"Слуги" хочуть реквізувати майно українців

Збройний конфлікт на території України не дає спокою - чергова ініціатива стосується майна громадян. В черговий раз влада намагається підняти питання реквізиції в умовах НС, повідомляє Вести.

Згадано, та мало

Йдеться про законопроєкт "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення реквізиції як інституту захисту громадських інтересів в умовах воєнного стану". Співавторами проєкту є три народні депутати фракції "Слуга народу": Сергій Гривко, Георгій Мазурашу та Марина Нікітіна.

На думку народних депутатів, які подали проєкт, про реквізиції в українському законодавстві говориться занадто мало, щоб застосовувати їх.

Що таке реквізиція

Про вилучення майна в надзвичайних умовах говорить стаття 41 Конституції України:

"Примусове відчуження об'єктів приватної власності може бути застосоване лише як виняток як суспільна необхідність, на підставі і в порядку, встановленими законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану".

Більш детально реквізиція розписується в Цивільному кодексі України. Стаття 353 Кодексу, на відміну від Конституції, говорить про вилучення майна більш докладно. Ключовий момент - коли власнику виплачується відшкодування: до або після вилучення.

Що відбувається з майном? Воно або стає державним, або знищується.

Власник може оскаржити суму відшкодування в суді або навіть вимагати своє назад, якщо лихо або надзвичайний (воєнний) стан припинені. При цьому отриману компенсацію доведеться повернути державі.

Хто в Україні вже може реквізувати майно

В Україні діє Кодекс торговельного мореплавства. Ст. 68 цього документа дає право капітану судна реквізувати необхідну кількість продовольства, наявного в розпорядженні осіб, які перебувають на судні, і вантажу. Але тільки за умови, коли "всі життєві припаси, у тому числі незнижуваний запас продовольства, вичерпані".

Ще закон прийняти - і можна починати

Цивільний кодекс (стаття 353) прямо говорить, що майно вилучається на підставі і в порядку, встановлених законом. Такого закону немає. На думку авторів законопроєкту, це необхідно виправити.

"У разі настання надзвичайних обставин в Україні, такий захід, як реквізиція, може стати необхідним інструментом забезпечення захисту життя, здоров'я, прав і нормальної життєдіяльності громадян, національної безпеки України, економіки, функціонування важливих державних установ",- йдеться в пояснювальній записці до документа.

Тим більше, недоліки правового регулювання, вважають автори проєкту, можуть стати суттєвою перешкодою для ефективної реалізації на практиці відповідної процедури і підставою для оскарження її застосування. І такі випадки були, коли через прогалини в законодавстві виникали "юридичні колізії і в кінцевому підсумку завдавали шкоди державним і громадським інтересам".

Кому і з чим доведеться розпрощатися

Автори законопроєкту насамперед доповнюють Цивільний кодекс статтею 353 прим 1 "Реквізиція в умовах воєнного або надзвичайного стану".

У цій статті конкретизується, що саме може вилучатися:

майно;
важливі для національної безпеки, громадського порядку, охорони здоров'я населення, житлово-комунального господарства України або окремих областей, територіальних громад підприємств (цілісні майнові комплекси), господарюючі організації та їх відокремлені підрозділи, які здійснюють виробництво, передачу (транспортування), забезпечення іншим чином населення водою, електроенергією, газом, нафтопродуктами, а також лікарськими засобами та іншими визначеними товарами першої необхідності;
корпоративні права власників, учасників, акціонерів, частки в статутному капіталі.

Іншими словами, якщо є приватний постачальник газу або електроенергії, він в один момент стає державним.

Хто питання вирішує

Далі - найголовніше - хто приймає рішення. Згідно з проєктом, це: Верховна Рада (постанова), президент України (указ), уповноважений ними орган державної влади, орган військового командування, органу місцевого самоврядування (розпорядчий акт).

У рішенні про реквізицію повинен бути розписаний порядок оцінки та відшкодування вартості вилучається, причому - увага! - "з урахуванням фінансових можливостей держави". Теоретично, якщо можливостей немає, можуть пообіцяти заплатити, коли будуть кошти.

