Як Україна приєднується до "зеленого курсу" ЄС

На "ювілейному" Кабміні 3 березня прем'єр-міністр Денис Шмигаль анонсував запуск вже найближчим часом пілотного проєкту по трансформації вугільних регіонів. Якщо говорити простими словами, мова йде про закриття шахт, повідомляє Страна.ua.

Особливих подробиць прем'єр не розкрив, зазначивши лише, що проєкт стартує відразу з східних і західних регіонів країни, і він отримав схвалення в ЄС, зокрема, в Німеччині. До слова, там закриття вугільних шахт також йде повним ходом і буде повністю завершено до 2030 року. У Польщі процес також запущений - останню шахту в країні обіцяють закрити до 2040 року.

Закриття вугільних шахт - це один з елементів стратегії Green Deal, яку ЄС затвердив в 2019 році і до якої пообіцяла приєднатися наша країна.

"Зелене угоду" передбачає порятунок Європи від кліматичних змін. Вона повинна "очиститися" від так званого "карбонового сліду" вже до 2050 року.

Для цього передбачено цілий список заходів - від закриття шахт і "брудних" підприємств до "карбонового" податку на товари і розвитку зелених технологій.

Під "озеленення" ЄС готовий виділити величезну суму - близько трильйона євро.

Чи отримає Україна доступ до цих грошей - питання поки відкрите. Проте, йти Європі на поступки по Green Deal нам, судячи з усього, доведеться.

У підсумку вимальовуються серйозні ризики, причому, як для експорту, так і для внутрішнього ринку. Наприклад, наша металургійна продукція на європейському ринку може різко подорожчати, а ТЕС доведеться перекладати з вугілля на газ, що загрожує ударом по тарифу на електроенергію.

Тобто, з Green Deal Україна ризикує потрапити в таку ж пастку, як свого часу з зеленою енергетикою. Коли інвесторам спочатку дали супервисокі тарифи, а тепер виплати по ньому просто вбивають ринок електроенергії і роздувають тарифи для населення.

Що значить для української економіки "озеленення" Європи.

Мінус 40 тисяч робочих місць до 2027 року

З кроків, які Україна вже зараз готова зробити в рамках Green Deal, можна відзначити закриття шахт і план по скороченню викидів.

Що стосується шахт, то Міненерго вже давно розробив концепцію "трансформації вугільних регіонів". Вона розрахована на 2021-2027 роки. І, як анонсував прем'єр-міністр Шмигаль, буде запущена вже найближчим часом.

Раніше повідомлялося, що для пілотного проєкту підготовлено дві шахти в Донецькій і Львівській областях.

"Вони повинні продемонструвати результати трансформації, щоб ми могли їх поширити на інші вугільні регіони", - пояснював Шмигаль

У преамбулі до вугільної стратегії зазначено, що на сьогодні 29 з 33 державних шахт не приносять доходу, а дві третини обладнання вже відпрацювали свій ресурс. Але в галузі задіяні 38 тисяч працівників, з якими потрібно щось робити. У списку претендентів на трансформацію - близько 50 населених пунктів у Львівській, Волинській, Луганській і Донецькій областях.

Ці міста хочуть зняти з "вугільної" залежності, причому, в цьому питанні держава обіцяє взяти на себе основне фінансове навантаження. Трансформацію планують проводити поетапно (протягом, як мінімум, 10 років), з широким діалогом з місцевою владою і бізнесом. Шахтарям і їх сім'ям обіцяють соціальну підтримку (в тому числі, перекваліфікацію).

Цікаво, що на базі шахтарських селищ збираються створити якісь "центри креативної економіки" - підтримувати стартапи та IT-технології, мікровиробництво, відкривати там коворкінг і індустріальні парки.

До 2027 року планується знизити виробництво вугілля на 25% і створити в інших галузях 40 тисяч робочих місць, які в теорії повинні зайняти шахтарі. Плани на більш віддалену перспективу поки не озвучені.

Але і за існуючою дорожньою картою виникає чимало запитань.

По-перше, чи будуть гроші (серед джерел фінансування названі державний і місцеві бюджети, міжнародні донори).

По-друге, як на практиці буде виглядати перекваліфікація шахтарів.

"Адже потрібно враховувати ще й менталітет. Не факт, що шахтар піде переучуватися на бізнесмена або IT-шника. Людей можуть просто" дотиснути "до того, що вони самі почнуть звільнятися. У той же час питання гідних" вихідної допомоги ", які дають шахтарям в тій же Німеччині чи Польщі, у нас поки не піднімається, - говорить аналітик Інституту стратегічних досліджень Юрій Корольчук.

Більш того, як заявив глава Незалежної профспілки гірників Михайло Волинець, багато шахтарів не можуть навіть вийти на пенсію за вислугою років, так як є великі борги по ЄСВ.

Але ж є не тільки державні, а й приватні шахти. Питання - що буде з ними.

"По ідеї, їх теж повинні закрити. Але, напевно, власники захочуть, щоб це фінансувалося не з їх кишень", - говорить Корольчук.

