Приватні когенераційні станції можуть знизити вартість виробництва тепла в Україні — Сухомлин
Розвиток приватних когенераційних станцій може суттєво зменшити витрати українських громад на виробництво тепла та одночасно забезпечити їх додатковими джерелами електроенергії. За оцінкою колишнього голови Державного агентства відновлення Сергія Сухомлина, в окремих випадках тепло від приватних виробників може коштувати у кілька разів дешевше за традиційну комунальну генерацію.
Про це він розповів в інтерв'ю "Українській правді", опублікованому 12 жовтня.
За словами Сухомлина, економічно обґрунтована собівартість виробництва тепла в українських громадах становить приблизно 3-3,5 тис. грн за гігакалорію. Водночас приватні когенераційні установки можуть продавати теплову енергію приблизно за 1 тис. грн/Гкал.
За наведеним порівнянням, різниця може сягати приблизно 3-3,5 раза. Однак ці показники є оцінками експосадовця, а не універсальними тарифами для всіх українських міст.
Сухомлин пояснив, що економічна привабливість когенерації пов'язана з одночасним виробництвом двох видів енергії - електричної та теплової.
Наприклад, газопоршнева установка потужністю 4 МВт електричної енергії може паралельно виробляти приблизно таку саму теплову потужність. Якщо громада закуповує вироблене тепло для централізованої системи опалення, інвестор отримує додатковий дохід, що скорочує строк окупності проєкту.
Такий підхід одночасно вирішує два завдання: зменшує витрати на теплопостачання та створює резервну генерацію електроенергії. Це особливо важливо для українських міст, які готуються до можливих тривалих відключень унаслідок російських атак.
Серед громад, які вже створювали умови для залучення приватних інвесторів у когенерацію, Сухомлин назвав Хмельницький, Вінницю, Чернівці та Житомир. За його словами, у цих містах приватні інвестори побудували десятки мегаватів нових генерувальних потужностей.
Екскерівник Агентства відновлення вважає, що зацікавленість місцевої влади відіграє вирішальну роль у розвитку таких проєктів. Для інвесторів важливо мати можливість не лише виробляти електроенергію, а й гарантовано продавати тепло місцевим теплопостачальним підприємствам.
Водночас нижча ціна продажу тепла виробником не означає автоматичного зниження тарифів для населення в такій самій пропорції. На кінцеву вартість опалення впливають також транспортування, втрати в мережах, структура витрат комунальних підприємств і чинне тарифне регулювання.
Сухомлин не навів детальних розрахунків для кожного зі згаданих міст, тому наведені ним цінові показники потребують перевірки на прикладі конкретних договорів із приватними виробниками.