0,25% ВВП на безпеку: аналітики підрахували вартість військової незалежності Європи від США

Європа може протягом кількох років суттєво зменшити військову залежність від США, якщо подолає фрагментацію оборонної політики й спрямовуватиме вже заплановане зростання бюджетів у спільні європейські програми.

Про це йдеться в аналітичному документі Sparta 2.0, який підготували президент Кільського інституту світової економіки Моріц Шуларік та його співавтори. За їхньою оцінкою, суттєвий прогрес до автономної оборонної спроможності Європи можливий за три-п'ять років, а ширша автономія у більшості сфер - за п'ять-десять років.

Вартість такого переходу автори оцінюють у €150-200 млрд до 2030 року і приблизно €500 млрд до середини наступного десятиліття. У розрахунках "Європа" означає не лише ЄС, а також Велику Британію та Норвегію. Це близько 0,25% європейського ВВП, тобто витрати, які, за оцінкою авторів, можна профінансувати в межах уже запланованого збільшення оборонних бюджетів.

Ключовий висновок аналізу - проблема не стільки в нестачі грошей чи технологій, скільки в політичній роздробленості. Європейські країни витрачають на оборону великі суми, але часто дублюють закупівлі, підтримують надто багато національних систем і не створюють достатньо спільних виробничих ланцюгів.

Як приклад неефективності наводиться ситуація з бойовими танками: європейські армії закуповують 14 різних моделей основних бойових танків, тоді як армія США використовує один основний тип. Через це Європа витрачає більше на підтримку, ремонт, навчання й логістику, але отримує менше сумісності між арміями.

Автори Sparta 2.0 називають десять напрямів, у яких Європі потрібні масштабні власні програми. Серед них - масове виробництво дронів, далекобійні балістичні ракети, системи ППО, військове супутникове угруповання, електронна боротьба та інші критичні спроможності, де залежність від США залишається особливо чутливою.

Окремі оцінки Кільського інституту та Bruegel раніше показували, що для оборони від Росії без підтримки США Європі знадобилися б близько 300 тис. додаткових військових, приблизно 50 бригад, щонайменше 1 400 нових танків, 2 000 бойових машин піхоти і близько 2 000 далекобійних дронів щороку. Це підкреслює масштаб розриву між нинішніми оборонними планами і потребами у разі реального скорочення американської ролі.

Для України ця дискусія має пряме значення. Чим швидше Європа зможе виробляти більше власної зброї, боєприпасів, дронів, систем ППО і супутникових сервісів, тим менше підтримка України залежатиме від політичних циклів у Вашингтоні. Водночас європейська оборонна автономія не означає відмови від НАТО, а радше спробу зробити європейський внесок у безпеку менш вразливим до американських рішень.

Єврокомісія вже рухається в цьому напрямі через Defence Readiness Roadmap 2030. Дорожня карта передбачає закриття критичних прогалин у спроможностях, зокрема через European Drone Defence Initiative, European Air Shield, European Space Shield і Eastern Flank Watch. Але аналітики наголошують: без спільних закупівель, політичного лідерства й відмови від оборонної "клаптиковості" навіть великі бюджети можуть не дати потрібного результату.

За матеріалами: Die Presse, GMX, Kiel Institute, European Commission