Двічі лідер України. Чим запам'ятався президент Леонід Кучма та де він зараз
Серед усіх президентів України Леонід Кучма обіймав посаду найдовше. Дві його каденції запам'яталися важливими та суперечливими подіями, реформами та скандалами, а також першим територіальним конфліктом із РФ за часів незалежності, пише Анна Березіна, РБК-Україна.
Докладніше про біографію експрезидента України, де Леонід Кучма зараз та що він говорить про війну, – в матеріалі РБК-Україна.
Зміст:
- Факти з біографії та кар'єри
- Чим запам'яталося президенство Кучми
- Мінські переговори, ТКГ та велика війна
- Де зараз перебуває та чим займається Леонід Кучма
Факти з біографії та кар'єри
Леонід Кучма народився на Чернігівщині у селі Чайкіне 9 серпня 1938 року. Його батько загинув на фронті Другої світової, тому хлопчика виховувала лише мати. У родині ще було двоє дітей.
Здобув вищу освіту у Дніпропетровському університеті. Навчався на фізіко-технічному факультеті, де отримав диплом інженера-механіка ракетної техніки.
У період з 1960-го по 1992-й Леонід Данилович Кучма працював на "Південному машинобудівному заводі" – на той час найбільшому центрі виготовлення військової, ракетно-космічної техніки в усьому Радянському союзі.
Починаючи з інженера, піднявся до посади технічного керівника ракетно-космічних комплексів, а далі – до генерального директора заводу.
Успішному кар'єрному шляху Кучми могло посприяти знайомство з Людмилою Талалаєвою, яка згодом стала його дружиною. Вітчим жінки Геннадій Туманов працював головним технологом Південмашу, а в майбутньому став головним інженером Головного технічного управління Міністерства загального машинобудування СРСР.
Паралельно з роботою на промисловому підприємстві Кучма займався партійною діяльністю: був секретарем партійного комітету комуністичної партії Конструкторського бюро "Південне", пізніше – секретарем парткому "Південмашу".
У "велику" політику Леонід Кучма прийшов за радянських часів. У період з 1990-го до 1992-го був народним депутатом спочатку УРСР, потім Верховної ради України. У парламенті був членом Комітету з питань оборони та держбезпеки.
1992 року обраний прем'єр-міністром України, але за рік подав у відставку. Після став президентом Ради промисловців і підприємців України, проте невдовзі прийняв рішення балотуватися на посаду голови держави.
Чим запам'яталося президенство Кучми
Леонід Данилович Кучма є єдиним президентом, який очолював країну два терміни поспіль (липень 1994 – січень 2005).
- У 1994-му виграв вибори, у другому турі випередивши Леоніда Кравчука з підтримкою в 52,15% проти 45,1%.
- У 1999-му вдруге висунув свою кандидатуру та знов переміг зі значним відривом від опонента Петра Симоненка (результати другого туру – 56% проти 38% голосів).
Президенство Кучми запам'яталося визначними подіями в історії незалежної країни. За час його пребування на посаді була ухвалена Конституція України, введено в обіг гривню.
Грошова та економічна реформи дозволили знизити інфляцію. Водночас відбулися зміни в аграрному секторі, коли колишні землі колгоспів розпаювали між селянами. Було розпочато програму ваучерної приватизації. Створено умови для появи на українському ринку фінансово-промислових груп, з яких згодом сформувалися олігархічні бізнес-структури.
На другому президентському терміні Кучма стикнувся з політичними протистояннями, відбувалася активізація опозиційних сил. Неабиякий резонанс спричинили події 2000 року (так званий "касетний скандал"), коли на той момент президента звинуватили у зникненні журналіста Георгія Гонгадзе.
Так, навесні 2000-го було оприлюднено касетний запис, на ньому, як стверджувалося, Леонід Кучма обговорює з головою адміністрації президента Володимиром Литвином та міністром внутрішніх справ Юрієм Кравченком зникнення опозиційного журналіста Георгія Гонгадзе, якого згодом знайшли вбитим.
Ця подія спричинила початок руху "Україна без Кучми" та зниження рейтингів політика.
