Навіщо США темношкірий міністр оборони і що з цього Україні

Міністерство оборони США традиційно очолюють цивільні міністри. Однак виключення можливо, і воно може зіграти нам на руку, повідомляє Деловая столица.

Обраний президент США Джо Байден у вівторок, 8 грудня, назвав свого кандидата на пост міністра оборони. Новим шефом Пентагону він бачить користується чималим авторитетом - причому не тільки у військових колах - відставного генерала Ллойда Остіна.

Якщо Сенат затвердить цю кандидатуру, то Остін стане першим афроамериканцем на чолі Міноборони Сполучених Штатів.

Освіта та кар'єра

Ллойд Остін - мешканець півдня. Народився 8 серпня 1953 року в Мобілі (Алабама), а виріс в місті Томасвілль (Джорджія).

Він закінчив три вищі навчальні заклади: в 1975 р. - Вест-Пойнт зі ступенем бакалавра наук; в 1986 р. - педагогічний коледж Обернський університету (Алабама) зі ступенем магістра гуманітарних наук і магістра ділового адміністрування; в 1989 р. - Вебстерський університет (Міссурі).

Першим його призначенням після Вест-Пойнта стала 3-тя піхотна дивізія, розгорнута в Німеччині. Після він послужив і в Форт-Брегге (Північна Кароліна), в Індіанаполісі (Індіана), у Форт-Драмі (Нью-Йорк) і в Форт-Стюарті (Джорджія). У 2003 р. почалася його служба в Іраку та Афганістані. На самому початку кампанії в Іраку Остін, який отримав у 2006 р. звання генерал-лейтенанта як командувач Багатонаціональним корпусом-Ірак (MNC-I) безпосередньо брав участь в розгортанні американських військ. У його підпорядкуванні були 152 тис. Солдатів. А в 2011 році він, хоча і був проти цього, вже займався виведенням американських військ з цієї країни - уже як командувач Збройними силами США в Іраку.

За його організаторські здібності в тому ж 2011 році був призначений заступником начальника штабу армії США. Першим чорношкірим заступником начальника штабу, зауважимо. А через два роки Ллойд Остін вже був командувачем Центральним командуванням.

І саме Остін став головним архітектором кампанії міжнародної коаліції в боротьбі з угрупованням "Ісламська держава", яка, як відомо, увінчалася успіхом. З 2016 року, віддавши армії 41 рік життя, Ллойд Остін пішов у відставку і відразу ж отримав місце в правлінні військового підрядника Пентагону - корпорації Raytheon Technologies.

Роком пізніше генерал увійшов до ради директорів компанії Nucor, найбільшого виробника сталі в США, в 2018 р - став незалежним директором в медкорпораціі Tenet Healthcare, що керує 65 клініками й 150 іншими медичними установами.

Гідний захоплення, але ...

За роки служби Остін заслужив репутацію сильного розумного лідера з талантом організатора.

Він професіонал. Причому професіонал, який вважає за краще діяти, по можливості утримуючись від коментарів і інтерв'ю. Тому його ще називають "невидимим генералом".

Хоча якщо він вже і виступає публічно, то не церемониться і не соромиться говорити правду. Наприклад, про те, що програми підготовки курдського ополчення в Сирії, які проводили США, виявилися провальними.

Колишній президент США і "бос" Байдена - Барак Обама - дуже високо цінував Ллойда Остіна за його "характер і компетентність", розважливість і лідерство, проявлені під час служби в Іраку. Попри те, що Ллойд був проти плану Обами з виведення військ.

Остін має добру славу також у військових і експертів. Він користується не меншим авторитетом, ніж перший глава Пентагону в адміністрації Дональда Трампа - Джеймс Меттіс.

Але все ж колишні військові чиновники й експертне товариство критично ставляться до ідеї Байдена призначити Ллойда на пост міністра оборони, апелюючи до того, що Пентагоном повинно керувати цивільна особа, щоб здійснювати нагляд за армією.

Бездоганна 41-річна служба Ллойда в армії грає проти нього в цьому питанні. Мешканці Капітолійського пагорба розділилися в думках: вони визнають, що захоплюються його інтелектом і навичками, однак вважають, що колишньому генералу все ж не місце на чолі міністерства.

До того ж є і процедурні перепони. Згідно із законодавством, для призначення главою Пентагону колишній офіцер повинен перебувати у відставці мінімум сім років. Остін же, нагадаємо, на пенсію вийшов чотири роки тому.

Щоб кандидатура Байдена була все ж схвалена, йому необхідно отримати спеціальний дозвіл Конгресу.

Прецедентів було всього лише два з моменту введення такої норми в 1947 р.: в 1950 р. міністром оборони став Джордж Маршалл, а в 2017 р. - вищезгаданий Джеймс Меттіс.

І серед конгресменів від Демпартії є ті, хто вважає, що правило порушувати не слід.

