Чому Алієв "вписався" за прем'єра Вірменії Пашиняна

Цікавий і показовий епізод стався сьогодні на засіданні Ради глав держав СНД, на якому Президент Азербайджану Ільхам Алієв заступився за прем'єр-міністра Вірменії Нікола Пашиняна. Він заявив, що не Пашинян збирав нинішню армію республіки, нагадавши, що цим займалися колишні глави держави - Роберт Кочарян і Серж Саргсян, повідомляє Хвиля.

«Та армія, яка була розгромлена, армія Пашиняна, - це армія, яку створювали Кочарян і Саргсян, - сказав Алієв, додавши, що" атакуючі "прем'єра Вірменії повинні розуміти, що ця армія - не його».

І це при тому, що зовсім недавно закінчився черговий виток азербайджано-вірменської війни за Нагорний Карабах, в ході якого які тільки епітети і образи не дозволяв Алієв в сторону голови Вірменії та вірмен в цілому в своїх телезверненні.

Так що ж сталося? І чому Алієв тепер заступається за Пашиняна публічно і на такому високому рівні?

Насправді, все досить просто.

По-перше, таким чином він поквитався зі своїми вже колишніми ворогами, які не йшли ні на які поступки в питанні повернення окупованих територій всі попередні роки. І змогли відбити попередні військові спроби Азербайджану повернути свої території, втрачені на початку 1990-х.

По-друге, слабкий прем'єр Вірменії, яким є зараз Пашинян, який допустив розгром вірменських військ в Карабасі і який підписав фактичну капітуляцію в листопаді, вкрай вигідний Азербайджану і Алієву особисто. Він продемонстрував свою здатність домовлятися на шкоду особистим рейтингом, нехай і на вкрай невигідних військових обставинах.

По-третє, якщо його "знесе" опозиція, від цього виграє і Кремль, який навмисно не надавав допомоги Вірменії в конфлікті, незважаючи на благання мільйонів вірмен, численної діаспори в РФ і прохання особисто Пашиняна. У разі його дострокового відходу, до влади в Вірменії прийдуть проросійські сили з числа старих еліт, для збільшення підтримки яких населенням Вірменії Кремль навмисно збільшить військову допомогу і поставки озброєння. Природньо, в кредит, з огляду на жалюгідний економічний стан економіки цієї республіки. Тим самим збільшивши залежність Єревана, поставивши хрест на спробах Пашиняна диверсифікувати свою зовнішню політику і демократичних перетвореннях.

Крім того, Президент Алієв, безумовно, сподівається при зручному збігу обставин завершити повернення всіх територій Нагірного Карабаху, який дозволить йому вирішити відразу кілька важливих завдань:

• назавжди вписати своє ім'я «золотими літерами» в історію Азербайджану;
• зміцнити свій рейтинг і підтримку серед населення, а тому і продовжити терміни свого перебування при владі;
• ще не раз відвернути увагу від соціально-економічних проблем всередині країни на тлі негативних прогнозів щодо ключового джерела доходів бюджету - нафти і газу.

У 2020-му за допомогою військової операції в Нагірному Карабасі йому вдалося успішно лікувати зростання невдоволення населення як наслідок першої хвилі коронокризи, обвали нафтові котирування в квітні до безпрецедентних негативних цінових позначок.

І хоча ціни на нафту за останні місяці трохи «відскочили» до позначки в 50 доларів за барель, однак на тлі офіційних заяв про введення чергових локдаунів основними споживачами азербайджанської нафти ситуація з різким падінням попиту на нафту практично неминуча якщо не в першому, то другому кварталі 2021 року.

Те ж саме стосується і цін на газ, які прив'язані до формул розрахунку до котирувань цін на нафту.

І це після запуску нового газопроводу до Туреччини і далі до південної Європи, в будівництво якого було вкладено колосальні за мірками Азербайджану кошти.

Так що слабкий прем'єр-міністр на чолі Вірменії, політичний хаос і економічна криза є необхідними умовами для військової перемоги Азербайджану, поряд з військовою підтримкою сильного регіонального гравця і невтручанням Кремля, як показали події 2020 го.

Максим Ялі, професор кафедри міжнародних відносин Національного авіаційного університету