Чому реформа поліції закінчилася провалом

"Політизована, непрозора і орієнтована на показники - такою завжди була міліція незалежної України. Навіть в ті моменти, коли черговий міністр намагався повернути її обличчям до народу, рівень насильства і незаконних дій зашкалював ", - говорить Фокусу Олег Мартиненко, директор центру досліджень правоохоронної діяльності. Він згадує про цифрах: за інформацією Харківського інституту соціальних досліджень, у 2011 році близько 900 тис. громадян скаржилися на жорстоке поводження в міліції. "Таких космічних цифр не існувало у жодній європейській країні. Як і такої кількості кримінальних справ стосовно міліціонерів - 1900 2100 щорічно ", - уточнює він, повідомляє Фокус.

Згідно з опитуваннями фонду "демократичні ініціативи", в 2013-му міліції не довіряли 70% українців. Реальний шанс змінити систему з 'явився після революції гідності. Взимку 2014-го міністром внутрішніх справ став Арсен Аваков. Незабаром він оголосив про старт масштабної реформи міліції. В її основу заклали досвід розвитку поліцейських систем країн ЄС. Основні принципи: деполітизація, децентралізація, прозорість і підзвітність. Термін виконання - п 'ять років. "Але раптом з 'явилася Ека Згуладзе з мільйонами доларів допомоги від США на створення нової патрульної поліції, - каже Мартиненко, один з тих, хто розробляв концепцію реформи МВС. - Аваков працювати з грузинською командою не хотів, але Петро Порошенко наполіг". Так, грузини зайнялися патрульною поліцією, а решта реформи міністр віддав на відкуп своїм заступникам - представникам старої системи. Сам Аваков сфокусувався на добробатах і Нацгвардії.

"Незабаром стало очевидно, що Аваков - заздрісний бізнесмен. Фраза "Я не відчуваю тут запаху грошей" стала осердям вжиття всіх його рішень. З одного боку, він відмовлявся від багатьох проектів, ініційованих ЄС, як, наприклад, встановлення устаткування для відеофіксації порушень на дорогах; з іншого - не розумів сутності міліцейською системою. За його спиною стояли Пропалені міліціонери, які могли підготувати будь-який законопроект, будь-які Інструкції і переконати в їхній правильності, - стверджує Олег Мартиненко. - тому в перші роки роботи міністром Аваков був радше заручником професіоналів, котрі гралися їм, як іграшкою. Так, міністр ініціював якісь зміни типу перейменування відділів, презентації значків та форми, але в цілому на ефективність роботи поліції це не впливало. Лише з часом Аваков зрозумів, що систему зручніше перепідпорядкувати, ніж змінити. Це і сталося ".

Грузинська мрія

17 грудня 2014 року першим заступником міністра внутрішніх справ призначили 36-річну ЕКУ Згуладзе. В Україну вона приїхала з досвідом реформ в Грузії. Через одинадцять місяців національну поліцію очолила її ровесниця і соратниця Хатія Деканоїдзе. У Грузії остання була ректором поліцейської академії.

Ще до офіційного призначення обидві взялися працювати над створенням української патрульної поліції, яка повинна була замінити стару патрульно-постову службу і ДАІ. За право називатися українськими копами змагалися вчорашні архітектори, вчителі, підприємці, військові. Після відбору всі вони проходили підготовчі курси. 2 липня 2015 року Верховна Рада прийняла Закон "про національну поліцію", а через два дні перші нові українські поліцейські присягнули на вірність Україні на Софійській площі в Києві.

Для України ця подія стала одним з найбільш пам 'ятних після Майдану. Кожен вважав своїм обов 'язком сфотографуватися з українськими копами або запросити їх на каву. "Ми хотіли, щоб наша країна змінилася, тому кожен старався допомогти", - каже юрист Тарас Гук. У 2015-му він спочатку став одним із тренерів нових патрульних, а після сам пішов працювати в поліцію. "У нас у Львові конкурс був 20 осіб на місце, - продовжує він. - більшість - люди не із середнім, а з вищою освітою. Всі працювали над тим, щоб повернути довіру до правоохоронців, показати, що поліцейські - це не люди, які вбивають, калічать або підкидають наркотики, а помічники і захисники. Поліція повинна була стати сервісом, працюючим в інтересах громад, як у всьому цивілізованому світі ".

Люди повірили. Про це свідчать дані соціологів за 2016 рік. За інформацією центру Ра ­ zumkova, рівень довіри до Нацполиции виріс практично з нуля до 40%.

