Європейський експорт сталі впав на 20% через дорогі енергоносії та конкуренцію з Китаєм

Європейська сталеливарна промисловість продовжує втрачати позиції на зовнішніх ринках: експорт сталі з ЄС скоротився приблизно на 20%, а виробництво залишається поблизу історичних мінімумів. Галузь одночасно потерпає від високих цін на енергію, американських мит і надлишку дешевшої продукції з Азії.

За даними Eurofer, які наводить Financial Times, у першій половині 2026 року поставки європейської сталі до США впали на 29% порівняно з аналогічним періодом минулого року. Причиною стали 50-відсоткові американські мита на імпорт сталі з ЄС. Експорт до Туреччини, Індії та Китаю скоротився щонайменше на 18%.

Загалом експорт сталі з Євросоюзу зменшився приблизно на п'яту частину. Водночас виробництво сирої сталі після падіння на 3% у 2025 році до близько 126 млн тонн продовжило скорочуватися на початку цього року. Лише у травні галузь показала невелике відновлення.

Однією з головних проблем залишаються витрати на енергію. Європейські металурги вже працювали з вищою собівартістю, ніж конкуренти в багатьох інших регіонах, а нове подорожчання енергоносіїв ще більше погіршило ситуацію. Від початку року ціни на газ у ЄС зросли більш ніж на 140% на тлі загострення на Близькому Сході.

Другим серйозним фактором є глобальний надлишок виробничих потужностей. За оцінкою Єврокомісії, надлишкові потужності у світовій сталеливарній галузі вже перевищують 620 млн тонн і можуть зрости до 721 млн тонн - це більш ніж у п'ять разів перевищує річне споживання сталі в ЄС. Значна частина тиску пов'язана з азійським виробництвом, передусім китайським.

Для європейських компаній проблема полягає не тільки в конкуренції на внутрішньому ринку. Обмеження імпорту китайської сталі в окремих країнах перенаправляють дешевшу продукцію на інші ринки, де з нею мають конкурувати виробники з ЄС. Це ускладнює європейцям продаж металу за кордоном, особливо автомобільним та машинобудівним компаніям, які також стикаються з високою собівартістю.

Брюссель уже посилив захист ринку. З 1 липня 2026 року в ЄС діє новий режим, який обмежує безмитний імпорт сталі квотою 18,3 млн тонн на рік. Поставки понад встановлені квоти обкладаються митом у 50%. Єврокомісія пояснює цей механізм необхідністю захистити європейські заводи від глобального перевиробництва та перенаправлення імпорту на європейський ринок. 

Додатковим інструментом став механізм CBAM, який поширюється зокрема на сталь та має вирівнювати витрати між виробниками в ЄС, які платять за викиди CO, та іноземними постачальниками.

У Eurofer очікують, що після двох років скорочення виробництво сталі в Європі цього року може зрости приблизно на 1,5%. Однак галузь наголошує, що відновлення починається з дуже низької бази, тоді як підприємствам одночасно доводиться вкладати значні кошти в перехід на низьковуглецеве виробництво.

Для ЄС збереження власного виробництва сталі має стратегічне значення: метал потрібен автомобільній промисловості, будівництву, енергетичній інфраструктурі та оборонному сектору. Тому скорочення потужностей дедалі більше розглядають не лише як економічну, а й як проблему промислової безпеки.

За матеріалами: Financial Times, Eurofer, Європейська комісія