З моменту оголошення (публікації) документа об'єкт переходить в державну власність.

Далі вносяться поправки до двох законів: "Про правовий режим воєнного стану" і "Про правовий режим надзвичайного стану".

У першому законі доповнюється пункт 4 статті 8: реквізувати можна майно та інші об'єкти власності (у чинному законі - тільки майно).

У другому законі пункт 6 ст. 16 викладається в такій редакції:

"Примусове відчуження (реквізиція) у юридичних та фізичних осіб на користь держави об'єктів права власності в установленому законом порядку".

Чинний текст закону говорить про примусове відчуження або вилучення майна у фізичних або юридичних осіб.

І Кабмін - головний

Необхідними вважає такі поправки партнер адвокатського об'єднання "Правовий альянс" Ілля Костін. Він зазначив:

"З урахуванням ситуації в АТО і при надзвичайних подіях, коли для подолання певних наслідків потрібно залучати майно приватних осіб, державі необхідний чіткий порядок реквізицій і особливо компенсації. Не думаю, що на чільне місце є сенс ставити ризики корупційної складової. Надзвичайний і військовий стан - це екстраординарні події в державі, і тому заволодіння майном шляхом реквізиції у власність держави і подальша передача його іншим приватним особам малоймовірні".

На думку експерта, депутати пропонують основні правки до Цивільного кодексу. Як наслідок, основним покроковим нормативним документом буде постанова Кабінету міністрів:

"Ось там і буде цікаво читати сам порядок".

Юрист Matviyiv & Partners Назар Герасимчук в коментарі сказав, що питання реквізиції лежить не в юридичній, а, перш за все, в політичній площині, і є рішенням. Оскільки стаття 41 Конституції України передбачає можливість реквізицій. Тому, незалежно від того, буде прийнятий законопроєкт чи ні, можливість примусового вилучення майна при владі є.

"Більш доречним є питання, чи потрібно вдосконалити законодавство про реквізицію? І відповідь на нього - однозначно "так",- вважає експерт. - Зокрема, у визначенні "хто, що, коли і як", оскільки тільки тоді інвестори зможуть оцінити ризики реквізиції в ході розгляду питання про інвестування".

Однак запропонований законопроєкт, на його думку, має недоліки:

не визначає терміни проведення реквізиції, оцінки та відшкодування вартості;
закріплює шість суб'єктів "реквізиторів" (хто може приймати рішення) без розподілу, хто яке майно може вилучати;
наділяє Верховну Раду і президента повноваженнями, не передбаченими Конституцією України.

Проте Назар Герасимчук допускає, що за рахунок формальної більшості в парламенті і періодичних спілок проєкт про реквізиції може бути прийнятий.

Спочатку корупцію переможіть

Керівник "Союзу викривачів корупції" Борис Ткачук вважає, що зараз вводити механізм реквізиції дуже небезпечно.

"Депутатам слід зосередитися на конфіскації майна корупціонерів, припинення фінансування терористів за рахунок бюджету і почати подолання корупції, яке анонсував в своїх передвиборних гаслах Володимир Зеленський. Можливі наслідки (запуску реквізиції) - будуть" реквізувати "майно своїх бізнесових та політичних конкурентів",- вважає він.

В умовах війни, стихійного лиха або техногенної катастрофи держави застосовують реквізицію майна - це необхідно для прискорення ліквідації наслідків лиха, посилення обороноздатності країни, забезпечення населення товарами першої необхідності і комунальними послугами, підкреслив економічний експерт Олександр Хмелевський.

При першій необхідності, вважає він, Україна також доведеться застосовувати реквізицію. І краще, якщо це питання буде законодавчо врегульовано.

"Однак є небезпека, що реквізиція може бути використана для перерозподілу власності і сфер впливу між провладними групами,- вважає експерт, - Безліч органів, які можуть приймати рішення про реквізицію, призведе до зловживань.

Також в законопроєкті не сказано нічого про повернення майна або підприємств після завершення ВП або ПП. Згадується лише компенсація власнику, з огляду на фінансові можливості держави. Оскільки фінансові можливості нашої держави стабільно низькі, власник може так і не дочекатися компенсації ".

