Повномасштабна війна в Україні зрівнялася за тривалістю з Першою світовою
Повномасштабна війна Росії проти України за тривалістю зрівнялася з Першою світовою війною. Про цей рубіж у коментарі німецькому n-tv сказав історик Йорн Леонгард, професор Фрайбурзького університету.
За підрахунком Леонгарда, Перша світова війна тривала 1568 днів - від оголошення Австро-Угорщиною війни Сербії 28 липня 1914 року до Комп'єнського перемир'я 11 листопада 1918 року.
Повномасштабне вторгнення Росії в Україну почалося 24 лютого 2022 року. За календарним підрахунком із включенням дня початку, 10 червня 2026 року стало 1568-м днем цієї війни. n-tv у матеріалі з Леонгардом зазначає, що 11 червня російська агресія проти України триватиме стільки ж, скільки Перша світова.
Історик наголошує, що порівняння не означає повної аналогії між двома війнами. За його словами, йдеться насамперед про спільну ознаку - це вже очевидно довга війна, а такі війни особливо важко завершувати.
Леонгард пояснює, що тривалі війни створюють власну динаміку. Вони можуть затягувати інші країни, змінювати технології ведення бойових дій і вимагати дедалі більше ресурсів. У Першій світовій це були підводні човни, газ, бомбардувальна авіація і танки, а у війні Росії проти України - масове застосування дронів і роботизованих систем.
Ще один наслідок довгої війни - величезне споживання ресурсів і високі втрати. За словами історика, саме це ускладнює можливі поступки: після великих жертв будь-який компроміс може сприйматися як відмова від перемоги або зрада загиблих.
Леонгард вважає, що така проблема може постати як перед Росією, так і перед Україною, якщо закінчення війни передбачатиме болісні політичні рішення. Для агресора, за його словами, додатковою проблемою є потреба виправдовувати війну як нібито оборонну.
Окремо історик звертає увагу на російську "імперську залежність від обраного шляху". Він пояснює це як історичну модель, у якій Москва продовжує курс на контроль над сусідніми просторами навіть тоді, коли ціна такого курсу стає надзвичайно високою.
За словами Леонгарда, поки Росія не відмовиться від цієї логіки, фундаментальна загроза зберігатиметься незалежно від того, хто саме буде при владі у Кремлі.
Історик також не виключає, що перед можливими поступками або переговорами може відбутися нове посилення насильства. Він нагадує, що кінець Першої світової був майже таким самим кривавим, як і її початок: сторони намагалися довести, що ще здатні воювати й завдавати ударів.
Для України цей висновок важливий не як символічна дата, а як попередження про природу затяжної війни. Чим довше триває конфлікт, тим більше він впливає на економіку, бюджет, мобілізацію, оборонну промисловість, міжнародну підтримку та готовність суспільств приймати складні рішення.