Понад $300 млн щомісяця: як імпорт з Китаю тримає на плаву російський ВПК

Пекін офіційно заявляє про нейтралітет у війні, але великі поставки товарів подвійного призначення допомагають Росії підтримувати виробництво ракет, дронів і військової техніки. Саме ці компоненти залишаються одним із найскладніших викликів для санкцій Заходу.

Китай не обов'язково має постачати Росії готову зброю, щоб підтримувати її військово-промислову базу. Як пише The Economist, Пекін заявляє про нейтралітет, але постачання великих обсягів товарів і матеріалів подвійного призначення фактично допомагає Москві утримувати військове виробництво під час війни проти України.

Йдеться про товари, які формально можуть мати цивільне застосування, але використовуються у виробництві або ремонті озброєння. Єврокомісія відносить до таких позицій напівпровідники, передову електроніку, двигуни для дронів, обладнання для виробництва зброї, верстати, рідкісноземельні метали, деталі машин, компоненти для безпілотників, навігаційне обладнання, тепловізійні камери та інші технології, важливі для російського ВПК.

Саме подвійне призначення робить такі потоки важкими для повного блокування. На папері це можуть бути промислові комплектуючі, електроніка, обладнання або матеріали для цивільних виробництв. На практиці вони потрапляють у ланцюги, які дозволяють Росії виробляти ракети, дрони, бронетехніку, засоби зв'язку та іншу військову продукцію.

Аналітики Carnegie ще у 2024 році писали, що Китай став найбільшим постачальником для Росії не лише звичайних комерційних товарів, а й компонентів подвійного призначення, які підпадають під західний експортний контроль. За їхніми оцінками на основі митних даних, Китай щомісяця експортував до Росії понад $300 млн так званих високопріоритетних товарів, необхідних для виробництва озброєнь.

До цієї категорії входять мікроелектроніка, верстати, телекомунікаційне обладнання, радари, оптичні пристрої, сенсори та інші компоненти, які Росія не може повністю виробляти самостійно. Carnegie зазначала, що залежність Москви від Китаю за такими товарами різко зросла після початку повномасштабної війни.

Для Заходу це означає, що санкції працюють не лише як заборона на готову зброю. Ключова боротьба йде за дрібні компоненти, без яких сучасне озброєння не виробляється у потрібних масштабах. Саме тому ЄС розширює експортний контроль на дедалі ширший перелік товарів - від програмного забезпечення для дронів і верстатів до електронних компонентів, знайдених у російських ракетах, дронах і військових машинах.

Для України це має пряме військове значення. Якщо Росія зберігає доступ до китайських або реекспортованих компонентів, вона може швидше відновлювати втрати, нарощувати виробництво дронів і ракет та обходити частину технологічних обмежень. Це підвищує ціну війни для України й робить контроль за ланцюгами постачання не менш важливим, ніж нові пакети військової допомоги.

Головна проблема для санкційної політики - довести не лише факт торгівлі, а й зв'язок конкретної компанії або товару з російським оборонним виробництвом. Китайські постачальники можуть прикриватися цивільним призначенням продукції, а Росія - купувати її через посередників, змінені маршрути або компанії-прокладки.

Тому нові обмеження проти Росії дедалі частіше б'ють не тільки по російських підприємствах, а й по іноземних компаніях, які допомагають їй отримувати критичні технології. Для Пекіна це створює ризик вторинних санкцій, але поки не змінює головного: Китай залишається ключовим зовнішнім джерелом компонентів, без яких російська військова машина працювала б значно повільніше.

За матеріалами: The Economist, European Commission, Carnegie Endowment for International Peace