Що чекає світову політику в 2021 році

2020 рік уніс суттєві корективи в геополітичну реальність. Крім коронавірусної загрози жителів планети стрясали новини про можливу Ірано-Американську війну, прямий конфлікт Вірменії та Азербайджану і одиночних військових зіткненнях між Індією і Китаєм. Попри таку широку палітру збройних протистоянь, 2020 рік пригальмував десятки дипломатичних суперечок через домінування в порядку денному пандемії коронавірусу, повідомляє Вести.

Однак в подібних геополітичних питаннях діє ефект тенісного м'яча, де падіння активності в певний період буде компенсовано різким зростанням згодом. Що ж чекає світову політику в 2021 році?

Європа

Пандемія стала серйозним ударом для бюджету Європейського союзу. Фінансовий блок цього альянсу формувався на принципах солідарності, де більш забезпечені країни багато в чому допомагали менш забезпеченим. Наприклад, Румунія, Болгарія, Греція і Словаччина гірше переносять пандемію в економічному вимірі. Як пише кореспондент BBC Олексій Калмиков: "Кризова пауза в економічному зростанні відкидає світ на кілька кроків назад, обіцяючи втрачені роки, якщо не десятиліття".

Однак варто зазначити, що деякі країни ЄС, маючи непогані економічні показники, виявилися також в глибокій кризі. Наприклад, в Іспанії через відсутність туризму за 11 місяців 2020 року закрились понад 100 тис. підприємств. За словами співробітника Мадридського центру соціологічних досліджень Хесуса Кости, туристичний сектор Іспанії впав більш ніж на 80%. Схожа тенденція спостерігається і в Португалії. З огляду на залежність економіки Піренейського півострова від туризму, подібні показники викличуть рецесію в багатьох суміжних сферах. Головною особливістю кризи в Португалії та Іспанії є соціалістичні уряди, де ні Педро Санчес, ні Антоніу Кошта не знижували податки з метою підтримки економіки, як це робили інші країни ЄС.

Важливим є той факт, що в 2021 році стартує новий семирічний бюджетний період Європейського союзу. 31 грудня завершується дія бюджету 2014-2020 і потрібно приймати новий нормативно-правовий акт, який регулює довгострокову перспективу економіки Європейського союзу. Угорщина і Польща бойкотують цей бюджет, який передбачає створення фонду перезапуску економіки з сумою понад 1,8 трлн євро. У зв'язку з цим глава Єврокомісії Урсула Фон дер Ляєн заявила, що цей фонд може бути створений і без участі Польщі та Угорщини.

Така низка розбіжностей між основними державами Європейського союзу диктує умови подальших конфліктних ситуацій, які будуть лише наростати в 2021 році. Польща у відповідь на жорстку позицію Німеччини буде активно підтримувати США у впровадженні санкцій проти будівництва "Північного потоку - 2", а в Угорщині ідеї євроскептицизму будуть звучати все голосніше.

Питання "Північного потоку - 2" залишиться в порядку денному геополітики Європи в 2021 році, оскільки він здатний змінити політичний розклад сил в регіоні. 11 грудня Сенат Сполучених Штатів Америки схвалив пакет санкцій проти "Північного потоку - 2", які серйозно б'ють по компаніям, які займаються будівництвом цього проекту. За даними німецького видання Bild, при Байдена будівництво можуть заморозити назавжди, а експерт з енергетичного права Atlantic Council Алан Райлі заявив, що нові санкції США "принаймні зірвуть процес будівництва".

Важливим нюансом у всіх цих подіях стане позиція новообраного канцлера Німеччини, який буде відомий вже наступної осені. 2021 рік ознаменує догляд Ангели Меркель зі світової політики. Чинний канцлер ФРН вже заявила, що не буде очолювати ХДС на парламентських виборах наступного року. Головна спадкоємиця Ангели Меркель Аннегрет Крамп-Карренбауер також заявила, що не бажає балотуватися в канцлери, а це значить, що ХДС виставить менш популярного кандидата. Для німецько-російських відносин парламентські вибори 2021 року стануть вирішальними, оскільки канцлером ФРН від партії ХДС може стати лояльний до Москви Фрідріх Мерц або ж Армін Лашет.

