Чому Тимошенко не боїться "продаватися"
Після призначення головою Запорізької ОДА Олександра Старуха остаточно стало ясно, що "Батьківщина" виторгувала за підтримку проєкту держбюджету, повідомляє Depo.ua.
Ще в листопаді прогнозували голосування "Батьківщини" за державний бюджет. Тоді ми згадали відому історію п'ятирічної давності, коли в ролі партії Тимошенко були "радикали". Попри те, що їх лідер Олег Ляшко таврував проєкт бюджету уряду Арсенія Яценюка, вже через кілька днів його фракція підтримала цей документ. Версії про мотиви "радикалів" озвучив тодішній нардеп Сергій Каплін: в остаточний варіант законопроєкту внесли пунктик про фінансування заводу "Пожспецмаш", а до цього підприємства Ляшко нібито не байдужий.
У "Батьківщині" пояснили: проголосували за бюджет, оскільки він передбачає підвищення зарплат для вчителів і лікарів, а також безкоштовні вакцини для різних категорій громадян. Кажуть: це були ключові пропозиції фракції, і уряд їх врахував. Але чи тільки в цьому причина?
Після підтримки "Батьківщиною" проєкту бюджету в першому читанні нардеп від "Голосу" Ярослав Железняк повідомив: за це Кабмін розплатився з Тимошенко посадою і. о. голови правління Державної продовольчо-зернової корпорації. На неї призначили Андрія Власенка, якого раніше було звільнено з посади голови "Укрліктрави", за даними ЗМІ, - через неефективність і погані фінансові результати (незабаром це формулювання було вилучено).
З огляду на те, що зберігання, перероблення зерна і його експорт є в Україні дуже прибутковою справою, отриманий посадовий актив досить вагомий. А ще, якщо призначенець не потрапить з якихось причин в гучний корупційний скандал (в цій компанії такі скандали вже бували) і у зв'язку з цим не спливе його зв'язок з "Батьківщиною", то пересічний виборець навіть не буде здогадуватися, що опозиційна на телеканалах партія Тимошенко не відмовляється співпрацювати з владою.
Але одного голосування за бюджет мало, потрібно проголосувати за документ в цілому, а, отже, з'явився ще один привід поторгуватися. І торг знову виявився вдалим - Тимошенко отримала цілу голову Запорізької обласної державної адміністрації. Призначений в це крісло Олександр Старух очолює осередок "Батьківщини" в Запорізькій області, а ще його пов'язує давня спільна історія з Сергієм Соболєвим, одним з головних діячів біло-сердечних. Ще відносно недавно Старух як вірний партієць Тимошенко боровся проти земельної реформи, якою зараз так пишається Зеленський.
У лютому він заявляв, що аграрії Запоріжжя разом з партійцями "Батьківщини" готуються до активних громадських дій і на місцях, і в столиці. Він запевняв у непохитності намірів депутатів обласної ради в черговий раз звернутися до центральних органів влади з вимогою зупинити земельну аферу. Саме так сказано на партійному сайті: земельну аферу. І ось Старух очолив Запорізьку область, де як глава регіону буде втілювати в життя політику президента Зеленського й уряду Шмигаля, тобто буде реалізовувати серед іншого і земельну реформу. Ну а як інакше? Керівник області повинен проводити загальну лінію з керівництвом держави.
Зауважте: призначення Старуха відбулося на тлі масштабного скандалу в облраді, коли частина "слуг" оголосила про вихід з фракції на знак протесту проти обрання головою обласної ради Віталія Боговіна - попередника новопризначеного голови ОДА. Через кілька днів був обраний ще один голова облради, Віталій Толочек, який перед цим покинув ряди "слуг". Тобто каденція Старуха почалася під акомпанемент постійних конфліктів і політичних "розбірок" в обласному депутатському корпусі. Що обов'язково відіб'ється і на його роботі.
Втім, час, протягом якого Старух просидить у своєму нинішньому кріслі, буде залежати, швидше за все, не від його відносин з місцевими депутатами, а від рішення Юлії Тимошенко. Поки їй буде вигідно співпрацювати з "зеленими", і в облраді, в тому числі до тих пір він буде працювати навіть в агресивному середовищі. Але як тільки на горизонті замаячать вибори, Юлія Володимирівна традиційно для себе почне критикувати владу, президента, "слуг" ...
Тимошенко - досвідчений політик, але її політична поведінка вже добре вивчена. Вона і при Зеленському так поводилася: коли він став президентом, лідер "Батьківщини" активно просувала тезу, що новому і недосвідченому президенту повинні підставити плече досвідчені фахівці (з натяком, очевидно, на себе), однак керувати урядом поставили Олексія Гончарука. І вже в середині листопада минулого року Тимошенко оголосила про перехід в опозицію. Екснардеп, а нині відомий "залізничник" Сергій Лещенко тоді пояснював: фронда Юлії Володимирівни пояснюється просто - "зелені" не задовольнили її хотілок.
"Перша посада, до якої прагнула Тимошенко для своїх людей в обмін на підтримку ініціатив президента Зеленського в парламенті, - це керівництво на Державну продовольчо-зернову компанію України", - повідомляв Лещенко. Тобто свого все ж дочекалася. Або доторгувалась. Друга посаду, говорив ексдепутат, - Державне агентство України з управління зоною відчуження. Отримавши відмову, "Батьківщина" пішла в опозицію. Де формально перебувала до моменту голосування за проєкт державного бюджету. Що було вигідно, враховуючи місцеві вибори: навряд чи як союзника "слуг" її партія отримала б досить солідний результат 25 жовтня.
Тепер "Батьківщина" має і свої фракції в обласних і міських радах, і посади у владі, і правдоподібну версію підтримки держбюджету: мовляв, ми ж за лікарів і вчителів. Хоча кому, як не Тимошенко, знати, що закладені в бюджет виплати цим категоріям населення зі значною часткою ймовірності здійснені не будуть. Ось вчителі, озвучених під час минулорічної президентської кампанії 4 тисячі доларів зарплати, чекають скоро вже два роки, їм не звикати.
Поки в повітрі не запахне виборами, а в цьому році їх, швидше за все, не буде, Тимошенко може дозволити собі будь-які союзи і "ширки". А виборцям правдоподібне пояснення знайдуть, у них пам'ять все одно дуже коротка. Коли ж в країні почнеться криза з перспективою виборів, технологи Юлії Володимирівни напишуть їй черговий "Український прорив", "Новий курс", план протидії "тарифного геноциду" або референдум про вступ до НАТО. Ну, або ще кудись ...
Юрій Васильченко