Українські виробники зброї розкритикували реформу закупівель Міноборони за Федорова

Частина українських виробників озброєння зіткнулася з проблемами через перебудову оборонних закупівель, яку команда колишнього міністра оборони Михайла Федорова розпочала у 2026 році. Серед головних претензій - закритість формування вимог до продукції та пізній запуск тендерів, через який виконати частину контрактів до кінця року стало практично неможливо.

Про це в матеріалі "Української правди" заявив виконавчий директор Української ради зброярів Ігор Федірко. За його словами, після приходу Федорова Міноборони різко скоротило взаємодію з галузевими асоціаціями.

Федірко стверджує, що міністерство фактично замкнуло на собі формування потреб, тактико-технічних характеристик та фінансування нових розробок. На його думку, для значної частини ринку механізм ухвалення таких рішень став непрозорим.

Найсерйознішою практичною проблемою він назвав строки переходу на конкурентні тендери. За словами Федірка, повноцінна тендерна робота почалася лише ближче до вересня, хоча виробничий цикл в оборонній промисловості може займати близько пів року.

Зокрема, приблизно три місяці можуть знадобитися на замовлення та доставку комплектуючих і ще близько трьох - на складання готової продукції. За такого графіка вимога поставити озброєння до кінця бюджетного року стає для частини виробників фактично нездійсненною, вважає керівник Ради зброярів.

Водночас сама реформа була спрямована на те, щоб збільшити конкуренцію між постачальниками й відійти від практики закупівель у заздалегідь визначених компаній. Під час роботи Федорова Міноборони почало ширше застосовувати конкурентні процедури та цифрові дані про ефективність озброєння на полі бою.

Федоров після відставки називав запуск тендерів одним із ключових результатів своєї роботи. За його словами, міністерство встигло провести перші конкурентні закупівлі далекобійної артилерії та сотень тисяч дронів, що мало знизити закупівельні ціни та заощадити державі значні кошти. 

Міноборони також офіційно пояснювало реформу необхідністю зменшити корупційні ризики, розширити конкуренцію та зробити закупівлі більш прозорими. Агенція оборонних закупівель мала виступати професійним закупівельником, тоді як міністерство визначало політику та пріоритети забезпечення війська.

Водночас перехід на нову модель породив конфлікт між різними учасниками системи. Федоров наполягав, що попередній механізм надто сильно залежав від заявлених Генштабом потреб і конкретних технічних характеристик, які могли обмежувати конкуренцію. Представники частини ОПК, зі свого боку, заявляли, що нова команда Міноборони занадто довго формувала нові вимоги й фактично поставила виробників у ситуацію, коли часу на виконання замовлень не залишалося.

Таким чином, суперечка стосувалася не лише самого переходу на тендери, а й того, хто має формувати потребу війська, визначати характеристики озброєння та на якому етапі до цього процесу повинні залучатися виробники.

За матеріалами: Українська правда, Міністерство оборони України, інтерв'ю Михайла Федорова