У будь-якому випадку на закриття шахт знадобляться мільярди.

Влада розраховує, що хоча б частина коштів дасть Європа.

"Ми активно обговорюємо з Євросоюзом справедливу трансформацію вугільних регіонів, за прикладом європейської програми Just Transition. Ми не перші на континенті, хто проходить поетапне закриття шахт і переживає у зв'язку з цим соціальну трансформацію так званих вугільних регіонів і мономіст, залежних від роботи шахт або теплових станцій ", - сказав Шмигаль.

Він також додав, що за оптимістичним сценарієм шахти можна закрити до 2040 року, а за песимістичним - до 2070 року "дивлячись як будуть розвиватися світові події".

Тобто, переконувати Європу "взяти участь" будуть в тому числі і термінами.

Хоча, як вважає Корольчук, багато грошей з ЄС навряд чи вдасться вибити.

"Там перед нами черзі стоїть Польща, якої теж потрібно закривати шахти", - каже він.

Волинець розповів, що поки всі розповіді про "правильному" закриття шахт з трансформацією вугільних регіонів дуже далекі від реальності.

"У нас навіть проєкти щодо закриття конкретних шахт нікому робити (а без них незрозумілий бюджет на закриття - ред.) - всі профільні інститути розігнали. Хіба що будуть засипати шахтні стовпи і затоплювати, як це вже було на деяких шахтах. Втрати екології -колоссальний , плюс під ці проєкти списуються сотні мільйонів, які незрозуміло в чиїх кишенях осідають ", - говорить Волинець.

Схема для ТЕС

Але головне питання - що буде з ТЕС, коли почнуть закривати шахти. Вже цієї зими Україна зіткнулася з дефіцитом вугілля.

Запускати ж газові блоки (вони встановлені на багатьох ТЕС) виявилося занадто дорого.

"На газу виходило вдвічі, а на мазуті - втричі дорожче, ніж на вугіллі", - говорить Волинець.

Щоб перевести українські вугільні ТЕС повністю на газ потрібні чималі вкладення в модернізацію - близько 7 млрд євро.

"При цьому питання - чи потрібні такі витрати, Адже на ці ж гроші можна побудувати з нуля сучасні газові ТЕС на 5 гігават. Такі, як, наприклад, працюють в Німеччині - екологічно і при цьому недорого. Собівартість виробництва електроенергії на таких ТЕС на 20% нижче, ніж на вугіллі. Причому, якщо паралельно розвивати ще й проєкти зі збільшення видобутку газу, через 10-15 років можна повністю забезпечити газову генерацію українським ресурсом. Але тут знову виникає питання по приватній генерації (ДТЕК, "Донбасенерго" - ред .). Бізнес явно не зацікавлений, щоб на його ТЕС поставили хрест і будували з нуля газові електростанції. Напевно, будуть вибивати дотації під модернізацію. Адже якщо держава її профінансує, приватні енергокомпанії зароблять двічі - спочатку на самих роботах, потім ще і на зниженні собівартості ", - зазначає Корольчук.

Якщо ж переводити ТЕС на газ і при цьому паралельно не збільшувати видобуток газу в Україні, з'являється ще один ризик. Незрозуміло, як будуть змінюватися ціни на газ. Якщо купувати його в Європі за нинішньою формулою (тобто, в прив'язці до європейських спотових бірж, де ціна завжди спекулятивна, плюс доставка), то при стрибку газових котирувань собівартість виробництва електроенергії може злетіти ледь не вдвічі. Що тут же відіб'ється на тарифах для споживачів.

"Плюс якщо почати виконання заходів по" озелененню "ТЕС без чіткого економічного обґрунтування, то країна може зіткнутися з дефіцитом електроенергії. В цілому ж всі ці зелені проекти - дуже дорогі. За попередніми оцінками, обсяг щорічних витрат України на Green Deal може перевищити 5% від ВВП ", - додав аналітик Tele Trade Сергій Родлер.

Тобто, виходить така ж історія, як із зеленою енергетикою. Спочатку Україна гарантувала інвесторам високі тарифи, які не обмеживши при цьому потужності (в результаті вони вже незабаром можуть досягти 8 гігакіловатт, що вдвічі більше, ніж ринок в принципі може переварити), а потім з'ясувалося, що платити, власне, нема з чого. Довелося заганяти в борги весь енергоринок і підвищувати тариф для населення.

Зелений або помри

Ще одна тема, яку розкручують в рамках зеленої стратегії - зниження викидів СО2. За нею в Раду восени минулого року був поданий законопроєкт №4167. У ньому прописувалося впровадження в Україні системи контролю промислових забруднень в рамках проєкту "Найкращі доступні технології та методи керування для України", який реалізується за підтримки уряду Німеччини.

У документі передбачено, що підприємства, які забруднюють навколишнє середовище, повинні будуть отримувати спеціальні дозволи. По-суті, це свого роду внутрішні квоти на викиди, за перевищення яких передбачені санкції і штрафи. Але минулого місяця парламент відправив цей проект на доопрацювання. Тут не обійшлося без лобі великих вітчизняних промисловців, які поки не готові до "чистці".

