Close button

Приручення або знищення: що роблять з "Нацкорпусом"

Приручення або знищення: що роблять з "Нацкорпусом"

У "Нацкорпусі" анонсували штурм силовиками їхнього київського штабу сьогодні, о 5 ранку. Сумнівно, що співробітники СБУ приїдуть на колишній завод "Атек" коли на них чекають, повідомляє Depo.ua.

Разом із тим, навколо "Нацкорпусу" дійсно відбуваються цікаві процеси, які можуть або відкинути цей рух на повний маргінес, або додати йому електоральних балів.

Кого збирається "переламати" Білий вождь "азовців"

Як відомо, семеро затриманих на Харківщині представників "Нацкорпусу" за рішенням суду відправилися на два місяці до слідчого ізолятора без можливості внесення застави. Івана Нікіфорова, Сергія Козлюка, Сергія Величка, Олега Скрипку, Кирила Крикунова, Дмитра Колеснікова та Артема Субочева підозрюють у створенні злочинного угрупування, яке займалося рекетом.

На суд над побратимами з’їжджалися учасники "азовського руху", однак їхні автобуси зупинили силовики. За офіційною інформацією, через планові антитерористичні навчання. У СБУ повідомили цікаву деталь: близько 80% пасажирів автобусів "Нацкорпусу" не брали участі в АТО/ООС на сході України.

Лідер руху Андрій Білецький, виступаючи під стінами суду, де обирали запобіжний захід його людям, згадав про часи Януковича (тоді, нагадаємо, він знаходився в ув’язненні) пообіцяв своїх не віддавати та "переламати" опонентів. У заяві "Нацкорпус" у тиску звинуватив безпосередньо президента Зеленського та його Офіс.

А вчора голова харківської організації "Національного корпусу" Костянтин Немічев повідомив: співробітники СБУ планують нові обшуки у його побратимів. Слідом за ним заступник голови "Нацкорпусу" Владислав Соболевський анонсував штурм бази організації, яка знаходиться на території колишнього заводу "Атек" у Святошинському районі столиці.

"Ми це пов'язуємо з тим, що восени буде імплементований план Штайнмайера, буде зустріч Зеленого з Путіним і жоден українець не має права пискнути. Для цього потрібно дочистити і добити всіх, хто проти, – всі патріотичні організації. Завтра у нас, швидше за все, буде така історія", – повідомив Соболевський.

Коли вийшла ця публікація, до анонсованого візиту бійців "Альфи" лишилося півгодини. Навряд чи ті приїдуть сьогодні о 5-й ранку, або й взагалі приїдуть. Та якщо таке станеться, значить про спецоперації СБУ стає відомо задовго до їхнього проведення. І це вже проблема всередині спецслужби.

Шлях на політичне узбіччя: Нещаслива доля українських націоналістичних партій

Під час Революції Гідності та з початком україно-російської війни популярність радикальних націоналістичних рухів в Україні досягла піку. А на Росії так боялися "правосєка" Дмитра Яроша, що спочатку оголосили його переможцем президентських виборів в Україні в 2014 році, а потім регулярно знаходили "візитки Яроша", тримаючи своїх громадян у страхові перед бандерівцями, які забирають росіян у рабство.

Однак реальну підтримку націоналістів продемонстрували вибори: найвищий результат – 1,16% - на них отримав лідер "Свободи" Олег Тягнибок, а Дмитро Ярош не дотягнув до 1%. На дочасних парламентських виборах кілька націоналістичних партій пішли різними колонами і в підсумку не потрапили до Верховної Ради.

На місцевих виборах 2015 року більш-менш успішно виступили "свободівці". Однак і вони разом із іншими націоналістичними проектами втрачали підтримку. При цьому експерти помічали, що з вуст спікерів цих рухів звучить багато критики на адресу тодішнього президента. Особливо ця критика посилилася з наближенням президентських виборів 2019 року.