Варто зазначити, що в 2011-му генпрокуратура відкрила кримінальне провадження проти Леоніда Кучми у рамках справи про вбивство Гонгадзе, проте того ж року Печерський районний суд визнав незаконною та скасував цю постанову генпрокуратури.
У зовнішній політиці Леонід Кучма дотримувався "багатовекторної" тактики стосунків із партнерами. Під час першої каденції виступав за налагодження відносин із Росією.
Із російським президентом Борисом Єльциним уклав "Договір про дружбу з РФ", який закріплював принцип стратегічного партнерства, визнання непорушності існуючих кордонів, поваги до територіальної цілісності та взаємні зобов'язання не використовувати свою територію на шкоду безпеці один одного.
Також при Кучмі була підписана угода про розділ Чорноморського флоту, за якою РФ дісталося 80% кораблів, що базувалися в Криму.
Кучма став одним із підписантів Будапештського меморандуму разом із очільниками РФ, Великої Британії та США про гарантії безпеки України в обмін на відмову Києва від статусу ядерної держави.
Водночас коли Україна утилізовувала та віддавала росіянам стратегічні ракетоносці, Леонід Кучма вирішив залишити на озброєнні 10 бомбардувальників Ту-22М3 та ракети до них. Проте літаки все ж знищили за наступного лідера держави Віктора Ющенка.
На другому терміні зовнішня політика Кучми змінилася на "прозахідну". На початку 2002-го Україна оголосила про наміри добитися асоційованого членства в ЄС. Того ж року Кучма оголосив стратегічною метою країни набуття повноцінного членства України в НАТО.
За президентства Кучми у 2003 році відбувся перший великий конфлікт із Росією – довкола острова Тузла.
РФ, яку на той момент вже очолював Володимир Путін, без жодного узгодження з Україною почала будівництво дамби в Керченській протоці Чорного моря, щоб з'єднати з островом російський берег Краснодарського краю. Будівельники зупинилися за 100 метрів від українських прикордонників, а невдовзі Україна провела військові навчання із запуском ракет у районі Керченського півострова.
Врешті тоді конфлікт було розв'язано на користь України, але РФ окупувала Тузлу в ході анексії Криму в 2014 році.
На завершення другої каденції Леоніда Кучми припала Помаранчева революція. Українці вийшли на Майдан на знак незгоди з результатами президентських виборів. Підрахунок голосів засвідчив перемогу чинного прем'єра Віктора Януковича, якого на той момент підтримував Кучма.
Проте після виявлення фактів масових фальсифікацій ЦВК і на тлі хвилі протестів Леонід Кучма не лише не застосував силу проти демонстрантів, але й погодився на участь у залагодженні кризи міжнародних посередників.
У розпал Помаранчевої революції у грудні 2004 парламент ухвалив зміни до Конституції, за якими Україна ставала парламентсько-президентською республікою, тобто обмежувалися функції президента на користь повноважень парламенту і Кабінету міністрів.
Леонід Кучма підписав відповідний закон у залі Верховної ради, а у січні 2005 передав владу наступному президентові Віктору Ющенку.
Мінські переговори, ТКГ та велика війна
Свою президентську діяльність Леонід Кучма завершив у 2005 році, але не залишився повністю осторонь політики.
Після початку війни на сході України у 2014-му брав активну участь у врегулюванні ситуації на Донбасі.
Увійшов до складу Тристоронньої контактної групи (ТКГ) та представляв українську владу на переговорах з представниками так званих ДНР та ЛНР, Росії та ОБСЄ. Від України підписував першу та другу Мінські угоди.
Під час роботи в ТКГ Кучма висловлював думку, що Росія хоче "заморозити" війну на Донбасі, що їй це дуже вигідно.
У лютому 2022 стверджував, що Путін не наважиться визнати незалежність "ДНР" та "ЛНР" та не вводитиме війська в Україну.
Однак коли РФ все ж таки здійснила повномасштабне вторгнення, Кучма заявив: "Україна – не Росія. І ніколи не стане Росією. Не дочекаєтесь".
