Панічни атаки: як пересилити страх
Дуже часто зустрічається питання: «Як перемогти, пересилити страх під час панічної атаки?». Головна помилка, що відводить людину все далі від одужання, полягає в бажанні перемогти панічну атаку і заштовхати страх назад туди, звідки він намагається вирватися, повідомляє b17.ru.
По суті, один з частих механізмів виникнення панічних атак наступний: під час психотравмуючої події людина переживає дуже сильний страх, який витісняється в несвідоме і продовжує існувати там до того часу, поки ця людина не потрапляє в іншу ситуацію, що має яку-не будь схожість (часто не усвідомлюючи) з початковою травмує ситуацією. Тобто несвідоме відтворює травмуючи події та видає реакцію саме на нього, а не на те, що наразі відбувається з людиною.
Людський організм реагує на стрес викидом гормону адреналіну, який повинен підготувати тіло до боротьби або втечі з небезпечної ситуації: серце б'ється швидше, дихання частішає. Отже, вентиляція легенів посилюється, провокуючи запаморочення, оніміння рук і ніг, поколювання в пальцях, пітливість. Часто з'являється озноб, нудота. Людині може здаватися все навколишнє його нереальним; виникає відчуття, що він божеволіє або вмирає. І головне - найсильніший страх, незгідній ситуації, в якій в даний момент знаходиться ця людина.
Панічний розлад - це нерідко хвороба сильних людей, наслідок постійної боротьби з самим собою. По суті, одна з основних внутрішніх установок людини, схильного до панічних атак: «Не можна боятися!». Причин тому може бути безліч, проте найчастіше страждають панічними атаками люди, у яких були владні, контролюючи, авторитарни батьки, які не визнавали право дитини хоч іноді побути слабкою. У таких сім'ях часто існувала заборона на прояв емоцій, і діти, щоб не засмутити батьків, а також уникнути покарання, постійно перемагали себе.
Панічні атаки - проблема зручних дітей, які звикли не скаржитися і не плакати. Більшу частину негативних емоцій такі діти не проживали, а витісняли в несвідоме. Тому той сильний страх, який послужив спусковим гачком до виникнення панічних атак, за тим же сценарієм був блискавично відправлений в несвідоме.
Людина може відчувати внутрішню тривогу, але він постійно контролює її, не даючи їй прорватися до тями. Ці люди звикли терпіти дискомфорт, і їм часто буває важко почути себе, тому що в їх дитинстві було дуже багато батьківських «треба» і «не можна» і дуже мало своїх «хочу» і «можна». «Треба» вчитися тільки на п'ятірки, «треба» завжди бути сильним, «не можна» боятися, нити, плакати, скаржитися, розслаблятися.
Це «не можна розслаблятися» заслуговує на окрему увагу, оскільки є важливим елементом формування панічного розладу. Не дарма в слові «розслаблятися» корінь «слабкий». Несвідоме таких людей сприймає розслаблення як прояв слабкості. Крім цього, батьки людей, схильних до панічних атак, найчастіше самі мали високий рівень тривожності і, відповідно, транслювали дитині, що світ дуже небезпечний, тому ні в якому разі не можна розслаблятися, щоб в будь-який момент бути готовим відбити його загрози.
У таких людей дуже сильний, домінуючий внутрішній батько і слабкий зв'язок з Внутрішньою дитиною, у веденні якого знаходяться емоції, справжні бажання, здатність побути слабкою і безтурботною.
Панічна атака - це спресований страх, стислий до стану пружини, яка намагається розправитися, вирватися назовні. Щоб усвідомити та прожити ті емоції, які довго перебували в темниці, щоб дозволити собі бути і сильним, і слабким, - інтегрувати частини своєї особистості воєдино, часто потрібна допомога фахівця.
Описаний механізм виникнення панічних атак, безумовно, не є універсальним для всіх випадків панічних атак, але зустрічається дуже часто.