Але створення патрульної служби - лише початок реформи. Восени 2015-го стартував процес переатестації старих кадрів. Для цього створили спеціальні комісії, в які увійшли представники правоохоронних органів, зокрема патрульні поліцейські, громадські активісти, правозахисники, журналісти. Вони вирішували, чи може людина продовжити роботу в новій поліції. Під атестацію потрапляли всі - від експерта-криміналіста до начальників райвідділів.

Одним з членів атестаційної комісії був Богдан Климчук з Луцька. Розповідає, що і до Майдану, і після він виступав за очищення міліцейських рядів. "Нам пообіцяли, що є шанс позбутися від негідників, що нам дадуть карт-бланш, тому я і погодився працювати в комісії, - говорить він. - ми розуміли, що на кону людські долі, що повинні бути максимально об 'єктивними, тому намагалися отримати максимум інформації про кожного поліцейському".

Климчук згадує, як на співбесіди приходили вчорашні даішники, які розповідали, як брали хабарі, як виконували плани керівництва, що іноді грошей передати нагору не вистачало, - щоб розплатитися, різали свиней. "Зізнаюся, до роботи в комісії я думав, що в Україні є хоч якась правоохоронна система, але виявилося, що це структура, орієнтована на заробляння грошей, - говорить він. - міліція не тільки не розслідує злочини, вона кришує незаконний бізнес: вирубку лісу, видобуток піску, роботу митниці. І все це робиться в зв 'язці з криміналітетом і олігархами. Про це в системі всі знають, але мовчать. Звичайно, не всі збагачувалися, але кришталево чистих людей зустріти не довелось ".

18 лютого 2016 року в Луцьку на Климчука напали невідомі. Двоє чоловіків підбігли і вдарили ззаду важким предметом. Богдан Климчук впевнений, що інцидент пов 'язаний з його роботою в атестаційної комісії. Злочин досі не розкрито.

Глибина провалу

Через рік з початку поліцейської реформи стало очевидно, що це профанація. Створенням патрульної поліції і проведенням атестації верхівка МВС намагалася "відкупитися" від західних партнерів і суспільства, тоді як насправді старалась відновити і навіть посилити стару корупційну систему.

З часом патрульні поліцейські, що повірили в зміни, стали звільнятися. По-перше, вони не бачили перспектив зростання. Планувалося, що нові копи зайдуть в слідство і центральні органи управління поліцією, але старі кадри їх туди не пустили. По-друге, матеріальне забезпечення патрульних залишалося на низькому рівні - зарплати 8-12 тис. грн мало кого влаштовували, Враховуючи виснажливу роботу на вулиці. Ушел из полиции і Тарас Гук. "Очікування не виправдалися. Ми не побачили швидкою, кардинальної реформи поліції. Через рік всі ініціативи припинилися ", - говорить він.

Провалилася і атестація. Спочатку старі кадри зрозуміли, як її уникнути - наприклад, піти в АТО або тимчасово перевестися в гос ­ охорону. Потім і зовсім виявилося, що процедура їх звільнення неспроможна. "Інструкцію про порядок проведення атестації писала Стара команда МВС, яка працювала ще за міністра Захарченко. Зрозуміло, вони зробили все, щоб зберегти систему ", - розповідає Євген Крапивін, експерт з реформі поліції центру політико-правових реформ. До організації атестації пряме відношення мав і нинішній глава Нацполіції Ігор Клименка, який в 2015-2017 роках очолював Департамент кадрового забезпечення. В результаті 90% звільнених за рішенням атестаційних комісій поліцейських відновилися через суд.

"Коли ми чули, що деякі з таких поверненців у п 'яному стані збивали пішоходів у Луцьку або траплялися на хабарах, то остаточно переконалися в тому, що кумівство і кругова порука залишилися", - каже Богдан Климчук.

Право на насильство

"Мене взяли за ногу і руку, викрутили і потягнули. Коли мене тягнули, "Беркут" продовжував мене бити. Люди наступали, падали ", - розповідає Віталій Овчаренко, громадський активіст, ветеран війни на Донбасі. Він один з тих, кого 15 червня 2020 го поліцейські заштовхали в автозак під час акції під Шевченківським райсудом столиці. Хлопець впевнений, що поліція так чинить, бо відчуває свою безкарність.