В перші дні великої війни експрезиденти України Леонід Кравчук, Леонід Кучма та Віктор Ющенко записали звернення з подякою за героїзм громадян та висловили впевненість, що українці вистоять і переможуть агресора, а Росія заплатить за всі свої злочини.
"За ці дні, повні героїзму та болю, ви повністю знищили віковий міф про так звану велич Росії", – зазначили політики.
Згодом Леонід Кучма в інтерв'ю виданню The Guardian заявив, що був "упевнений, що Путін здатний вторгнутися, але не впевнений, чи вирішить він це зробити".
За словами другого президента України, метою кремлівського диктатора було не лише захоплення землі, а й знищення "концепції" самої України як "конкурентної альтернативи Росії".
Він також зазначив, що перші ознаки загарбницьких амбіцій Москви з'явилися у 2003 році, коли Володимир Путін заявив про права на острів Тузла в Чорному морі.
"Стосовно агресивної природи путінської Росії в мене ілюзій теж не було ще з 2003 року, коли під час першої спроби московського зазіхання на український Крим я віддав наказ стріляти на ураження, якщо росіяни таки спробують вдертися на наш острів Тузла. І я розумів реальний рівень російської загрози, адже був непогано поінформований з різних джерел", – казав Кучма в інтерв'ю ВВС.
На його думку, відсутність реакції світу на подальші агресивні дії РФ щодо анексії Криму та бойових дій на Донбасі "розв'язали руки" Кремлю.
"Було надзвичайно неприємно, що світ не відреагував. Це було тихо. Путін розумів, що може зробити все, тому що не було принципової відповіді", – наголосив Кучма.
При цьому експрезидент вважає, що Україна мала б докладати максимум зусиль у розробку і виробництво новітніх систем озброєння, щоб показати силу та готовність до спротиву.
"Всі роки після початку російської агресії у 2014 році я закликав приділяти максимум уваги ударним ракетам. Я пів життя присвятив ракетно-космічним технологіям, і добре знаю, що наші фахівці були готові їх виробляти", – зазначив він.
Де зараз перебуває та чим займається Леонід Кучма
Експрезидент із дружиною зустрів перший день повномасштабної війни в Києві та наразі залишається в країні.
Після того, як у ЗМІ з'явилося відео відпочинку Кучми на Лазурному узбережжі, його пресслужба повідомила, що політик від початку вторгнення виїжджав з України лише двічі – влітку 2022 та наприкінці квітня - на початку травня 2023. Обидва виїзди відбувалися через медичну необхідність, і на відео видно, що Кучму супроводжував лікар.
Леонід Кучма є засновником фонду "Україна", який займається гуманітарною діяльністю щодо підтримки талановитої молоді, захистом культурної спадщини, підтримкою книговидання та бібліотек. З 2014 року фонд допомагає Силам безпеки та оборони України.
У 2003 році ще перебуваючи на посаді президента Леонід Кучма випустив книгу "Україна – не Росія", а після повномасштабного вторгення РФ перевидав її під назвою "Україна – не Росія. Двадцять років потому". В ній Кучма виклав свій погляд на події XX століття й останніх років, торкнувся проблем спільної та спірної культурно-історичної спадщини та спробував розвінчати міф про "єдиний народ".
"Двадцять років тому я закінчував роботу над тією книгою з надією. Так, казав я, Україна – не Росія. Але дві держави можуть жити як добрі сусіди, не просто не ворогуючи, а й роблячи одна одну сильнішою. Двадцять років тому до обох країн у мене були теплі почуття. Сьогодні ж я відчуваю безмежну гордість за Україну і безмежний гнів до Росії", – йдеться в післямові Леоніда Кучми до книги.
При підготовці використовувалися: інтерв'ю Леоніда Кучми BBC Україна, The Guardian, Kyodo News, публікації Facebook-сторінки прессекретарки президентського фонду Леоніда Кучми "Україна" Дарки Оліфер, Вікіпедія.
Термінові та важливі повідомлення про війну Росії проти України читайте на каналі РБК-Україна в Telegram.