Український баскетбол: сільська команда б'ється проти обласних центрів

Сьогодні, 4 березня, у Чернігові завершився меморіал Євгена Синельника з баскетболу серед спортсменів 2009/10 років народження, повідомляє Курс Украины.

Нагадаємо, Євген Синельник – чернігівський баскетбольний тренер, чиїм вихованцем, зокрема, є Олімпійський чемпіон-88 Олександр Волков.

Сміттєвий бак, кросівки та тривала розминка

Юні 10-12 річні хлопці під час цього турніру мали змогу зіграти на паркеті, на якому зазвичай свої домашні матчі проводить чернігівська команда Першої чоловічої баскетбольної ліги – БК "Чернігів-ШВСМ". А цього разу на турнір зібралися чотири колективи: Суми, Житомир, Чернігів та Талалаївський район (згідно нового територіального розподілу, цей колишній райцентр тепер входить до великого Прилуцького району Чернігівщини).

Тож сьогодні, о 9 ранку мав стартувати матч останнього туру, в якому Суми зустрічалися з Талалаївським районом. Проте у запланований час сумчани вже розминалися, а ось у формі талалаївців у залі були лише 3 гравці...

Лише через 45 хвилин після номінального часу початку матчу з’явилася уся команда Талалаївського району. Весь період очікування сумчани не припиняли розминку та, здається, могли встигнути пристойно втомитися.

- В нас у команді є такий хлопець (на якого я, до речі, дуже розраховую)… Все йшло за планом, ми вийшли на зупинку й тут він каже: "В мене десь кросівки поділися". Виявилося, вони були у пакеті й він випадково викинув кросівки у сміттєвий бак. Ми повернулися, намагалися самі дістати ті кросівки, допомагали люді – не вийшло. Викликали сміттяра, щоб підняв бак. Це діти, таке буває… - пояснив форс-мажорну ситуацію тренер талалаївців Володимир Чепель.

Битва Давіда з Голіафом

Й ось гра, в яку представникам Чернігівщини довелося, фактично, входити "з коліс", розпочалася. За перші 5 хвилин юні баскетболісти зуміли відзначитися лише з лінії штрафних, тому на табло горів нестандартний для баскетболу рахунок: 1-1.

За 2 хвилини 48 секунд до кінця стартового відрізку у сольному проході Костянтин Абовян виводить команду з Чернігівської області уперед: 3-1. Й тут же, через травму, талалаївці втрачають одного зі своїх гравців.

Тут варто згадати про трьох гравців у формі Талалаївського району, що розминалися ще до приїзду своєї команди. Як виявилося, вони теж приїхали з Сум й вже на місці підсилили "чужу" команду. А ось решта 8 гравців колективу були зібрані навіть не з усього Талалаївського району, а з однієї Плугатарської школи. Як розповідає Володимир Чепель (тренер команди та вчитель фізкультури з Плугатаря), всього, з 5 по 11 клас, в його розпорядженні є 51 учень (обох статей). Як можна зрозуміти, далеко не всі з них народилися у 2009/10 роках та могли прийняти участь у цьому турнірі (не кажучи вже про те, що, напевно, не всі вони цікавляться баскетболом), тож вибір спеціаліста був обмежений. Втім, пану Чепелю не вперше доводиться протистояти командам обласних центрів – він не один раз вигравав чемпіонати Чернігівської області зі стрітболу серед дівчат й виводів своїх підлеглих на всеукраїнській рівень.

Ось й цього разу хлопці Чепеля, хоча атакували менше за суперника, діяли влучніше: 5-3 на користь талалаївців після першої чверті.

Лише випустивши високих легких форвардів, Сумам вдалося на 13-й хвилині вийти уперед: 7-5 після швидкої атаки.

За 3 хвилини 31 секунду до великої перерви рахунок був лише 11-9 на користь Сум. А далі сталося те, що часто трапляється у дитячо-юнацькому спорті.

Абовян занадто повірив у себе – розігруючий талалаївців тричі йшов у дриблінг та тричі поспіль втрачав м’яч, за що суперник карав опонентів: 16-9.

До великої перерви ж рахунок був 16-12

Реалізація класу

Трохи про статистику, але не баскетбольну: згідно інформації з відкритих джерел, у Сумах живе 263 тисячі людей, а у селі Плугатар Талалаївського району – 327. Не тисяч, а просто 327 людей. Звісно, не всі 263 тисячі сумчан, й не всі 327 плугатарців цікавляться баскетболом. Тож можна уявити наскільки вужчим був вибір складу у тренерів Талалаївського району.

Й у третій чверті Суми почали реалізовувати свою перевагу: на майданчику з’явилися високі та доволі швидкі Павло Гончаров та Назар Обод, які прийнялися "розривати" захист суперника.

До речі, варто згадати, що гра йшла "брудним часом", тобто, коли м’яч залишав межі майданчику, час продовжував відраховуватися.

Баскетболісти часто боролися сидячі, або навіть лежачі на паркеті. Але забивали у третій чверті виключно сумчани: 22-12 перед заключним ігровим відрізком.

У четвертій чверті команда з Сумщини діяла вже у своє задоволення, а талалаївці свою "посуху" змогли перервати лише за 4-55 до кінця зустрічі: відзначився Володимир Дремов.

- Під час великої перерви ми перекинулися кількома словами з тренером Сум, й він сказав: "Та ми вам піддавалися, але у другій половині вже не будемо", - так й вийшло, - прокоментував провал у третій та четвертій чвертях розігруючий Талалаївського району Костянтин Абовян.

У кінцівки Дремов заробив право на два штрафні, які могли б запобігти розгрому його команди (у баскетболі розгромом вважається перемога з розривом у +20 очок та більше, - прим.), проте форвард талалаївців промазав. А ось наставник Сум, не дивлячись на впевнену перевагу своєї команди, на останній хвилині двічі брав тайм-аути:

- Ми хотіли закріпити дві свої останні комбінації, але, на превеликий жаль, ми їх успішно не закінчили, - пояснить цей хід тренер команди з Сум В’ячеслав Марченко.

У підсумку 36-14 на користь колективу з Сумщини.

- Ми приїжджаємо другий рік поспіль. Минулого року були третіми, цього року другими, значить наступного року перше місце – наше, - зазначить після матчу В’ячеслав Марченко.

- Ми вчимося, багато чому у нашому невеличкому спортзалі навчитися просто неможливо. Я задоволений прогресом команди під час цього турніру – для більшості хлопців це – перший турнір, вони побачили велику залу… Я зробив висновки. Думаю, будемо прогресувати, - підвів підсумки турніру Володимир Чепель.

У підсумку головний трофей залишається у Чернігові, "срібло" завоювали Суми, а "бронза" їде у Житомир. Відповідно, команда Талалаївського району залишилася на останньому, четвертому місці.

Сєргєй Карась