До речі, вибори в 2021 році пройдуть відразу в декількох країнах: Чехії, Болгарії та Португалії. Чинний лідер руху ANO і за сумісництвом голова чеського уряду Андрій Бабіш лідирує за багатьма опитуваннями громадської думки, однак чи зможе партія утримати свій рейтинг в 2021 році - покаже час.

Набагато серйозніше буде ситуація в Болгарії, де на тлі президентських виборів 2021 року, між прем'єр-міністром Бойко Борисовим і президентом Руменов Радеевим стався конфлікт, який ознаменувався публікацією різного компромату. У липні 2020 року країною прокотилися стотисячні протестні акції проти чинного глави уряду, проте Бойко Борисов відмовився піти у відставку. У 2021 року кожна зі сторін конфлікту буде змушена пройти через електоральний процес. Румен Раді буде переобиратися на посаду президента, а Бойко Борисов спробує продовжити зберігати за собою крісло прем'єр-міністра в ході парламентських виборів. Результати цих змагань дозволять вирішити політичний конфлікт в Болгарії.

Також на порядку денному в 2021 році буде стояти питання функціонування Паризьких кліматичних угод, прийнятих в 2015-му. Поворотним подією на цьому шляху стане зміна президентської адміністрації в США. Нагадаємо, що саме Дональд Трамп став першим міжнародним лідером, який вийшов з Паризьких кліматичних угод. За президентства Байдена Америка змінить свою політику на 180 градусів з цього питання. Як повідомляється в програмі Байдена, кліматичний план буде направлений на ліквідацію викидів вуглекислого газу в електроенергетичному секторі до 2035 року.

Втім, очевидно, що всі ці прогнози залежать від ситуації з пандемією, яку ніхто рік тому передбачити ще не міг.

Близький Схід

Чи не є новиною той факт, що країни Близького Сходу найбільш войовничі і з кожним роком демонструють велику політичну турбулентність. При цьому 2021 ознаменується істотними змінами, викликаними зміною розкладу сил в Сполучених Штатах. Прихід демократа Джо Байдена в Овальний кабінет створює більше питань, ніж дає відповідей.

Байден цілком може піти на угоду з Іраном щодо ядерного озброєння, як це раніше зробив Барак Обама в 2015 році. Її суть полягала в тому, що Іран дозволяв вивезти з країни певну кількість запасів збагаченого урану з обов'язковим доступом фахівців МАГАТЕ до ядерних об'єктів, а США у відповідь знімали з Тегерана економічні санкції. Примітно, але Дональд Трамп ще з самого початку свого президентства в односторонньому порядку розірвав цей договір з Іраном, відновивши санкції і тим самим створивши перешкоди Тегерану у впровадженні незалежної ядерної програми. Подібні дії були виправдані тим, що Іран може отримати ядерну зброю, а це створить пряму загрозу Ізраїлю, який має хитку географічну залежність від подібних зовнішніх умов.

Питання Ізраїлю також стане ключовим для адміністрації Байдена в самому початку каденції, оскільки Дональд Трамп заклав кілька підводних каменів, вилучення яких буде означати погіршення відносин з Єрусалимом. Визнання Трампом Голанських висот частиною Ізраїлю і Єрусалиму в якості столиці стало серйозним кроком у відносинах Ізраїлю та США. Однак такі дії адміністрації Трампа повністю розходяться з позицією іншого світового співтовариства. Голанські висоти - це спірна територія Сирії та Ізраїлю, яку Рада Безпеки Організації Об'єднаних Націй визнає Сирійською, хоча фактичний контроль за нею після Шестиденної війни 1967 року здійснює Ізраїль. Як пише оглядач Times of Israel Джейкоб Магід: "Байден, найімовірніше, буде здійснювати не такий жорсткий підхід до Ізраїлю, як Барак Обама. Він не вступатиме в публічну конфронтацію з владою Єврейської держави".

Також, за закритими даними інформаційного агентства JNS, команда Байдена не планує відходити від лінії Трампа по Голанських висотах. А ось спрогнозувати ситуацію щодо можливої ядерної угоди з Іраном можна виходячи з недавнього інтерв'ю Джо Байдена The New York Times, де майбутній президент Сполучених Штатів заявив, що відновлення ядерної угоди з Іраном буде одним з двох пріоритетів зовнішньої політики його адміністрації. До підписання нової угоди Байден також хоче залучити Росію, Саудівську Аравію та Об'єднані Арабські Емірати.

