Бородянка після окупації: як виглядає місто та про що говорять місцеві

Сотні жертв серед мирного населення, зруйноване бомбардуваннями буквально дощенту містечко-результат приходу російських "визволителів" в передмістя Києва. Фото Бородянки після окупації та історії місцевих жителів, повідомляє РБК-Україна.

На початку квітня українські захисники звільнили Бородянку. Це невелике місто за Києвом, трохи далі Ірпеня і Бучі. Бомбардування російських військ практично знесли його з лиця землі. Зруйнована велика частина житлових будинків, пошкоджена інфраструктура.

Окупанти знищували все на своєму шляху, по-звірячому вбиваючи мирне населення. Відкривали прицільний вогонь навіть по людях, які намагалися врятувати постраждалих під завалами зруйнованих багатоповерхівок. Генпрокурор Ірина Венедиктова заявила, що на сьогодні саме в Бородянці зафіксували найбільше жертв. Близько 200 осіб зникли безвісти.

На сьогоднішній день в Бородянці продовжують працювати поліція і рятувальники. Вони розбирають завали, шукають загиблих і фіксують численні військові злочини. Триває розмінування, в місто намагаються оперативно повернути електрику.

Для цивільного населення Бородянка тимчасово закрита, влада наполегливо просить людей поки не повертатися, адже це дуже небезпечно. Але є й ті, хто все одно їдуть, ризикуючи загинути не від бойових дій, а від наслідків війни.

Місто сильно постраждало від російських обстрілів і бомбардувань. На головній вулиці, яка досі в гугл-картах називається "Леніна" (після декомунізації "Центральна", – ред.), практично не залишилося цілих будинків. Чиновники кажуть, що жертв серед мирного населення тут швидше за все більше, ніж в Ірпені та Бучі. Але точних цифр назвати поки не можуть.

Поки рятувальники розбирають завали, люди приїжджають, щоб спробувати винести речі зі зруйнованих будинків. Один з таких повністю знищений посередині, від будівлі залишилися тільки дві бічні частини. Туди по драбині через вікно своєї вигорілої квартири залазить чоловік.

Валерій сподівається, що вдасться врятувати хоч якесь майно. Погоджується провести "екскурсію" попелищем, яке раніше було його будинком.

- Ось тут стояв новий телевізор, - показує на металеву пластину в попелі. - Я тут жив з дружиною і сином. Дочка в гості приїжджала з зятем і онукою. Коли почався обстріл Києва, ми забрали їх, як думали, в тихе місце – сюди. А тут в перший же день в одну з кімнат влетіла куля. Коли нас обстріляли вже з танків, на вулиці лежали мертві, розграбували магазини, Я сказав дружині, що потрібно тікати.

Внучку вдалося вивезти ще до цього, а сам Валерій з дружиною переїхав до свата в будинок подалі. Якось на світанку люди почули звук двох літаків, що наближаються. Відразу ж сховалися в льох. Прогриміли вибухи.

- До нас прибіг мій друг Паша весь у білому пилу, каже: скинули бомбу. Після вибуху почалася пожежа і у мене тут все згоріло. Меблі на кухню тільки купив, холодильник. Ванна хороша, була ... відразу дружина дуже плакала, але коли побачили як багато людей померло і у нас і в Бучі, то зрозуміли, що у нас ще не так все погано. Розбомбили другого березня і ми переїхали до Києва, зараз у одного живемо.

Єдине, що не згоріло в квартирі, – гантелі. Взявши по гантелі в кожну руку Валерій йде у вікно назад на вулицю.

Друга бомба влучила в будинок неподалік. На третьому поверсі з вікна квартири чоловік викидає сміття, прийшов забрати хоч щось з уцілілих пожитків. Василь Петрович під час того обстрілу був у під'їзді, вибіг на вулицю і побачив, що літак знову йде на захід.

- Не знаю чому вони вирішили бомбити нас, поруч наших військових не було, принаймні я їх не бачив, – каже чоловік. - Після бомбардування я всю ніч лив воду на двері, щоб вогонь від пожежі в будинку не перейшов на мою квартиру. Тільки так і зміг врятувати свої речі, квартира сусідів повністю вигоріла.

Поки люди збирають вцілілі речі зі своїх квартир до будинку під'їжджає мікроавтобус з хлібом. Волонтер Олександр сьогодні потрапив у Бородянку вперше, описати побачене словами складно.

- Дуже боляче на це дивитися, видно, що це "працювала" не артилерія, а саме авіація, яка скинула бомби на мирні будинки. Жодного військового об'єкта тут немає. Вся вулиця Центральна практично знищена. Будинок культури, пошта. Практично в кожен будинок потрапило по фугасу.

Під багатьма з них досі знаходяться тіла загиблих мирних жителів. Окупанти не давали їх дістати і поховати. Скільки часу пройде до того моменту, поки світ повною мірою усвідомлює жахи, які залишають після себе в Бородянці та інших містах окупанти? З кожним днем путінської війни таких історій ставатиме все більше.