Путін та Ердоган об'єднались проти Заходу

Путін та Ердоган об'єднались проти Заходу

Читати новину російською мовою

Російський президент Володимир Путін і його турецький колега Реджеп Таїп Ердоган підтримують тісні партнерські відносини, на які інші держави поглядають з підозрою, пише Der Tagesspiegel. Вони уклали свого роду "альянс проти Заходу", до якого відчувають неприязнь. Втім, останнім часом в цьому союзі стали з'являтися "тріщини". Відносини охололи, але у лідерів двох країн все одно виходить знайти спільну мову, зазначає автор статті, повідомляє RT.

Для Туреччини Росія - головний постачальник природного газу, а також будівельник першої турецької атомної електростанції. У свою чергу Анкара має важливе стратегічне значення для Москви в сфері енергетичної політики через проект "Турецький потік", який, по суті, являє собою південний аналог "Північного потоку".

Співпраця Ердогана з Путіним дозволяє йому проводити незалежну зовнішню політику, тобто ігнорувати своїх традиційних партнерів у США і Європі. У плані економічних відносин Москва має великий вплив на Анкару, адже турецький імпорт в Росію у минулому році склав $ 21 млрд, а в іншу сторону пішло товарів всього на $ 3 млрд. Також в сфері туризму Туреччина дуже сильно залежить від Кремля.

Але в 2015 році, коли почалася війна в Сирії, Путін і Ердоган опинилися по різні боки фронту. Москва хотіла зберегти при владі сирійського лідера Башара Асада. Анкара ж хотіла його повалити. Досить швидко справа дійшла до конфронтації: турецькі ВПС збили російський бомбардувальник. Після цього Путіну і Ердогану було потрібно немало часу, щоб помиритися. А сталося це тому, що турецькому президенту потрібна була підтримка в проведенні військової операції проти курдів на півдні Сирії.

Читайте также: Граждане Турции получат бесплатные прививки от COVID-19

Глава Кремля побачив в цьому можливість витіснити з регіону США і дав свою згоду. Однак в Ідлібі Росія і Туреччина так і не змогли узгодити свої різні інтереси. Путін хоче, щоб Асад звільнив провінцію, а Ердоган виступає проти, пояснює видання.

У Лівії Москва і Анкара також опинилися по різні боки барикад. Туреччина намагається розширити свій вплив в Середземномор'ї і підтримує Уряд національної злагоди в Тріполі, а Росія допомагає лідеру Лівійської національної армії Халіфі Хафтару. Повалення полковника Муаммара Каддафі стало для Росії болючим ударом по фінансах, адже Москва надала йому кредит в $ 4,5 млрд на видобуток нафти і газу, а також будівництво залізничної лінії. Після зміни влади Туреччина уклала схожі контракти з новим урядом, а Росія раптом виявилася не при справах. Але певною мірою російсько-турецька співпраця працює і в Лівії.

У конфлікті через Нагірний Карабах Анкара і Москва також підтримували різні сторони, продовжує видання. Ердоган - Азербайджан, а Путін - Вірменію. Довгий час не виходило добитися перемир'я, але "не дивлячись на серйозні суперечності в геополітичних інтересах Росії і Туреччини постійно вдається домогтися дивно високого і стабільного рівня співпраці», констатує автор. «Наші країни і керівники знайшли оптимальний алгоритм взаємодії, що дозволяє концентруватися насамперед на наших загальних інтересах, а на розбіжності дивитися саме з точки зору, що дозволяє, як правило, знімати їх з порядку денного, зустрічаючись на півдорозі", - пояснив посол Росії в Анкарі Олексій Єрхов.

Новини

analytics