Китайські електрокари вироблятимуть в Іспанії та Італії: як бренди з КНР обійшли мита ЄС
Китайські виробники електромобілів дедалі активніше шукають виробничі майданчики в Європі. Для місцевих заводів і постачальників це шанс отримати нові замовлення, але для європейського автопрому - ще один крок до залежності від китайських батарей, платформ і програмного забезпечення.
Китайські виробники електромобілів переходять до нового етапу експансії в Європі. Якщо раніше головним інструментом були поставки готових авто з Китаю, то тепер компанії шукають місцеві виробничі майданчики, зокрема недозавантажені заводи великих європейських концернів.
За даними South China Morning Post, інтерес до таких активів проявляють виробники від BYD до Leapmotor. Йдеться про заводи або виробничі лінії, які можуть дати китайським брендам швидший вихід на європейський ринок без будівництва підприємств з нуля.
Найпомітніший приклад - поглиблення партнерства Stellantis і Leapmotor. Stellantis уже володіє близько 21% Leapmotor, а їхнє спільне підприємство Leapmotor International має ексклюзивні права на продаж і виробництво моделей Leapmotor за межами материкового Китаю.
У травні компанії оголосили, що розглядають розширення виробництва на заводі Stellantis у Сарагосі. Там можуть додати нову лінію для електричного Opel C-SUV, а також локалізувати випуск Leapmotor B10. Окремо обговорюється майбутнє заводу Villaverde у Мадриді: туди можуть передати виробництво нових моделей Leapmotor для Європи, Близького Сходу й Африки.
Для Stellantis це спосіб завантажити європейські підприємства, зменшити собівартість електромобілів і використати китайську компонентну базу. Для Leapmotor - можливість отримати "європейське" виробництво, ближче до покупця і регулятора.
BYD також вивчає можливість використання недозавантажених потужностей у Європі. За даними SCMP, компанія веде переговори зі Stellantis щодо потенційного використання вільних складальних майданчиків. Це може допомогти BYD швидше наростити присутність на європейському ринку, зокрема в Італії.
Головна причина такого руху - мита і нові правила. Євросоюз запровадив компенсаційні мита на китайські електромобілі через висновок про субсидування виробників у Китаї. Ставки діють п'ять років і становлять 17% для BYD, 18,8% для Geely, 35,3% для SAIC, 7,8% для Tesla Shanghai, 20,7% для інших компаній, що співпрацювали з розслідуванням, і 35,3% для тих, хто не співпрацював.
Локальне виробництво в Європі дає китайським брендам шанс пом'якшити тарифний тиск і краще відповідати майбутнім вимогам Made in Europe. Саме тому недозавантажені заводи старих автоконцернів перетворюються на цінний актив.
Для європейських постачальників це може бути вигідно. Якщо китайські бренди вироблятимуть більше авто в ЄС, їм знадобляться місцеві комплектуючі, логістика, сервіс, інжиніринг, батарейні матеріали, електроніка й програмна інтеграція. Частина компаній, які втрачали замовлення через спад попиту на традиційні авто, може отримати нове джерело доходів.
Але вигода має обмеження. Аналітичний центр Bruegel попереджав, що ЄС не повинен зводити стратегію лише до тарифів або пасивного прийому китайських інвестицій. Європі потрібні умови, які змусять інвесторів створювати місцеву додану вартість, передавати частину технологічних компетенцій і не витісняти європейські компанії з ключових сегментів ланцюга постачання.
Для українського авторинку ця тенденція важлива з практичної точки зору. Якщо китайські електромобілі почнуть масово вироблятися в Європі, це може збільшити пропозицію таких авто, посилити конкуренцію і з часом вплинути на вторинний ринок, з якого в Україну потрапляє значна частина електромобілів.
Водночас для покупця локальне виробництво не знімає всіх ризиків. Важливими залишаються сервіс, гарантія, доступність запчастин, ресурс батареї, оновлення програмного забезпечення і ліквідність авто через кілька років. Саме ці фактори визначатимуть, чи стане китайський електромобіль дешевшою альтернативою, чи ризиковою покупкою.
По матеріалах: South China Morning Post, Bruegel, Stellantis