Наприклад, демократ Джек Рід, який виступав проти спецдозволу для Меттіса, каже, що відступати від цієї законодавчої норми слід не частіше, ніж раз в покоління. Мовляв, був уже Меттіс. Баста.

Байден наполягає

Обраний президент, його віцепрезидент Камалла Харріс, глава більшості в Палаті представників Ненсі Пелосі і багато інших видатних демократів наполягають на тому, що Сполученим Штатам потрібен міністр оборони Ллойд Остін, який здатний дати відповідь на нові небезпечні виклики.

Байден заради Остіна навіть колонку для журналу The Atlantic написав, щоб пояснити свій вибір.

В опублікованому 8 грудня матеріалі він визнає, що цивільний контроль над Міноборони необхідний, і запевняє читачів, що Остін прекрасно розуміє: міністр - це не генерал, підходи до управління повинні бути іншими, і він готовий до цієї роботи.

"Я провів з ним незліченну кількість годин в польових умовах і в ситуаційній кімнаті Білого дому. Я просив у нього поради, бачив, як він керує, і захоплювався його спокоєм і його характером. Він - приклад патріота", - пише Байден.

За його словами, ключовою причиною, по якій він вибрав Остіна, є те, що той чудово справляється з чинним тиском.

Хоча на ділі це лише одна з причин, що приховує три інші, більш приземлені й конкретні.

Причина перша

Байден вибирав між двома "першими" на посаді міністра оборони - між ексзаступником голови Пентагону Мішель Флурной і генералом Ллойдом Остіном.

Але на відміну від Остіна Байден піддався тиску з боку суспільства і команди і вибрав міністром першого афроамериканця, а не першу жінку - на додаток до кольорової жінки - віцепрезидента.

Таким чином, він відреагував на соціально-політичну кризу - тобто на боротьбу за расову справедливість, яка вилилася в цьому році в запеклі протести під гаслом Black Lives Matter.

Втім, це і козир для команди Байдена під час голосування Конгресу. Тема расової справедливості після протестів буде дуже гостро сприйматися американцями й політиками.

Причина друга

Ллойд Остін під час служби в Іраку, де він відповідав і за розгортання, і за виведення військ, показав себе відмінним фахівцем з логістики.

Якраз така людина зараз потрібен Джо Байдена, який оголосив про намір максимально швидко і масштабно провести вакцинацію американців від COVID-19. Для цього йому буде потрібна допомога військових і наявна у Пентагоні інфраструктура.

Причина третя

Грубо кажучи, профіль Остіна - це переважно боротьба з терористичними угрупованнями на рівні цілих країн.

Генерал добре знає специфіку регіону і що з себе представляє ІГ, яку йому вдалося розгромити в Іраку.

Його призначення дає зрозуміти, що у Вашингтоні дуже серйозно ставляться до загрози відродження цього угруповання і появи аналогічних їй. Про що експерти Пентагону попереджали у своєму останній щоквартальній доповіді.

Тільки тепер мова йде не тільки про Ірак або Сирії, але про Магриб, зокрема, про Лівію, що роздирається внутрішньою боротьбою між силами визнаного ООН Уряду національної згоди й Лівійської національною армією, очолюваної "другом" Кремля Халіфою Хафтаром.

Існує загроза посилення конфлікту у зв'язку з активною участю в ньому, по обидва боки, таких сильних зовнішніх гравців, як Франція, Туреччина, Саудівська Аравія, Єгипет, ОАЕ.

Є ймовірність, що їх боротьба в Лівії призведе до дестабілізації всього регіону. В умовах хаосу відродитися може і "ІГ 2.0". А значить, Байдену в адміністрації потрібна людина, яка зуміє знищити заразу максимально швидко. І людина, яка здатна оперативно і потужно реагувати на загрози з боку суперників США, т. Е. Росії, Китаю та Ірану. Ці нюанси варто враховувати й в прогнозах можливих дій США - як на євроатлантичному напрямку, так і в питанні допомоги Україні. Очевидно, що колишній командувач багатонаціональними силами розуміє значення НАТО для глобальної безпеки, одночасно маючи уявлення і про вразливі місця Альянсу. Так що США при адміністрації Байдена, по всій видимості, буде працювати над посиленням його оборонної могутності.

Що ж до співпраці з Києвом, то з відходом адміністрації Трампа навряд чи можна очікувати продовження відверто шантажистський практик з боку Вашингтона. Тим більше що питання зміцнення обороноздатності України буде для нової адміністрації якщо не серед зовнішньополітичних пріоритетів, то і не в кінці списку. Так що можна передбачити як розвиток співпраці в оборонній сфері, включаючи продовження постачання озброєнь, так і в політичній - як в рамках двосторонніх відносин, так і в форматі НАТО. Правда, залишається ризик, що Вашингтон може запропонувати куди більше, ніж здатний прийняти Київ. І це не залежить від того, хто стане на чолі Пентагона.

Владислав Гірман