СБУ и борьба с коррупцией: опыт других стран

Ось уже півроку у парламенті розглядається законопроєкт, який мав би закласти основу для реформування Служби безпеки України.

Реформа цього органу і його перетворення у спецслужбу з урахуванням західних стандартів – одна із ключових вимог Європейського Союзу і НАТО, курс на інтеграцію до яких вже закріплено у Конституції України.

Наразі у законопроєкті ніякої реформи немає і близько. Так само критично до законопроекту поставились й експерти Міжнародної дорадчої групи.

Одним із ключових питань щодо реформи є те, чи буде і надалі СБУ проводити розслідування злочинів. Залежно від відповіді на нього можна буде оцінювати реформу: чи є шанси на її успіх, чи вона завершиться провалом.

Рекомендується, щоб служба внутрішньої безпеки взагалі не проводила кримінальних розслідувань. Натомість СБУ хоче не лише зберегти такі функції, а ще й посилити їх. Зокрема завдяки можливості проводити розслідування корупційних злочинів.

Публічний спікер, який коментує бачення реформи від самої СБУ, нещодавно безапеляційно стверджував, що позбавити Службу функції досудового розслідування наразі не видається за можливе. Він навів як приклад "кращих практик" досвід скандинавських країн, у яких аналогічні СБУ органи мають слідчі функції.

Після цього спікер СБУ запропонував поглянути на досвід країн, "які мали такі самі історичні передумови, як і Україна – або вихідці з Радянського Союзу, або вихідці з соціалістичного табору", і зазначив, що "в абсолютній більшості" цих спецслужб є слідчий підрозділ.

На додачу до цього СБУ ніяк не хоче позбуватись своїх антикорупційних повноважень, так само говорячи про досвід країн НАТО і ЄС.

Центр протидії корупції провів аналіз щодо досвіду інших країн, однак результати не відповідають СБУшним. Ми промоніторили досвід лише тих країн, які належали до так званого соціалістичного табору та наразі є країнами-членами одночасно ЄС і НАТО.

Більшість аналогічних до СБУ органів в цих країнах не є органами досудового розслідування. Повністю позбавлені слідчих функцій спецслужби, наприклад, у Литві, Словаччині, Словенії, Чехії чи Хорватії. У Румунії відповідний орган може залучатись до проведення певних слідчих дій, але лише при розслідуванні злочинів проти національної безпеки.

В Україні ж СБУ хоче не просто зберегти функцію досудового розслідування, а й отримати можливість забирати собі взагалі будь-яке кримінальне провадження, де йдеться про загрозу державній безпеці. За логікою СБУ, це може бути абсолютно кожна справа, яка підпаде під широке визначення "державної безпеки".

Ймовірно, що у першу чергу у такий спосіб зможуть забирати на розслідування справи щодо корупційних злочинів. І досвід країн регіону також свідчить про те, що антикорупційні повноваження у аналогічних до СБУ органах – теж радше виняток.

Лише у двох з проаналізованих країн аналогічні СБУ органи мають певні антикорупційні повноваження та можуть розслідувати зокрема корупційні злочини. Йдеться про Польщу та Естонію.

В Естонії не створені спеціалізовані антикорупційні інституції – у країні рівень корупції є порівняно низьким і потреби в них як такої немає.

У Польщі Агентство внутрішньої безпеки зберігає свої антикорупційні повноваження навіть попри створення спеціалізованого органу для протидії корупції – Центрального антикорупційного бюро. Утім, така ситуація є винятком для регіону – Польща є єдиною серед проаналізованих країн, де склалась така практика.

У тих країнах регіону, де спецслужби мали певні антикорупційні повноваження, намагаються відмовитись від таких практик. Наприклад, у Болгарії Державне агентство захисту безпеки тривалий час зберігало повноваження захисту державної безпеки від загроз, пов’язаних зокрема з високопосадовою корупцією.

Однак 2018 року через масштабну антикорупційну реформу орган позбавили таких повноважень з їх одночасною передачею новоствореній антикорупційній інституції. Ба більше, Державне агентство захисту безпеки Болгарії не проводить слідство.

Залишати повноваження СБУ щодо проведення розслідувань, а тим паче розширювати їх чи залучати Службу до розслідування корупції неприйнятно також через український контекст.

Ризики зловживань у спецслужбах та загроза порушення прав людини зростає, якщо у них зосереджені значні повноваження та не забезпечується дієвий контроль за їхньою реалізацією.

Така ситуація може скластись в СБУ, якщо законопроєкт буде ухвалений у поточній редакції, оскільки дієвих механізмів демократичного цивільного контролю за діяльністю Служби там відверто бракує, а повноваження Служби надмірно розширюються.

Читайте также: Чем грозят Зеленскому откровения обиженного Богдана

Сумнівно, що надання антикорупційних повноважень органу, працівники якого є частими фігурантами журналістських розслідувань – про тиск на бізнес, необґрунтовані статки чи навіть тиск на громадських діячів – є хоч якось виправданим.

Тим паче, коли від 2014 року в Україні втілюється абсолютно інша інституційна модель для протидії корупції та створюються спеціалізовані органи для таких розслідувань.

Залишається сподіватись, що депутати при розгляді законопроєкту про СБУ звернуть увагу не лише на досвід тих країн, які зручно згадувати Службі як приклади задля посилення своїх повноважень, але й на стандарти класичних спецслужб.

Так у підсумку Україна зможе отримати Службу, яка не має ані антикорупційних повноважень, ані слідчих функцій, однак завдяки якій країна зможе запобігати загрозам та жити у безпеці.

Антон Марчук, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.

Загружаем комментарии...

Новости

Больше новостей