Той же "Нацкорпус", як і його ідеологічні антиподи "шаріївці", фактично переслідував Петра Порошенка, взявши активну участь у кампанії навколо свинарчукгейту. У підсумку узгоджений висуванець націоналістів, "свободівець" Руслан Кошулинський отримав лише 1,62% голосів, посівши 9 місце.

Здавалося, націоналісти позбавилися Порошенка, з яким конкурували за націонал-патріотичний електорат, однак на дочасних виборах 2019 року спільний похід на вибори під брендом "Свободи" завершився електоральним провалом – 2,15%, 11 місце, нижче за згаданих "шаріївців".

Тогорічні місцеві вибори лише стали підтвердженням скочування націоналістичних партій на політичний маргінес: "Свобода" загалом по Україні (але переважно на Галичині) спромоглася набрати 2,07%, "Національний корпус" 0,04%, від "Правого сектору" до місцевих рад обрали лише 2-х депутатів. Загалом ці три партії отримали менше тисячі мандатів по всій країні.  

Чому владі може бути вигідно притиснути "Нацкорпус" саме зараз

Таке електоральне піке має своє пояснення. Тут і падіння довіри до лідерів правих партій, і втрата виборця через те, що багато пунктів ідеології вже втілилися в державній політиці, й ідеологічне розмивання, коли праві за суттю партії виступають з лівацькими лозунгами проти продажу землі.

Але якщо та ж "Свобода" осіла у своєму базовому регіоні, де намагається закріпитися для можливого повернення у загальноукраїнську політику, то у "Нацкорпусу" справи зовсім кепські. І навіть не тому, що їхній партійний рейтинг знаходиться на рівні статистичної похибки. Куди гірше, що представників цієї організації через гучну кримінальну справу, в якій багато підозрюваних, пов’язують з рекетом і так підривають основи міфу про героїв і патріотів із "азовського руху".

Тут згадується історія роти "Торнадо", бійці якої отримали різні терміни ув’язнення за підозрою у злочинній діяльності, а сам підрозділ розформували у 2015 році. Зараз вже мало хто й згадує про "Торнадо", а відносно недавно їхня справа гриміла на всю країну. І тодішню владу, як зараз нинішню, на всіх ефірах звинувачували в утисках патріотів і учасників АТО.

Коли вірити "нацкорпусівцям", справою про рекет влада тисне на них і намагається дискредитувати. Припустимо, що це правда. Хто ж від цього виграє? Для влади важливо показати суспільству три речі:

  • право на насилля має виключно вона, а не парамілітарні організації, навіть якщо у тих є значні заслуги на війні;
  • тільки держава має монопольне право на тему ветеранів, жодна політична структура не повинна прикриватися ветеранами;
  • держава через її силові органи контролює вулицю і здатна протидіяти масовим протестам, що частково було продемонстровано на прикладі зупинених автобусів з активістами "Нацкорпусу".  

Тому не можна виключати, що окрім справ про бандитизм суспільству покажуть якийсь компромат про зв’язки окремих діячів "азовського руху" з російськими спецслужбами. Це повинно мати ефект інформаційної бомби.

Або ж нинішні події – спроба перевірити, наскільки небезпечними і наскільки контрольованими можуть бути радикальні рухи у перспективі найближчої осені, коли прогнозується черговий "шатун" (в Україні давня традиція – щоосені або голосувати, або мітингувати). Тобто, двері в президентський Офіс поламають, а стіни обпишуть, як було на мітингу на підтримку Сергія Стерненка, чи штурмуватимуть по-серйозному.

Та все ж не віриться, що "Нацкорпус" хочуть нейтралізувати. З одного боку, зараз вигідний час для цього, адже попри велике розчарування владою градус протестних настроїв не високий. Але з іншого – навіщо ліквідувати те, що можна спробувати взяти під контроль. А коли не вийде – маргіналізувати. 

Юрій Васильченко

Новини

Популярні теми форуму

analytics