Угода про асоціацію: як Україна буде міняти торгівлю з ЄС

Відкриття ринку Європейського союзу не змогло замінити для України втрату російського ринку: вітчизняні експортери досі стикаються з обмеженнями і квотуваннями при продажу товарів у ЄС, нерівними умовами в порівнянні з місцевими гравцями, протекціонізмом і адміністративним пресингом, повідомляє UBR.

Останнє пов'язано, серед іншого, зі сприйняттям України не як учасника європейського простору, а як конкурента, як Китай. До такого висновку прийшла українська влада. Але вона зараз прагне змінити ситуацію.

Для цього настали оптимальні обставини - в цьому році, через п'ять років після вступу в силу економічної частини Угоди про асоціацію (1 січня 2016 року), Україна отримала можливість переглянути її умови, для чого вже активно веде переговори із західними партнерами.

Проблема квот: не знали, що таке сорбітол, але затвердили на експорт

Після підписання Угоди про асоціацію (УА) українські виробники частково переорієнтувалися на європейський ринок. Після просадки в коронакризовий рік український експорт в ЄС став відновлюватися в першому півріччі 2021-го.

За минулі 6 місяців українські компанії відправили в Європу продукції на $ 12,3 млрд, що на 20% більше, ніж за аналогічний період 2019 року, за підсумками якого Україна досягла історичного рекорду за обсягами експорту ($ 20,5 млрд).

Як зараз, так і до коронакризи, Україна на 2/3 продавала в Європу сировинні товари з низькою доданою вартістю. У 2019 12,9% українського експорту в ЄС склала кукурудза - зерна, борошна та гранул з неї було продано в Європу на $ 2,56 млрд.

Угода про асоціацію сприяла сільськогосподарському експорту з України, так як їм вводився частковий безмитний режим для такої продукції. З 2017 року українські виробники стали отримувати річні і квартальні квоти на 40 товарних позицій. У їх числі: кукурудза, пшениця, свинина, баранина, яблучні і виноградні соки, мед, оброблені томати, цукор, крохмаль.

Однак, як виявилося, "здобуті" українськими учасниками переговорів квоти були явно недостатніми для ряду експортних статей. У той же час інші виробники наданою їм можливістю для безмитного ввезення так і не скористалися.

На кукурудзу ЄС у 2019 році виділив за квотою 1,175 млн т - цю норму вітчизняні агрокомпанії перевищили в 12 разів, відправивши на Захід 15,245 млн т кукурудзяного зерна, борошна та гранул. Та кукурудза, яка поставлялася понад квоту, була обкладена митом в € 94 / т (зерно) і € 173 / т (гранули, борошно).

З аналогічною проблемою стикаються українські виробники натурального меду, яблучних і виноградного соків, квоти на які Україна вичерпала в цьому році вже в січні. Вітчизняні виробники просто не можуть здійснювати експорт крохмалю, обробленого крохмалю і солодового крохмалю понад квоту через "загороджувальний" характер мит.

Але по ще 8 безмитних позиціях експорт в ЄС так і здійснювався. Наприклад, м'ясо, крім пташиного, - яловичина, баранина, свинина - не було дозволено до ввезення в Євросоюз.

За словами глави комітету ВР з питань економічного розвитку Дмитра Наталухи, частину нефункціонуючих квот Україні "нав'язали" при підписанні угоди, а на частину влада погодилася "через недогляд". Тепер же українська переговорна група повинна домогтися підвищення актуальних для України квот, в тому числі і за рахунок усунення невикористовуваних, вважає депутат.

Згідно з поясненнями заступника міністра економіки - торгового представника Тараса Качки, які він навів під час слухань у комітеті економічного розвитку ВР, одна з невикористовуваних квот - на сорбітол (харчова добавка, часто застосовується як замінник цукру) - була введена через те, що в переговорну групу надійшов запит, хоча ніхто з групи не знав, що таке сорбітол.

