Чому Європа не може злізти з "газової голки" РФ: відповіді на головні питання
З початку повномасштабної війни Росії проти України багато імпортерів російських енергоносіїв у Європі знайшли альтернативні джерела. Але Москва досі залишається одним із топ-постачальників, що робить мету Євросоюзу щодо відмови від російської енергії до 2027 року важкодосяжною, пише Данило Крамаренко, РБК-Україна.
РБК-Україна наводить переклад статті Bloomberg про те, чому Європа не може позбутися "російської енергетичної звички".
Зміст
- Як Європа підсіла на російську "газову голку"
- Як Європа використовує російську енергію
- Чому не скасовуються газові контракти з РФ
- Які ще російські енергоносії потрапляють до Європи
- Яка ситуація з російським газом зараз
- Чи справляється Європа з високими цінами
Ще три роки тому Російська Федерація була найбільшим експортером природного газу у світі. А Європа була її головним клієнтом. Для провідних економік континенту доступ до дешевої російської енергії переважав будь-які побоювання та ризики щодо бізнесу з Володимиром Путіним.
У лютому 2022 року Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. А переважна залежність від одного постачальника раптово стала загрозою для економічної та політичної безпеки регіону.
Побоювання, що Путін перекриє поставки газу, вугілля та нафти як покарання за підтримку України, викликало гарячкову метушню у пошуку альтернативних джерел енергії. Офіційно це зрушення було оформлено санкціями, щоб припинити фінансування російської воєнної машини.
На сьогодні деякі європейські країни вже пройшли через революцію у поставках енергії. Імпортери газу, нафти та вугілля відмовилися від Москви на користь альтернативних постачальників. Крім того, споживачі знайшли способи споживати менше енергії, що зменшило попит. Зрештою світло залишається ввімкненим і більшість заводів продовжують працювати - навіть незважаючи на те, що європейці стали платити більше. Однак досі Росія залишається одним із найважливіших постачальників енергії до Європи.
Як Європа підсіла на російську "газову голку"
Історія почалася понад півстоліття тому. Радянському Союзу на тлі напруженості відносин із Китаєм та США потрібні були гроші та обладнання, щоб вести розробку нещодавно відкритих гігантських газових родовищ у Сибіру.
За дешевою енергією для підтримки свого швидкозростаючого виробничого сектору полювала Західна Німеччина (ФРН). У 1970 році вони уклали угоду "труби в обмін на газ". За її умовами німецькі заводи постачали тисячі кілометрів труб для транспортування газу до Європи. Поставки постійно зростали, поки Німеччина не виявила, що купує більше половини газу в Росії.
В останні роки Німеччина та інші європейські економіки почали переходити на вітрову та сонячну енергію. Але трубопровідний російський газ залишався зручною та дешевою альтернативною для вироблення базової потужності, яка потрібна, коли не дме вітер і не світить сонце.
Як Європа використовує російську енергію
За даними аналітичного центру Bruegel (Брюссель, Бельгія), на кінець 2023 року імпорт російського викопного палива до Європейського Союзу становив на суму близько 1 млрд доларів на місяць. Що в кілька разів нижче від пікових значень початку 2022 року - 16 млрд доларів на місяць.
Більшість цього імпорту, як і раніше, становить природний газ. На Москву припадало близько 15% від загальних поставок газу до Євросоюзу у 2023-му. За даними Європейської комісії, вона випереджає країни Північної Африки з 14% та замикає топ-3 постачальників. На першому місці Норвегія з 30%, на другому - США із 19%.
Більшість російського газу надходить по трубопроводах через Україну та Туреччину. Основні покупці - Австрія, Словаччина та Угорщина, економіки яких дуже залежать від цього палива.
Зріджений природний газ із Росії на танкерах досі купують такі великі споживачі як Іспанія, Франція, Бельгія та Нідерланди. Частина його поєднується з іншим газом у європейській трубопровідній мережі. Що, наприклад, означає, що російський газ потенційно може потрапляти навіть до Німеччини, яка рік тому оголосила про повну відмову від нього.
Чому не скасовуються газові контракти з РФ
Європейські клієнти Росії часто скуті у діях через жорсткі довгострокові контракти, які не можна просто так розірвати.