Пікантне в ситуації з реквізицією те, що у нас і так надзвичайна ситуація - епідемічна. Як зазначив провідний науковий співробітник Інституту історії НАН України Андрій Мартинов, військовий стан у нас швидко ввести навряд чи вийде (у монобільшості може не вистачити голосів). А ось НС "і так діє перманентно за розпорядженням Кабміну (що теж сумнівно з точки зору чистоти правової процедури) з 17 березня 2019 року".

Тобто, теоретично, реквізиції можна буде починати відразу після прийняття законопроєкту, його підписання спікером парламенту і президентом.

Хаос замість інвесторів

Є ще один аспект, на який звертає увагу Олександр Хмелевський, - це прихід інвесторів:

"Навряд чи він буде сприяти приходу інвесторів. Законопроєкт "сирий" і потребує суттєвого доопрацювання. Зокрема, потрібно визначити механізм повернення підприємств колишнім власникам і більш чітко прописати механізм компенсації".

Якщо проєкт буде прийнятий в такому вигляді, це може привести до хаотичних рішень про реквізицію - від телефонів до цілих підприємств, що збільшить кількість судових процесів в Україні з перспективою росту кількості справ проти України в ЄСПЛ, вважає Назар Герасимчук.

"У таких справах ЄСПЛ застосовує" трьохскладена тест": 1) законність втручання, 2) легітимна мета, 3) справедливу рівновагу між правом власності і загальними інтересами. Доведення наявності в кожному конкретному випадку всіх елементів тесту буде покладено на уряд України",- підкреслив він.

Політичний аспект

З одного боку, законопроЄкт про реквізицію необхідний, щоб розуміти, як діяти в надзвичайних ситуаціях. Краще визначитися до їх настання, ніж в розпал подій приймати поспішні рішення. З іншого - бентежить поширення реквізицій на цінні папери, частки в статутних капіталах. Можна пояснити таку конкретизацію, наприклад, необхідністю терміново припинити фінансування терористичних або екстремістських організацій. Але на практиці це може вилитися в банальний переділ активів.

Припустимо, якщо мова йде про великі об'єкти всеукраїнського значення, такий крок буде мати не тільки загальнодержавний, а й міжнародний резонанс (як було з "Приватбанком"). А майно подрібніше, на рівні району або окремої ОТГ, - викличе значно менший інформаційний шум навколо реквізиції і навряд чи приверне увагу центру.

Отже, офіційний Київ, замість посилити керованість регіонами в надзвичайних ситуаціях, ризикує отримати зворотний ефект: місцева влада буде "реквізувати" направо і наліво, прикриваючись законом, а центральна влада остережеться їм що-небудь забороняти або переглядати рішення, - як би регіон не вийшов з підпорядкування. А це вже політичні наслідки: зміцнення регіональних еліт, ослаблення центру та порушення балансування сил.

Правда, і у центру є важелі. Досить Кабміну написати хитромудрий порядок, замкнувши на собі реквізиції, щоб на місцях довелося за кожною дрібницею по вилученню майна звертатися до Києва. Але в такому випадку запускати цей інститут взагалі немає сенсу.

Окреме питання - підприємства ЖКГ, які, судячи з проєкту, в умовах НС реквізує. Будь-яке з них на даний момент - по вуха в боргах. Держава, повернувши їх собі на час, може залишити і назавжди, не виплативши власникам компенсацій. На тлі тарифної кризи переділ сфери ЖКГ дуже актуальний. Справа за малим: ввести ПП або ВП в зв'язку з пандемією або інший загрозою - реквізувати підприємства ЖКГ - виявити мільярдні борги і зловживання.

І, нарешті, два делікатних питання, які не надто висвітлюються в проєкті.

Перший: чи буде піддаватися реквізиції земля (ринок землі у нас відкривається в поточному році).

Другий: згідно з проєктом, компенсації виплачуються, виходячи з фінансових можливостей держави. Тобто можна виплатити гривню зараз за майно вартістю в кілька мільярдів гривень, пообіцявши решту потім. А значить, власник позбавляється і власності, і грошей.

Лілія Фоменко