Скільки олігархів залишиться до остаточного ухвалення закону про них

Верховна Рада все-таки прийняла в першому читанні проект "антиолігархічного" закону Володимира Зеленського. Але це не означає, що точно буде зроблений і другий, вирішальний крок до остаточного прийняття документа, повідомляє Depo.ua.

У перший день липня на вечірньому (позачерговому) засіданні парламенту 275 нардепів підтримали за основу проект закону про запобігання загроз національній безпеці, пов'язаних з надмірним впливом осіб, які мають значний економічний або політичний вага в суспільному житті (олігархів).

Монобільшість в складі фракції "Слуги народу" змогла довести на прикладі цього голосування факт свого існування, віддавши за документ 231 голос.

Тому збувся один з прогнозів голови фракції "Слуги народу" Давида Арахамія, який пообіцяв десь 240 голосів за президентський закон. При цьому серед "зеленої команди" знайшовся "ренегат": проти закону проголосувала мажоритарниця з Києва Людмила Буймістер. Тут пригадалася загроза Арахамії вигнати з фракції депутатів, які не підтримають закон про олігархів. Тепер цікаво буде подивитися, чи будуть реалізовані ці загрози і чи виключить цього депутата з лав фракції партії влади.

Про що закон Зеленського і скільки у нього "братів"

Коротко нагадаємо, що у президентській версії антиолігархічній кампанії було троє "братів" - законопроекти спільного авторства членів фракцій "ЄС", "Батьківщини" і "Голосу" (№5599-1), окремо "Батьківщини" (№5599-3) і персонально нардепа Антона Полякова (№5599-2) з групи "За майбутнє". І з прийняттям основного документа всі ці проекти зняті з розгляду.

А шкода, бо вони могли б ліквідувати найбільш суттєві прогалини проекту Зеленського. Зокрема, законопроект від трьох фракцій пропонував зробити ключовим відповідальним за встановлення статусу олігарха органом непідлеглий президенту дорадчий РНБО, а Нацагентство з попередження корупції (НАПКА) у співпраці з Антимонопольним комітетом. Така схема дозволила б усунути суб'єктивізм Банковій при визначенні прізвищ олігархів.

Також цей проект більш детально прописував вимоги до збалансованості інформації на олігархічних телеканалах. Третя відмінність: НАПКА мало моніторити діяльність чиновників, які раніше працювали на олігархів, і підприємства, що належать олігархам, щоб ті не перетворилися в монополії.

Але це, повторимо, вже несуттєво: доведеться пильно вчитуватися в рядки саме президентського проекту закону "Про олігархів". А згідно з ним, олігархом є фізична особа, яка має значний економічний або політичний вага в суспільному житті і відповідає як мінімум трьом з чотирьох ознак одночасно:

• бере участь в політичному житті;
• може впливати на засоби масової інформації;
• є власником або контролером суб'єкти природних монополій або монополіста на загальнодержавному ринку;
• має підтверджену вартість активів понад 1 млн прожиткових мінімумів для працездатних на 1 січня відповідного року - зараз це 2,270 млрд грн (близько 81 млн доларів США).

Головні претензії до цих напрацювань юристів Банкової в тому, що саме глава держави, керуючи РНБО, буде визначати, хто "правильний" бізнесмен, а хто у нас олігарх, якого не гріх "розкуркулити". Рішення Радбезу вступає в силу після оприлюднення відповідного указу президента України.

Особу, яку влада записала в олігархи, внесуть до реєстру, вона повинна буде подавати декларації про доходи. Публічні політики і чиновники декларуватимуть свої контакти з олігархами (а якщо забудуть? Закон в прийнятому варіанті не передбачає санкцій за такі "провали в пам'яті").

Офіційно визнаному олігархом особі заборонять наступне:

• здійснювати внески (прямо або через інших осіб) на підтримку політичних партій;
• бути покупцем (бенефіціаром покупця) об'єктів великої приватизації.

При цьому в документі немає іншого важливого обмеження: заборони олігархові мати у власності або під контролем ЗМІ. Схоже, на Банковій вирішили залишити за мільярдерами один з найпотужніших важелів їх впливу на ситуацію в Україні: контроль над ЗМІ, а це інструмент масового промивання мізків обивателя.

Нічого немає в президентському проекті і про таку принципово важливу річ, як незалежність і інституційне зміцнення Антимонопольного комітету. "Забули" автори і про введення в Україні інституту цивілізованого лобізму.