Практично не використовували українські експортери і квоту на поставки сигарет і сигар. Але тут річ у тому, що виробники не "вписуються", пояснив Качка, в правила ЄС за походженням товару - адже всі сигарети зроблені в Україні з іноземних інгредієнтів.

"Україна для ЄС - скоріше Китай, ніж частина Європи"

Втім, основна проблема експорту в ЄС, вважає Качка, - не низькі квоти і мита, а регуляторні обмеження, що накладаються в Європі на українських виробників харчової та с / г продукції.

"Нас, на жаль, Євросоюз і європейська індустрія трактує так само, як Китай. Ми радше конкурент, ніж частина європейського простору. Звідси з'являються антидемпінгові мита, захисні заходи. Особливо в сільському господарстві - там більші регуляторні обмеження. Тому нам потрібно більше взаємного визнання з нетарифних речей. Як це було по насінню. П'ять років билися - домоглися", - нагадав торгпред про зняття ЄС заборони на імпорт зернового насіння з України наприкінці 2020 року.

Євросоюз, тривалий час заперечуючи, тоді нарешті визнав українську систему сертифікації насіння. Але і зараз на різні сертифікаційні "нетарифні" перешкоди експорту в ЄС скаржиться безліч наших постачальників.

За даними опитування Федерації роботодавців України, наведених у дослідженні CMD про торговельні перспективи України і ЄС, третина респондентів з числа українських підприємств (всього в опитуванні взяла участь 31 компанія) основними бар'єрами для поставок в Європу вказала санітарні та фітосанітарні обмеження, складні правила ліцензування імпорту. Тільки 13% - квоти.

На думку Качки, усунути ці обмеження цілком реально. Для цього потрібно стати "зрозумілішими" для ЄС і довести, що "Україна - не цунамі, яке змете всіх європейських фермерів, а - партнер".

Складніше - домогтися рівних фінансових умов для українських і європейських компаній, а також скасувати мита для промисловості.

Через квоти ЄС можна піти в суд

Проблеми із захистом інтересів вітчизняних промисловців, особливо в транспортному секторі, виникають тому, що країни ЄС ставлять для них штучні перепони.

"Де-юре ніяких бар'єрів немає - бери і торгуй", відзначав торгпред Качка, нарікаючи, що цього не відбувається. Як пояснював голова економічного комітету ВР Дмитро Наталуха, за фактом в українських компаній немає доступу до європейського ринку держзакупівель - українські транспортні компанії, на кшталт виробника трамвайних вагонів "Татра-Юг", хоч і перемагають на тендерах у країнах ЄС, але "місцеві органи оскарження" потім виносять рішення на користь європейських компаній, які зайняли друге місце.

Переваги виробники з ЄС отримують не тільки за рахунок "адміністративних" методів. Як зазначив Тарас Качка, в порівнянні з європейською системою держзахисту, вітчизняна, представлена Експортно-кредитним агентством (ЕКА), знаходиться в зародковому стані.

Подібні агентства зазвичай мають широкий функціонал для просування своїх виробників на іноземні ринки, включаючи пільгове кредитування, надання гарантій на поставку товарів, страхування і перестрахування політичних і експортних ризиків.

Однак українське ЕКА, за домовленостями з МВФ, може допомагати компаніям тільки страхуванням, - у фонді вважають, що "надання гарантій та часткова компенсація відсоткової ставки не можуть здійснюватися за рахунок держбюджету", йдеться в дослідженні CMD.

Підтримку європейські компанії мають і завдяки різного роду субсидіям, які знижують конкурентоспроможність української продукції не тільки в Європі, але, відзначали для дослідження CMD в АТ "Молочний Альянс", і на батьківщині. Так, вартість призначеного для літнього експорту вершкового масла компанії становить $ 5 тис. / т, в той час як польського - $ 3,5 тис. / т. З 2003 до 2018 року Польща отримала з бюджету € 29 млрд на розвиток молочної галузі.