Також варто відзначити, що масло в вогонь майбутнім дипломатичним відносинам трикутника США - Іран - Ізраїль підливає недавнє вбивство іранського вченого і одного з керівників ядерної програми Мохсена Фахрізаде. Як пише про це експерт з міжнародної політики аналітичного центру "Українського інституту майбутнього" Ілля Куса: "Вбивство вченого - це серйозна ескалація в стосунках Ірану з США та Ізраїлем. У Тегерані знову закликатимуть до дій у відповідь. Ця подія слід розглядати в контексті останніх дій адміністрації Трампа після виборів". Варто відзначити, що вбивства іранських фізиків-ядерників починають приймати системний характер. У 2010 році в ході теракту загинув іранський вчений Масуд Алі Мохаммаді, в 2012 році був убитий фізик-ядерник Натанз Ахмаді Роушан.

Але повернемося до США. Адже основним чинником змін розкладу сил на Близькому Сході стане зміна президентської адміністрації. Наприклад, 5 жовтня Джо Байден заявив: "Ми переглянемо і припинимо підтримку війни Саудівської Аравії в Ємені". Нагадаємо, що низка громадянських воєн між Північним і Південним Єменом закінчилася реінкарнацією руху хуситів, що змусило Саудівську Аравію разом з країнами-союзниками втрутитися у військовий конфлікт. Трамп продавав військову зброю саудитам і ОАЕ, незважаючи на жорстку критику міжнародних організацій. Байден же планує мінімізувати участь Сполучених Штатів у єменських конфлікті, що наштовхує на протиріччя з саудитам, які будуть змушені активізувати дипломатичні зусилля, спрямовані на укладення мирної угоди з хусит.

Головною загадкою 2021 року стане розвиток відносно Катару і Саудівської Аравії. Між країнами з 2017 року припинені всі дипломатичні і торгові відносини. Ер-Ріяд і ряд країн Перської затоки звинуватили Катар в підтримці міжнародного тероризму. Саудівці ведуть політику бойкоту стосовно досі вже більше трьох з половиною років, але в кінці 2020 року з'явилася можливість вирішення конфлікту. Адміністрація Трампа, в зв'язку з погіршенням відносин між США і Іраном, хоче помирити Катар з країнами "четвірки" (Саудівська Аравія, Бахрейн, Єгипет, ОАЕ. - Ред.). Вся справа в тому, що Америка є союзником як Саудівської Аравії, так і Катару. Примирення між країнами дуже вигідно Вашингтону, оскільки Катар перестане вести співпрацю з Тегераном, тим самим послаблюючи позиції Ірану в регіоні. Однак, як пише професор політичних наук Університету Кувейту Шафік Габрі: "Покінчивши з відкритою ворожнечею, Ер-Ріяд і Доха навряд чи стануть друзями". Рішення конфлікту між Катаром і Саудівською Аравією було пріоритетним завданням Дональда Трампа, яке навряд чи зможе вирішити Джо Байден.

Північна Америка

Перед самою Америкою буде стояти безліч викликів. Суспільство в США ще ніколи не було таким поляризованим і не мало настільки широких ліній розбіжностей. Дональд Трамп, який програв вибори, буде намагатися зберегти за собою статус єдиного безальтернативного лідера опозиції. А нинішній рівень підтримки може допомогти 45-му президенту повернутися в Білий дім в 2024 році у разі невдачі Джо Байдена.

Однією з найголовніших проблем нової президентської адміністрації США стануть відносини з Китаєм. Байден не стане економічно стримувати Пекін, як це робив Дональд Трамп. Найімовірніше, політика Байдена буде зводитися до реінкарнації "розвороту до Азії" - політики, яку проводив Барак Обама. Китай і США мають істотний розрив в наслідках коронавируса. Якщо Китай вийшов з мінімальною рецесією з коронакрізіса, то США будуть відчувати наслідки пандемії, за прогнозами, до кінця 2021 року. Однак, як пише інвестиційний аналітик Євген Коган: "Не варто вважати, що після пандемії і початку правління Байдена Китай обжене найбільшу в світі американську економіку. ВВП США в 2019 році був на 49% вище, ніж ВВП Китаю".

