Що чекає Україну на місцевих виборах
На голоси виборців, відходять від Зеленського і партії Слуга народу, націлений цілий ряд старих та нових партій, парламентських і позапарламентських, повідомляє Новое время.
Політико - ідеологічне позиціонування, в тому числі (і особливо) передвиборчу, - ключовий елемент ефективного просування нових політичних проектів, або оновлення вже існуючих. Якщо гранично просто сформулювати, що таке "політичне позиціонування", то це демонстрація відмінності вашої політичної сили від інших. При цьому важливо чітко показати вашим потенційним прихильникам - проти кого і за що ви політично воюєте. Але тут є суттєві нюанси. З одного боку, ви повинні показати свого головного ідеологічного противника, створити максимальний ідеологічний контраст по відношенню до нього. Однак, ваш головний і реальний конкурент в боротьбі за голоси виборців - сусід з електоральної (політичної ніші). Найчастіше, у вас з ним дуже близькі ідеологічні позиції. Але конкурувати ви повинні саме з ним, і свої особливості вам треба показувати по відношенню саме до нього. За великим рахунком, воювати треба саме з ним. При цьому не варто забувати, що після виборів ваш конкурент може стати вашим союзником, тому не варто перетворюватися на смертельних і непримиренних ворогів. Саме тут і треба проявляти мистецтво політичного позиціонування.
В нинішньому політичному сезоні мода на протистояння з президентом Зеленським
Хітом минулорічного політичного сезону, особливо під час парламентських виборів, було протистояння "нових" проти "старих". Це проявлялося не тільки в передвиборній риториці та рекламі, а й у складі партійних списків, куди, наприклад, деякі нові політичні сили не включали діючих народних депутатів і взагалі політиків, які мають імідж "старих". Максимальний ефект від такого позиціонування отримала партія Слуга народу, що було обумовлено феноменом Володимира Зеленського та його перемоги на президентських виборах. Істотно менший, але достатній для проходження в парламент ефект отримала і партія Голос.
В нинішньому політичному сезоні мода на протистояння з президентом Зеленським. Саме таке позиціонування ріднить настільки різні політичні сили як Європейська Солідарність Петра Порошенка і партія Шарія. Вибір такого позиціонування обумовлена, перш за все наростанням проблем у президента Зеленського та його партії (через епідемію коронавірусу, карантину та глобальної економічної кризи), у тому числі зниженням їх рейтингів. Гріх було не скористатися такою ситуацією. До того ж для опозиції це закономірне і традиційне позиціонування - боротьба з правлячою партією, діючими президентом і Урядом.
Але в "antizelenskom" позиціонуванні партій Порошенка та Шарія є істотні відмінності.
Для партії Порошенка головним ідеологічним опонентом, здавалося б, повинна бути отзж. Та й перетікання голосів виборців між Європейською солідарністю і слугою народу немає. Ці дві політичні сили знаходяться в зовсім різними політико - ідеологічних нішах. Але для Петра Порошенка принципово важливо відновити ситуацію другого туру президентських виборів, коли вибір був тільки між Зеленським та Порошенко. Відновлення ситуації вибору тільки між двома політичними силами штучно підвищує статус партії екс-президента. Не випадково Петро Порошенко став називати себе лідером опозиції, хоча такого права йому ніхто не давав, і в парламенті є ще три опозиційні сили. Є ще й позапарламентська опозиція, яка також не делегувала Петру Олексійовичу лідерського статусу. Таку ж тактику - з samopozitsionirovaniyem себе як "лідера опозиції" використовувала свого часу Юлія Тимошенко. Пряме протистояння з президентом Зеленським - це ще й спосіб політичної захисту правових інтересів Петра Порошенка в численних кримінальних провадження, відкриті проти нього.
Інша ситуація у партії Шарія. До неї відходить деяка частина голосів виборців, що розчарувалися в Слуге народу. І політтехнологи партії Шарія, мабуть, вирішили прискорити цей процес за рахунок прямих і агресивних атак на президента Зеленського. Заодно воно таким чином демонструють свою нібито силу. Умовно це можна назвати ефектом "Моськи, яка гавкає на слона". В рейтинговому відношенні Слуга народу є слоном стосовно партії шаріі (рейтинги партії Зеленського в 10 разів вище). І з цієї причини Слуге народу доцільно просто ігнорувати "тявканье" "Моськи". Ще одна "фішка" партії Шарія - залучення до себе уваги за рахунок провокування різних конфліктів.
