно використовується як застава при кредитуванні, пише Елена Коробкова, AgroPortal.
В Україні, попри багаторічний мораторій на продаж сільськогосподарських земель, цей ринок теж існує. По-перше, не вся земля підпадає під мораторій, по-друге, при гострій потребі заборони можна обійти.
Однак про прозорість цього ринку говорити не доводиться і кредити під заставу такої землі банки видавати не можуть. Це особливо неприємно, якщо врахувати, що агросектор в останні роки є визнаним драйвером української економіки і дуже привабливий для кредитування. Конкуренція в цьому сегменті кредитного ринку надзвичайно висока.
Цілком природно, що банки бачать у відкритті та формуванні «білого» ринку сільгоспземель величезний потенціал для агрокредитування. Однак, хоча банки і планують подальше зростання кредитування фермерів, «кредитний бум» на ринку землі навряд чи трапиться вже в цьому році.
Причиною тому - обмеження, які діятимуть для сільгоспземель на першому етапі, до 2024 року. Мова про заборону на купівлю землі для юридичних осіб та обмеження в 100 гектарів для землі «в одні руки». Стримуючий вплив обмежень буде проявлятися в двох аспектах. По-перше, вони значно звужують коло потенційних покупців землі, тобто ускладнюють задачу продажу банками застави, якщо позичальник не впорається з погашенням кредиту. І поки ринкова статистика не підтвердить високу ліквідність навіть невеликих земельних ділянок, банки з великою обережністю прийматимуть таке забезпечення.
По-друге, переважна більшість агровиробників, які співпрацюють з банками - юридичні особи, і вони не будуть мати права викуповувати землю, яку обробляють. З цього випливає ще одна складність, яка на найближчі кілька років визначить обриси ринку агрокредитування на покупку і під заставу землі, а також формат кредитних продуктів.
І на цьому варто зупинитися трохи детальніше.
Попри заборону купувати землю для юридичних осіб, агровиробники все ж зможуть почати викуп земель в обробці, якщо покупцями будуть виступати фізичні особи - власники цих компаній. Але видаючи кредит такій фізичній особі банк зобов'язаний брати до уваги його особисті доходи, а не доходи його бізнесу. Виходить, з точки зору застосовання до банків регуляторних вимог, кредитоспроможний позичальник не має майна для застави, а власник майна формально не здатний повернути кредит. Сама по собі така ситуація не є зовсім вже незвичайною - банки часто кредитують клієнтів під майнову поруку третіх осіб. Але це ускладнює процес кредитування, підвищує обсяг документообігу та вартість кредиту в цілому.
І в разі кредитування мікро-бізнесу ця «надбавка», в співвідношенні з розміром кредиту, може бути суттєвою. Втім, відкриття ринку сільськогосподарських земель з часом серйозно розширить потенціал співробітництва банків та аграріїв, в тому числі і невеликих. При цьому можливість використання землі в якості забезпечення - лише один з факторів майбутнього росту.
У міру накопичення ринкової статистики буде формуватися якісне розуміння ліквідності і цінності сільськогосподарських земель у банків і, що також важливо, Національного банку. Це дозволить підвищити оцінку землі як застави, в тому числі при формуванні резервів. Таким чином банки отримають можливість пом'якшувати підходи до оцінки фінансового стану позичальників при кредитуванні під заставу землі.
Крім того, земельна реформа підштовхнула уряд до істотних змін в системі державної підтримки агросектора, центральним елементом якої стане недавно створений Аграрний реєстр. Підключення до нього спростить для банків отримання інформації про позичальника (з його згоди) для аналізу кредитоспроможності на всіх етапах кредитного циклу. Це не тільки прискорить, а й здешевить збір інформації та документів, необхідних для прийняття кредитних рішень, а також в процесі обслуговування кредитів.
Своєю чергою, доступ до даних спростить автоматизацію прийняття кредитних рішень, результатом якої буде радикальне прискорення і здешевлення прийняття кредитних рішень. До слова, саме висока собівартість індивідуальних рішень і адміністративних витрат при роботі з маленькими кредитами сьогодні є чи не найбільшою перешкодою, що обмежує доступ до банківських кредитів для маленьких господарств. Банки вже розробляють подібні системи, без яких неможливо доступно і оперативно кредитувати мікро-бізнес. І доступ до інформації, в тому числі через Аграрний реєстр, допоможе в цьому.