Разом з тим Євросоюз для захисту свого бізнесу вдається і до прямого протекціонізму, вважають українську владу. Найбільш обговорюваний приклад цього проявився на ринку металопрокату. 29 червня Єврокомісія, поза рамками УА, продовжила до 2024 року дію імпортних квот на 12 категорій такої продукції - перевищуючи їх, українські компанії стикаються з 25% митом.

Будемо поставляти не зерно, а електробуси

Усі ці питання - перегляд квот, зниження мит, зняття регуляторних обмежень, отримання права на надання Україною субсидій для вітчизняних виробників, скасування односторонніх мит для промислової сировини - будуть обговорюватися під час переговорів щодо перегляду угоди.

Закінчення переговорів, правда, треба чекати нескоро. За прогнозом віце-прем'єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Ольги Стефанішиної, тільки перший раунд обговорень, на якому ще не обговорюватиметься квотування, буде завершено цієї осені.

Перегляд умов документа повинен бути досить довгим, вказав політексперт Антон Кучухідзе, нагадавши, що робота над угодою, підписаною у 2014 році, почалася ще у 2007. Однак Кучухдзе вважає, що в підсумку результат переговорів може виявитися позитивним для України.

"Значний прогрес був досягнутий у жовтні 2020 року під час візиту Зеленського в Брюссель, коли був саміт Україна-ЄС. Було підписано двосторонній документ, тобто закріплено, що перегляд - не тільки бажання України, але необхідність цього визнає і ЄС. Хоча це не означає, що переговори будуть легкими, але, ймовірно, європейці посунуться в питанні квот. Це може бути і політичним рішенням для підтримки України", - вважає Кучухідзе.

Але навіть якщо Україна зможе поліпшити умови для вітчизняного сировинного експорту, в результаті він зіткнеться зі спадом попиту в Європі і в подальшому не буде рости. Ці висновки зроблені в дослідженні CMD Ukraine.

Хоча, згідно з наведеними розрахунками, в України ще зберігається експортний потенціал з груп товарів, які найбільш поставляються, загалом він обмежений - по тій же кукурудзі нереалізований потенціал поставок у ЄС становить $ 244 млн.

В цілому від розширення доступу на ринок ЄС вітчизняні виробники зернових, соняшникової олії, ЗРС і чорних металів отримають тільки короткостроковий позитивний ефект і незабаром повністю наситять своєю продукцією країни ЄС.

Проте, кажуть аналітики, можливість для нарощування поставок є в українських високотехнологічних підприємств, зокрема, у сфері машинобудування - щорічно ЄС на придбання техніки витрачає близько $ 120 млрд, вказав нам глава правління CMD Ukraine Ігор Гужва.

Незважаючи на те, що раніше з української машинобудівної продукції в Європу головним чином потрапляли дроти для автомобілів, вироблені місцевими філіями європейських концернів, Гужва вважає, що найбільш перспективним українським напрямком у цій галузі є готовий громадський пасажирський транспорт - трамваї, тролейбуси, електробуси, - а також легкові електромобілі.

"В Україні - величезна кількість компаній, які можуть робити трамваї, тролейбуси, автобуси. Нам не потрібно починати з нуля. Вони представлені на виставках, уже є готова продукція. Тим більше цю нішу ми можемо прокачати самі на собі - у нас є власний попит на комунальний транспорт. Також значний експортний потенціал мають комплектуючі для такого транспорту", - говорить Гужва.

Допоможе українським автокомпаніям закріпитися на євроринку угода Green Deal, згідно з якою економіка Євросоюзу повинна стати низьковуглецевою. До 2035 року, зазначив віце-президент українського підрозділу Європейської електромобільної асоціації (AVERE) Владислав Притоманов, ЄС повинен відмовитися від ДВС в пасажирському та громадському транспорті - відповідно, і збільшити виробництво електромобілів.

Притоманов анонсував відкриття виробничих потужностей європейських підприємств на території України вже у 2021-2022 році. За його словами, AVERE вже веде відповідні переговори з "кількома десятками" електромобільних компаній, які зацікавлені в тому, щоб перенести виробництво в країну з дешевою робочою силою, але яка буде ближче до ЄС щодо Китаю.