Зараз провідні рейтингові агентства світу, такі як Moody's і Fitch, масово знижують кредитний рейтинг країн через пандемію. Під роздачу потрапила навіть Канада, кредитний рейтинг якої ще не знижувався в XXI столітті. Також, за офіційними даними Trading Economics, ВВП Канади в другому кварталі 2020 го скоротився на рекордні 38% в річному вимірі. Хоча це не означає краху фінансового сектора Оттави, але деякі геополітичні проекти будуть відтерміновані, такі як "100 млн канадців до 2100 року" та програма подолання демографічної кризи. У політичному плані недавно переобраному прем'єр-міністру Канади Джастіну Трюдо доведеться протистояти оновленої опозиції на чолі з консерватором Еріном О'Тулом, але це не здатне істотно змінити внутрішньополітичне становище країни.

Південна Америка

У Південній Америці зростає ступінь обурення суспільства, і в 2021 році ця тенденція лише посилиться. Основні проблеми регіону як і раніше розташовуються в трикутнику "корупція - низька соціальне забезпечення - популізм". Такі політики, як президент Аргентини Альберто Фернандес і президент Бразилії Жаір Болсонару, залежні від високого рівня суспільної довіри. Їх дії побудовані на популізмі і пошуку спільного ворога, яким можна виправдати свої невдачі.

Політика Альберто Фернандеса полягає в мінімізації виплат за боргами, відстрочення трудової і пенсійної реформи зі збільшенням витрат на соціальне забезпечення. Як результат Аргентина вже в травні 2020 року оголосила про дев'ятий за рахунком дефолт, ще не виплативши 500 млн доларів зовнішніх кредиторів. Тільки за оцінками Міжнародного валютного фонду, ВВП Аргентини впаде на 9,9% в загальнорічному вимірі, а вже у вересні 2020 го, за офіційними даними міністерства фінансів, ВВП Аргентини в другому кварталі впало на рекордні 18%. Колишній президент Маурісіо Макрі підтримував ідею співпраці з МВФ, але народ - ні, а тому вибори Макрі в 2019-му програв. Переміг Фернандес розуміє, що не здатний всидіти на двох стільцях одночасно і вибирає короткострокову перспективу, де рішення про дефолт буде спочатку підтримана народом, але економічні наслідки стануть колосальними.

Обрання правих лідерів в Колумбії, Чилі, Еквадорі також свідчить про бажання народу збільшувати соціальні виплати. Популізм в цьому випадку грає злий жарт, оскільки заганяє економіки Латиноамериканських країн в пастку, де низка дефолтів буде ставити хрест на реалізації економічного потенціалу.

Чинний президент Бразилії Жаір Болсонару має найкраще положення в американському регіоні. Попри удар пандемією, Бразилія економічно найбільш захищена, а участь країни в альянсі БРІКС забезпечує необхідний рівень товарообігу. Виходячи з цього, Бразилія має великі шанси вийти з коронакризи з найкращими показниками в регіоні. Однак відносини між адміністраціями Байдена і Болсонару будуть не такими теплими, як при Трампа. Також варто відзначити слабкий результат партії чинного президента на місцевих виборах, де кандидати від Болсонару поступилися великі міста місцевим елітам.

А ось Венесуела є країною з найбільш запеклим внутрішньополітичним конфліктом. Опозиція на чолі з Хуаном Гуайдо вже близько двох років веде політичну боротьбу з не визнаним світовим співтовариством президентом Венесуели Ніколасом Мадуро. Останній за рахунок нафтових ресурсів і лояльності армії зміг втриматися на багатомільйонної хвилі протесту. У той же час, за даними ООН, 90% населення Венесуели перебувають за межею бідності, а ВВП країни тільки за 2019 рік впав на 35%. Незважаючи на економічне погіршення життя в країні, становище Мадуро зміцнюється, адже його влада будується не на народну підтримку, а на лояльності армії і продажу нафтових ресурсів. Однак нафтовий сектор Венесуели переживає глибоку рецесію. Ринок нафти впав в п'ять рази: з видобутку 2,5 млн барелів на добу в 2016 році до 0,5 млн барелів в 2020-му. І в зв'язку з погіршенням економічного становища в країні багато венесуельці переїжджають жити в сусідню Колумбію і Мексику.

Подібна тенденція буде лише наростати в 2021 році, що незабаром спровокує кризу. Потік біженців в Колумбію робить кордон між країнами небезпечної демаркаційною лінією, яка може викликати міждержавний конфлікт, враховуючи, що між Венесуелою і Колумбією з 2019 року припинені всі дипломатичні відносини.

Владислав Стоколос, політолог-міжнародник