Зате ті заборони, які містить президентський проект, - насправді не перешкода, а так, легка незручність для визнаних олігархами. Участь у великій приватизації цілком можна приймати і через осіб, чию кінцеву зв'язаність з олігархом довести складно. А партії фінансуватимуть, як і зараз, "прості громадяни".

Члени президентської команди відзначають, що сам факт присутності бізнесмена в "реєстрі олігархів" не тільки зробить токсичними контакти з ним, але і ускладнить, скажімо, кредитування його бізнесу в західних структурах, які, мовляв, не захочуть псувати собі репутацію такими клієнтами.

Крок вперед - два кроки назад, або станції чи Рада танго з олігархами

Антиолігархічний законопроект "слуги" обіцяють трохи "поліпшити" до другого читання. Але виникає питання - коли воно, це друге і вирішальне читання, відбудеться. Показово, що вчора через хвилину після переможного для президентського офісу голосування за законопроект №5599 нардепи не менше дружно провалили пропозицію скоротити термін його підготовки до другого читання: за було віддано 216 голосів при необхідних 226, з яких 207 дали "слуги". Куди поділися "друзі" монобільшості з груп, які, чого гріха таїти, підконтрольні членам клубу найбагатших українців.

Спостерігачі не виключають, що представники уважних до побажань олігархів депутатських кіл могли піти на кілька ризиковану гру: в першому читанні віддавши голоси за план деолігархізації країни від Зеленського, в подальшому вони спробують тягнути час, посилаючись на певну процедуру розгляду закону.

Вже говорять про намір "засипати" ініціативу глави держави горою з тисяч поправок, розгляд яких може тривати місяцями, як це було, скажімо, з законами про відкриття ринку землі. Але, з одного боку, президентська команда вже продемонструвала вміння долати такі перешкоди і дотискати в Раді критично необхідні для підтримки рейтингу глави держави ініціативи: для цього навесні 2020 року було прийнято закон про спеціальну процедуру розгляду законопроектів. Він більше року тому був застосований при розгляді "антіколомойского" закону.

Крім того, головний "слуга" Ради Давид Арахамія вчора не виключив, що для прийняття законопроекту про олігархів можуть продовжити на один пленарний тиждень нинішню сесію ВР. В іншому випадку законопроект буде винесений на друге читання вже восени. А поки Володимир Зеленський і його оточення, добившись від депутатів першого кроку до прийняття закону, у що вірили далеко не всі спостерігачі, отримали хороший козир і можливість для піару на улюбленій з середини весни темі Володимира Олександровича - "деолігархізації країни".

Швидше за все, під переможні реляції про прийняття закону в першому читанні почнуться торги за те, кого в кінцевому підсумку Банкова "запише в олігархи", тобто кому з потенційних носіїв зазначеного "титулу" дозволять залишитися в тіні і не потрапити під описані в законі критерії . Останнє в дійсності не є нерозв'язним завданням. Так, можна передати канали в управління журналістам, як це днями зробив не олігарх, а "просто" політик Євген Мураєв зі своїм телеканалом "НАШ".

Може виявитися, що поки дійде до другого читання, в Україні просто не виявиться олігархів. У того ж Віктора Медведчука телеканалів немає і формально не було, а були у його правої руки - Тараса Козака. І монополізм бізнес-структур, наприклад на ринку палива, довести Антимонопольному комітету буде складно. Є депутатський мандат, але немає мільярдів у власності: на активи накладені санкції.

Або ж візьмемо Петра Порошенка. З монополією на будь-якому ринку - та ж історія, телеканали можна передати у власність їх журналістам. Залишаються мандат і майновий стан, а це два критерії, а не обов'язкові три. А ось у Ігоря Коломойського і мандата депутата немає. Розмови про контроль над десятками голів, що говорять і депутатських пальців, які натискають правильні кнопки, - це від заздрості конкурентів.

Ось і доведіть вплив цього "батька перемоги Зеленського" на тих же "слуг" або групу "За майбутнє". Документально це не підтвердиш. І головне: за "антиолігархічний закон" всі ті, кого вважають в Раді людьми з орбіти Коломойського, дружно проголосували, навіть позафракційний Олександр Дубинський (говорить, зробив так, щоб показати: король голий, а згаданий закон - порожній).

Інакше кажучи, якщо закон про олігархів підтримують депутати, які пов'язані з олігархами, тоді щось не так або з цими депутатами, або з самим законом. Мабуть, все ж інше...

Ігор Петренко