"Кому звонить, когда вбиває поліція?" - ці слова величезними літерами написані на набережній Дніпра в Києві. Вони були актуальні в 2013-му, актуальні й тепер. Криве Озеро, Бровари, Кагарлик, Переяслав, Княжичі - у всіх цих населених пунктах за останні кілька років сталися резонансні злочини, до яких причетна поліція. Правоохоронці або роками не розслідували злочину, або самі били і вбивали людей. Багато учасників цих подій, що працюють в поліції, успішно пройшли атестацію або відновилися за рішенням суду.

Да, право поліції на насильство закріплене законом. Тому вона і називається силовою структурою. На відміну від армії, поліцейські можуть застосовувати силу у мирний час для припинення правопорушення. Інша справа, що в Україні цим правом зловживають. "У всьому винен профдеформація, з якою ніхто не хоче боротися, - вважає Мартиненко. - вона дуже схожа на profdeformatsiyu водіїв швидких, які звикли їздити з мигалками і порушувати правила дорожнього руху, але коли сідають за кермо інших авто, то часто потрапляють в ДТП. Так відбувається і з поліцейським: раз має право застосовувати силу, те й буде її застосовувати. Інша справа - контроль. Його немає, ось поліцейські і б 'ють ногами лежачого, завдають ударів у сонячне сплетіння ".

Система МВС, незважаючи на реформу, налаштована на застосування силових прийомів, а не на комунікацію. Це ще один провальний момент в ході заявленої реформи.

Рецепт реформ

"Реформування - як їзда на велосипеді: якщо зупинишся, то впадеш", - вважає Хатія Деканоїдзе, екс-голова Національної поліції. Ображається, що у МВС її називають винною в тому, що сталося в Кагарлику, коли в ніч з 23 на 24 травня місцевий оперативник, яка успішно пройшла атестацію, у своєму Кабінеті катував жінку. "Легше вказувати на винного, ніж пояснювати, чому реформа не вийшла", - впевнена Деканоїдзе.

Експерти називають кілька причин провалу реформи поліції.

Перша - небажання провести децентралізацію. Наприклад, за п 'ять років Нацполіція так і не відокремилася від МВС. Да, на папері вона не підкоряється Авакову, але за фактом тільки міністр може ініціювати призначення її керівника та погоджувати кандидатури заступників, а також керівників територіальних підрозділів.

Друга - Нереформування слідчо-оперативних підрозділів. Як результат - неефективні розслідування, тортури, незаконні затримання, фальсифікація доказів.

Третя - відсутність політичної волі. В день звільнення голова natspola Деканоідзе сказала, що її повноважень було недостатньо для різких змін, а політика втручалася в роботу.

Сьогодні поліція, як і колись, вимагає глобальних змін, але найближчим часом вони навряд чи можливі. Хоча б тому, що органи МВС залишаються інструментами економічного збагачення і політичного впливу, чему потурає міністр внутрішніх справ Арсен Аваков. Більше того, президент Володимир Зеленський вважає його "ефективним" і "найнадійнішим" людиною своєї команди, здатним забезпечити порядок у країні. У свою чергу керівник МВС розуміє, що в умовах кадрову плутанину глави держави його позиціям нічого не загрожує. Принаймні, до жовтня цього року, коли мають відбутися місцеві вибори. Час, що залишився до них час він використовує для нарощування свого впливу.

Але рано чи пізно міністерське крісло займе той, хто почне реальну реформу поліції. Для нього у експертів є план.

Почати пропонують не з переатестації, а з посилення контролю над роботою поліцейських. У Польщі, наприклад, після реформи звільнилися за власним бажанням близько 60% старих кадрів - вони не змогли служити в умовах суворої звітності та тотального контролю. В Україні для цього у всіх приміщеннях райвідділів треба встановити камери відеоспостереження. Крім іншого вони зроблять неможливими надмірне застосування сили.

Далі - створення паралельних структур. Після патрульної поліції це повинен бути інститут детективів. Необхідно об 'єднати функції оперативників і слідчих. Це дозволить прибрати зайву бюрократію і підвищити відсоток розкриття злочинів.

Після - очистити МВС від зайвих елементів, в першу чергу воєнізованої Нацгвардії, поліпшити матеріальне забезпечення, щоб на місце які звільнилися через конкурс приходили найкращі. Переглянути структуру поліцейського освіти: відмовитися від громіздких вузів, створити школи, факультети і академії.

Але найважливіше - позбутися від політичного впливу на орган правопорядку, в тому числі з боку міністра, якою б не була його прізвище.

Тетяна Катриченко