Як пояснив нардеп Сергій Магера (представляє групу Ахметова), "в рамках євроінтеграційних процесів і зелених перетворень Україні однозначно потрібен закон, який регулює зазначені питання. Але по своїй суті він повинен бути стимулюючим до впровадження екотехнологій. Філософія проєкту № 4167 інша: примус і покарання замість стимулювання ".

Але, зрозуміло, що це лише тимчасове "відступ". Виступаючи на Міжнародному саміті кліматичних амбіцій президент Володимир Зеленський заявив, що мета України - скорочення викидів на 58-64%, в порівнянні з 1990 роком.

Тут варто зазначити, що частина цього обсягу пішло автоматично. Адже українська промисловість за останні кілька десятиліть помітно скоротила обсяги виробництва (а отже, і викиди).

Але особливість Green Deal в тому, що при ньому не стільки міряють загальне забруднення навколишнього середовища, скільки оцінюють кількість "брудних" підприємств і "карбоновий слід" в кожному товарі. А за цією формулою навіть наше сільське господарство вважається "брудним". Адже воно, наприклад, споживає "брудну" електроенергію з вугільних ТЕС.

На недавньому саміті Україна-ЄС в жовтні минулого року наша влада підписали угоду "Кліматичний пакет для стабільної економіки в Україні" з фінансуванням на 10 млн євро. Гроші підуть на проєкти з переходу на чисту і кліматично нейтральну економіку, що, крім іншого, передбачає і залучення інвесторів.

Зрозуміло, що 10 млн євро на модернізацію "брудних" українських підприємства явно не вистачить. Це крапля в морі. Але на ці гроші можна запустити кілька показових проєктів. А іншим виставити підвищені податки на викиди.

"Так було в Прибалтиці. Виставили такі податки і штрафи за" брудне "виробництво, що бізнес сам почав закриватися", - розповідав глава агентства Friendly Avia Support Олександр Ланецкий.

Причому, план по викидах вдарить не тільки по промисловості, а й по сільському господарству, яке приносить Україні чималу частку експортної виручки.

Україна вже взяла на себе зобов'язання до 2030 року скоротити викиди агросектора на 14%. Що, знову-таки, значить перехід на більш дорогі зелені технології, а також зменшення використання добрив і засобів захисту рослин.

Удар по експорту

Варто відзначити, що багато приватних кампаній самі впроваджують "зелені" ідеї. Зокрема, такі технології декларують ДТЕК, Інтерпайп та інші.

І тут справа не стільки в турботі про екологію, скільки в підготовці до нового експортного майбутньому.

ЄС розглядає ідею запровадження нового податку - на так званий "карбоновий слід". Він буде розраховуватися індивідуально для кожного продукту з урахуванням особливостей його виробництва. Причому, будуть враховуватися всі етапи.

Скажімо, навіть якщо сама "екологічна" молочна ферма споживає "брудне" електрику вугільних ТЕС, то це вже - обтяжливий фактор.

В середньому карбоновий податок на металургійну продукцію складе близько 30 євро з тонни. Що, за словами економіста Олексія Куща, сильно вдарить по нашій металургії, зробивши її менш конкурентною на тлі турецької. Остання більш "чиста", так як місцеві підприємства вже пройшли модернізацію. Та й європейський метал, вироблений на сучасних підприємствах, стане не так сильно відрізнятися за ціною від українського, як зараз. Все це загрожує для наших металургів втратою до 50% експортної виручки.

"Green Deal вплине на всіх виробників - і європейських, і тих, хто імпортує в ЄС свої товари. Очікуються обмеження на імпорт товарів, при виробництві яких використовуються великі обсяги вуглеводнів. Причому, торкнеться це не тільки промисловості, але і сільськогосподарської продукції. Таким способом ЄС хоче мотивувати інші країни послідувати їх кліматичному наприклад. Зрозуміло, що Україні теж доведеться приводити свою продукцію до нових вимог. Причому, поки риторика української влади така, що гроші під модернізацію бізнесу тільки обіцяють, мовляв, як тільки почне перераховувати Європа, відразу все буде. Але тиск на підприємства йде прямо зараз - лобіюється підвищення податків на викиди під приводом того, що в Європі вони вищі. Не виключено, що "брудним" підприємствам в результаті підвищать податки, щоб за їх рахунок підтримувати "зелений" бізнес. Зрозуміло, що це не кращим чином позначитися на собівартості української продукції, зробивши її менш конкурентною на світогляду м ринку ", - говорить Родлер.

Бізнес також цікавить принцип розподілу грошей на модернізацію (якщо вони будуть). Чи не вийде так що основні кошти отримають підприємства олігархів і ФПГ, а середнячкам без зв'язків в чиновницьких кабінетах нічого не дістанеться.

Що в підсумку може спровокувати новий переділ в багатьох сегментах ринку.

Людмила Ксьонз