На голоси виборців, відходять від Зеленського і партії Слуга народу, націлений цілий ряд "старих" і нових партій, парламентських і позапарламентських. Майже напевно такі наміри є і у Андрія Пальчевського, який створив нещодавно свою партію перемога Пальчевського. На виборах мера Києва він може спробувати зіграти роль реінкарнації міфу Зеленського для киян. А ось з позиціонуванням його партії на загальнонаціональному рівні буде складніше. Потенційна політико - ідеологічна ніша партії Андрія Пальчевського - десь між слугою народу і партією Шарія. Але тоді йому треба шукати політичну "фішку", яка б вирізняла його і від партії президента Зеленського, і від усіх опозиційних партій.
Здавалося б, найпростіша ситуація з позиціонуванням у партії Пропозиція - захист інтересів місцевого самоврядування та процесу децентралізації в протистоянні з Центральною владою. Але схожої позиції будуть дотримуватися і мери багатьох міст України, які підуть на місцеві вибори від інших партій. Спроба політтехнологічно розширити ідеологічну позицію партії Пропозиція, піти від стереотипу і політичних обмежень "партії мерів" в підсумку призводить до більш аморфним формам політичного позиціонування.
Схоже, що доведеться істотно коригувати минулорічне позиціонування ("нові" проти "старих") партіям Слуга народу і Голос. Міфологія радикального оновлення правлячих еліт за останній рік сильно ослабла і на місцевих виборах може не спрацювати. До того ж є великі проблеми з пошуком і відбором ефективних "нових" на місцевому рівні. Але якоїсь радикально нової моделі політичного позиціонування на місцевих виборах у партії Зеленського поки немає. Тому установка на оновлення місцевого керівництва буде використовуватися партією Слуга народу і на прийдешніх виборах мерів міст та місцевих рад, але з урахуванням специфіки окремих регіонів.
Голос, що втратив свого фронтмена Святослава Вакарчука, начебто знайшов нову фішку з позиціонуванням - це війна з міністром внутрішніх справ Арсеном Аваковим. Але це тема політично занадто вузька і не має відношення до місцевих виборів. До того ж вона не пов 'язана з актуальними настроями широкої маси виборців. У підсумку шуму багато, а ефект на місцевих виборах від такого позиціонування може виявитися нульовим.
В складній ситуації з передвиборним позиціонуванням на місцевих виборах виявилася Батьківщина. За останні півтора року партія Юлії Тимошенко дещо випала з головних політико - ідеологічних розломів сучасного українського суспільства. В ролі головного опонента і альтернативи Петру Порошенко її несподівано замінив у минулому році Володимир Зеленський. Нове ефективне позиціонування поки не знайдено. Спроба використовувати тему "зовнішнього управління" нічого не принесла партії Юлії Тимошенко. З ким і за що боротися на місцевих виборах? Це питання дуже актуальне для "Батьківщини". Можливо на щит знову будуть підняті тарифна проблема і тема соціального захисту.
Відсутність чіткого політичного позиціонування є явною слабкістю партії Сила і честь. Це одна з причин поразки партії Ігоря Смешка на минулорічних парламентських виборах. Опори на рейтинг і якийсь політичний міф (хоча і досить розмитий) навколо Ігоря Смешка виявилося недостатньо, тим більше, коли і титульний виборчий список партії, і її виборча кампанія не дуже відповідали цьому міфу. Однак партія Сила і честь може добре вписатися в один з настроєвих трендів у нашої нинішньої суспільно-політичної ситуації, і своя потенційна політична ніша у цієї партії є. Але це потенціал, який ще треба реалізувати, інакше на місцевих виборах повториться торішня ситуація.
Ось у кого немає ніяких проблем з політичним позиціонуванням, так це у отзж. Ця партія міцно домінує (майже монопольно) у проросійської політичної ніші, демонструє опозиційність і президенту Зеленському, і "майданним" політичним силам. І поки це позиціонування працюватиме на інтереси отзж, партія Бойко Медведчука Льовочкіна нічого змінювати не буде. Тим більше, що мова йде про ідеологічну позиції, яка органічно відображає світогляд лідерів та активістів цієї партії.
На закінчення про найголовніше, що треба розуміти всім політичних сил (і старих, новим) - восени відбудуться місцеві вибори, а не парламентських чи президентських. Та партіям, які будуть брати участь у виборах, доведеться адаптувати свою базову політичне позиціонування до специфіки місцевих виборів і особливостям окремих регіонів.