Чи буде Байден мститися Україні
Зовні передбачувана перемога Джо Байдена в раніше, здавалося, абсолютно формальній процедурі голосування вибірників 14 грудня не змогла пом'якшити напруження в американському суспільстві та розвіяти тривогу серед спостерігачів і коментаторів країн світу, що оточують Америку в глобальному інформаційному просторі, повідомляє Деловая столица.
Особливо держав, прямо або побічно від неї залежних.
Сором - не дим
Зрозуміло, на практиці процес пошуку механізмів адаптації до принципів та прогнозованої лінії нової адміністрації йде ще з 3 листопада. Але на кожному етапі минулий (проте він зовсім так про себе не думає) лідер Дональд Трамп ставить під сумнів життєздатність американських політичних інститутів.
Так і зараз - формально ніщо не заважає скупчилися навколо партії, що вимагає лояльності до себе і захисту себе від неминучих розглядів Трампа, й перекинути результат виборів під час знову-таки "як би" ритуального підрахунку і затвердження в Конгресі. Адже консерватори контролюють більше штатів (а у них у формі делегацій і колективні голоси), що продовжує зберігати для табору Трампа можливість торпедувати статус-кво і витягнути цеглу з пробитого в багатьох місцях будівлі американської демократії.
Та й з практичної точки зору можна самим собі створити можливість трохи заробити, тимчасово посидівши в кріслах віцепрезидента й міністрів, нехай і ціною історичної ганьби. Зрештою, "сором не дим, очі не виїсть", а етичний кістяк партії за минулі роки порядком розхитався. Загалом, виключати виходу цього сумного шоу на новий спадний коло з урахуванням всього, що відбувалося раніше, - тепер не можна. Нехай навіть сенатські керівники зі скрипом, але визнають перемогу Джо Байдена, боячись пролетіти повз найважливіших для долі більшості у верхній палаті двох перегонів у знову ключовому штаті Джорджія.
Засоби для кампанії в ньому, до речі, Трамп без зайвих сумнівів переправляє до власної кишені, а прийняття бюджету блокує, добиваючи рейтинги партії в штаті й в федерації. Не кажучи вже про лояльність правоохоронців, чиє начальство змінюють вкотре за ці роки через його образливою для Трампа боязні розгорнути справжні політичні репресії.
Втім, на світлій стороні місяця американської політики і її проєкції на інший світ, останнім часом не надто яскравою, теж відбуваються деякі важливі процеси, нехай і затьмарені спробами 45-го президента запалити вогонь громадянської війни і деградації політичних партій до угруповань часів релігійних воєн, причому без жодного особливого перебільшення.
Якщо роз'їдає, подібно продуктам старої лабораторії КДБ в російських Шиханах, політичну систему Заходу вождя секти конспірологів вдасться витягти з Білого Дому щодо безболісно, не перетворюючи святиню Просвітництва в попелище, то незлобивий характер Байдена вже не допоможе як організаторам, так і виконавцям цього і справді здобув міжнародний масштаб змови.
Під гарячу руку потраплять і використані на темні очі персонажі, в чималій кількості водяться на Печерських пагорбах. У кращому випадку таким не зовсім мимовільним, але недалеким фігурам в деструктивних комбінаціях Росії і її специфічних союзників з глобальної тіні доведеться поділитися найпотаємнішим: грошима і виникає з них владою.
Гумор за подібною ціною
Потішно буде спостерігати, як істеблішмент країн, що тільки що підспівували Трампу в його отруйній балаканині в бік сім'ї нового президента США, навперебій кинеться пропонувати тому ж Хантеру Байдену участь у власному бізнесі.
Наприклад, в розважальній сфері - в гаряче коханої Байденом (що можна розуміти і прямо, і переносно) України - чому б не новим лідерам Демпартії не придбати місцевий "Камеді Квартал", щоб бити по небезпечному Трампу його ж зброєю? Та й гроші, врешті-решт, непогані. Адже саме президенту Зеленському - якщо хоча б це його все ще цікавить, доведеться, як нікому іншому, відмиватися від пам'ятної для всієї Америки та України телефонної розмови з експрезидентом (тепер вже в будь-якому випадку, проблема все ще в особливостях транзиту) Дональдом Трампом.
Якось доведеться викручуватися і Варшаві, і Будапешту, але їх залежність від США не варто перебільшувати, хоча руки американських і глобальних "лібералів" щодо того ж Віктора Орбана тепер будуть розв'язані. Чому б, до речі, угорському прем'єру не запропонувати американцям частку в АЕС "Пакш" в обмін на закривання очей на його минулі мистецтва?
Звичайно, сумнівно, щоб боролася на основі платформи принципів і цінностей формується адміністрація легко або демонстративно пішла на такі одіозні "договірняки". У минулому, звичайно, демократи теж бували морально гнучкими, але "не той пішов сьогодні демократ", адже президентство Трампа коштувало йому нових шрамів і появи не менше сильної, ніж у фанатів самого Трампа віри в підступність всемогутнього ворога.
Це і погано, і добре: хоча б наївних помилок епохи загального процвітання, як в епоху Обами - вже точно чекати не доводиться. Швидше, новий епізод серіалу "Вашингтон і тубільні царі" буде внутрішньо схожий з логікою "Гри престолів", в якій запропонували поділитися благами з сильним, прихильно приймуть, а потім все одно доб'ють. Тому посмішки й поплескування по плечу з боку американських лібералів, що знаходяться в режимі екзистенційної війни, українській владі не слід сприймати серйозно, та й взагалі на свій рахунок - вона з новою-старою американською елітою сьогодні зовсім не на одній хвилі.
Просто поки що її немає кому або нічому принести в жертву - раптово поспішив привітати Байдена Путін, він взагалі не належить для Демпартії до "світу живих". Що до Меркель, якій раніше можна було здавати Україну на поруки, то її власне політичне майбутнє, пролонговане пандемією, - туманне.
Водночас відновив, і з подвоєною швидкістю, свій наступ на Україну Китай - і в цьому сенсі між глобальними столицями й справді може в якийсь момент виникнути привід для "розмови по-українськи". Адже саме китайців сьогодні не можна запідозрити в політичній гидливості - якщо заради просування свого "Одного пояса, одного шляху" в Європу треба скуповувати мандрівні цирки - значить, буде робитися і це.
Залишається сподіватися на почуття гумору самого Джозефа Байдена, якому може захотітися подивитися на виступ українських стендаперів у дворі свого нового будинку в окрузі Колумбія, замість того щоб віддавати їх культурно чужим китайцям.
Максим Михайленко, Олексій Кафтан