Очі над руїнами: на Рівненщині пройшли перші в Україні міжнародні тактико-спеціальні навчання з безпілотних систем

На Рівненщині пройшли перші в Україні міжнародні тактико-спеціальні навчання з комплексного використання безпілотних систем під час ліквідації наслідків обстрілів і техногенних катастроф. Рятувальники показали, як дрони та наземні роботи допомагають шукати постраждалих, гасити пожежі, працювати в хімічно небезпечних зонах і не відправляти людей туди, де спочатку має відпрацювати техніка.

За даними Державної служби України з надзвичайних ситуацій, дводенні навчання зібрали понад 100 учасників, включно з міжнародними експертами. Відпрацьовувалися сценарії, які для України вже стали частиною воєнної реальності: зруйновані будівлі після ударів, пожежі, хімічна небезпека, вибухонебезпечні предмети, пошук людей у лісі та на воді.

Для ДСНС це не просто демонстрація нових технологій. Після трьох років повномасштабної війни дрони стали інструментом цивільного захисту: вони дають рятувальникам огляд зверху, допомагають швидше знаходити постраждалих і знижують ризик для людей, які працюють на місці удару.

Що вміють дрони після ракетного удару

Після обстрілу рятувальники часто заходять на об'єкт майже одразу: коли ще горить пожежа, пошкоджено конструкції, є ризик витоку газу, хімічного забруднення, повторного обвалення або детонації боєприпасів, що не розірвалися. У таких умовах помилка може коштувати життя не лише постраждалим, а й самим рятувальникам.

Безпілотник дозволяє спочатку побачити загальну картину: де знаходиться осередок займання, які під'їзди заблоковані, чи є люди на даху або у дворі, які стіни та перекриття виглядають небезпечно, куди можна подати техніку і де потрібно починати пошук.

На навчаннях рятувальники відпрацьовували кілька напрямків:

• пошук людей під завалами, у лісі та на воді — з передачею координат наземним групам;
• гасіння пожеж — з використанням дронів для розвідки зони займання та оцінки ризиків;
• роботу на хімічно небезпечних об'єктах — без негайного заходу людей у потенційно заражену зону;
• виявлення вибухонебезпечних предметів — фрагментів ракет, дронів, боєприпасів або інших небезпечних залишків після удару;
• використання наземних роботизованих комплексів — там, де людині небезпечно перебувати через пожежу, обвалення, хімічну загрозу або ризик вибуху.

Дрон не замінює рятувальника, але може виграти найдорожчі хвилини — і не відправити людину туди, де спочатку має попрацювати техніка.

Чому наземні роботи стають важливими

Повітряний дрон дає картинку зверху, але не завжди може зробити те, що потрібно всередині будівлі, на промисловому майданчику або поруч із джерелом небезпеки. Тому на навчаннях застосовували й наземні роботизовані комплекси.

Такі платформи можуть обстежувати приміщення, під'їжджати до небезпечних об'єктів, передавати відео, доставляти обладнання, допомагати під час гасіння або працювати поруч із конструкціями, що можуть обвалитися. Для рятувальників це спосіб отримати інформацію та розпочати дію без негайного ризику для людей.

В умовах війни це особливо важливо. Після російських ударів рятувальникам доводиться працювати не лише зі звичайною пожежею або завалом, а й із комбінованою загрозою: зруйнована будівля, пошкоджені мережі, небезпечні речовини, боєприпаси, дим, вимкнення світла та ймовірність повторного удару.

Як змінюється робота рятувальників

До повномасштабної війни дрони в цивільному секторі частіше сприймалися як інструмент моніторингу, аерофотозйомки або пошуку на відкритій місцевості. Тепер вони стають частиною стандартної рятувальної операції.

Командир отримує не лише повідомлення від очевидців, а й візуальну карту зони лиха. Це дозволяє точніше розподіляти групи, швидше направляти медиків і кінологів, безпечніше підводити важку техніку і не витрачати час на хаотичне обстеження території.

У місті це особливо важливо. Після удару по багатоповерхівці, складу, станції, енергетичному об'єкту або промисловому майданчику вид зверху може показати те, що з землі одразу не видно: тріщини, осередки тління, зруйновані перекриття, заблоковані двори, пошкоджені резервуари або людей, які не можуть вибратися самі.

Чому навчання були міжнародними

Український досвід зараз цікавий не лише Україні. Європейські служби цивільного захисту теж переглядають свої протоколи: загрози для критичної інфраструктури, енергетики, транспорту та промислових об'єктів більше не виглядають теоретичними.

Якщо раніше багато країн ЄС готувалися насамперед до повеней, лісових пожеж, промислових аварій і землетрусів, то українська практика показує інший тип надзвичайної ситуації: місто або об'єкт може бути зруйнований ракетою, дроном або артилерійським ударом.

Тому міжнародний формат навчань важливий не лише як обмін досвідом. Це спроба створити робочі стандарти: як включати операторів дронів у рятувальну операцію, як передавати координати, як захищати зв'язок, як поєднати роботу пожежників, саперів, медиків, кінологів і підрозділів цивільного захисту.

Що це означає для України

Росія продовжує атакувати українські міста, енергетику, промисловість, транспортну та комунальну інфраструктуру. Це означає, що ДСНС повинна бути готова не до одиничних аварій, а до складних криз, де одночасно є пожежа, завал, ризик вибуху, постраждалі та пошкоджені комунікації.

У таких умовах дрони та роботи — не технологічна вітрина, а інструмент виживання. Вони допомагають швидше зрозуміти, де знаходяться люди, де рятувальникам безпечно працювати, а де спочатку треба відправляти техніку.

Навчання на Рівненщині показали, як українська система цивільного захисту адаптується до війни. Безпілотники залишаються символом фронту, але все частіше стають і інструментом порятунку — очима над руїнами, які допомагають знайти живих швидше, ніж це можна зробити з землі.

За матеріалами: ДСНС України