Крім того, перехід на інших постачальників може коштувати надто дорого. Очікується, що доступні поставки на світовому газовому ринку протягом наступних років будуть все ще обмежені, доки не з'явиться нова хвиля поставок від таких експортерів як США та Катар. Доступна для імпорту до Європи частина газу поглинається країнами, які закрили вугільні та атомні електростанції.
Альтернативних постачальників також шукають Австрія, Словаччина та Угорщина. Але ці країни не мають виходу до моря, та їхня промисловість зав'язана на поставках енергоресурсів з Росії. Які дешевші, ніж газ, який надходить на термінали ЗПГ у Західній Європі.
На даний момент немає спільної для всієї Європи заборони на імпорт російського газу. Хоча Велика Британія, Німеччина, Польща та країни Балтії вирішили припинити закупівлі.
Деякі великі європейські корпорації мають давні інвестиції в російську енергетику. Наприклад, французька TotalEnergies SE залишається акціонером арктичного проекту "Ямал ЗПГ". А іспанська компанія Naturgy Energy Group SA має 20-річний контракт на закупівлю зрідженого палива з Ямала до 2038 року.
Які ще російські енергоносії потрапляють до Європи
На сьогодні тривають постачвки російської сирої нафти трубопроводами, хоча й у набагато менших обсягах, ніж раніше. Заборони на імпорт нафтопродуктів, вироблених на НПЗ за межами Євросоюзу, наприклад, у Туреччині, досі немає.
За даними Global Witness, продаж із цих заводів до країн ЄС приніс Росії близько 1,2 млрд доларів податкових надходжень у 2023 році.
Крім того, не виключено, що частина російської сирої нафти потрапляє до Європи після того, як її купують посередники в інших країнах і змішують з нафтою з інших джерел.
Також з того часу, як Росія розгорнула великий танкерний "тіньовий флот", щоб обійти міжнародні санкції, стало складніше відстежувати нафту та скраплений газ. Частина тіньового флоту потрапила під санкції Британії, ЄС та їхніх союзників і немає жодних доказів прямих поставок до Європи. Однак перепродаж по всьому світу відстежити важко.
Детальніше читайте у матеріалі "Тіньовий флот Путіна. Як Росія заробляє на торгівлі нафтою і що із цим робить Захід".
Яка ситуація з російським газом зараз
Минулого року на частку РФ припало менше ніж 10% споживання газу в Європі. І це більш ніж на третину нижче, ніж 2022 року.
Норвегія змістила Росію з позиції найбільшого постачальника трубопровідного газу на континенті. США стали найбільшим постачальником зрідженого газу завдяки новим побудованим об'єктам для розвантаження ЗПГ.
Також європейські країни стали менше споживати енергію. Частково тому, що скоротили діяльність деякі галузі, які одержують високі рахунки за електроенергію. Але також через економію енергії (у період із січня по серпень попит на газ був на 20% нижчим від середнього показника до 2022 року) і рекордного переходу на відновлювані джерела.
Пов'язана з російсько-українською війною енергетична криза 2022 року змусила Європу прискорити перехід на зелену енергетику. За даними дослідницької компанії Ember (Лондон, Великобританія), на рекордну величину скоротилося виробництво електроенергії за рахунок газу та вугілля. Минулого року у Європейському Союзі вітер уперше виробив більше електроенергії, ніж газ.
Чи справляється Європа з високими цінами
У 2022 році ціни на енергоносії зросли в кілька разів. Деякі заводи в європейських країнах були змушені скоротити виробництво, а багато малих підприємств закрилися. На сьогодні ціни впали, але все ще вищі за докризовий рівень. Що робить енергоємні галузі менш конкурентоспроможними.
Постраждалі від різкого зростання рахунків за електроенергію домогосподарства знайшли способи зменшити споживання. Для багатьох додаткові витрати створюють реальні труднощі. За даними Європейської комісії, майже 11% громадян ЄС не могли підтримувати достатнє тепло у своїх будинках у 2023 році.
Термінові та важливі повідомлення про війну Росії проти України читайте на каналі РБК-Україна в Telegram.