24 жовтня 1946 року людство вперше побачило Землю на фотографії, зробленій з космосу. Знімок вийшов зернистим і чорно-білим, а ракета, що доставила камеру, незабаром розбилася. Але найдивовижніше — історичні кадри збереглися завдяки невеликій сталевій касеті, що пережила падіння зі швидкістю близько 550 км/год.
Сьогодні першому космічному знімку нашої планети виповнюється рівно 80 років. Його зробили за допомогою трофейної німецької ракети V-2, яку нацистська Німеччина ще нещодавно використовувала для завдання ударів по містах.
На фотографії видно вигнутий горизонт Землі, хмари та темряву космосу. Жодної звичної блакитної кулі — лише частина поверхні планети, знята з висоти близько 105 кілометрів.
Але саме цей кадр поклав початок новій епосі спостережень за Землею.
Як нацистська ракета стала космічним фотоапаратом
Історичний запуск відбувся на американському ракетному полігоні Вайт-Сендс у штаті Нью-Мексико. До польоту Юрія Гагаріна залишалося майже 15 років, а до запуску першого штучного супутника Землі — ще 11.
Після Другої світової війни американські фахівці отримали німецькі балістичні ракети V-2. Їх почали використовувати для вивчення верхніх шарів атмосфери, замінюючи бойові частини науковими приладами.
24 жовтня 1946 року в носовій частині ракети V-2 № 13 встановили 35-міліметрову кінокамеру, розроблену інженером Клайдом Голлідеєм.
Камера автоматично робила новий кадр кожні півтори секунди. У міру підйому ракети перед об'єктивом відкривалася дедалі ширша панорама Землі.
Ракета досягла висоти близько 105 кілометрів — трохи вище лінії Кармана, яку часто використовують як умовну межу космічного простору.
Саме під час цього польоту було отримано перші фотографії Землі з космосу, підтверджує NASA.
Падіння знищило камеру, але не фотографії
У космічної зйомки 1946 року була одна серйозна проблема: ракета не призначалася для безпечного повернення на Землю.
Досягнувши максимальної висоти, V-2 почала падати і за кілька хвилин врізалася в землю зі швидкістю понад 540 км/год.
Камеру було знищено. Здавалося б, разом з нею мали зникнути і всі отримані зображення.
Однак інженери передбачили захист плівки: її помістили в міцну сталеву касету. Саме вона вціліла після удару.
Як розповідає Smithsonian Air & Space Magazine, серед учасників пошукової групи був 19-річний військовослужбовець Фред Рулли.
Через десятиліття він згадував, як раділи дослідники, коли виявили неушкоджену касету. Але справжнє захоплення почалося пізніше, коли плівку проявили і вперше показали фотографії на екрані.
Вчені побачили те, чого раніше не бачив ніхто: Землю, зняту з космічного простору.
Чому перший космічний знімок зовсім не схожий на сучасні
Сьогодні фотографії Землі з космосу асоціюються з блакитними океанами, білими хмарами та чітко видимими материками.
Але на знімку 1946 року немає цілої планети. Причина проста: камера перебувала всього за 105 кілометрів над поверхнею — занадто близько, щоб Земля цілком помістилася в кадрі.
Зате на зображенні добре помітна кривизна горизонту, а над ним — темний космічний простір.
До цього найвищі фотографії земної поверхні було зроблено в 1935 році зі стратостата Explorer II, який піднявся приблизно на 22 кілометри.
Ракета V-2 дозволила фотографувати майже у п'ять разів вище.
При цьому знімок 1946 року не був першим доказом кулястої форми Землі: вчені знали про це задовго до появи фотографії.
Його значення полягало в іншому — вперше люди отримали можливість побачити рідну планету з висоти, раніше недоступної фотоапаратам.
Від першого чорно-білого знімка до знаменитого «Блакитного мармуру»
Після експерименту 1946 року космічна фотографія почала стрімко розвиватися.
14 серпня 1959 року американський супутник Explorer 6 передав перше зображення Землі з орбіти. Воно було дуже грубим, але стало важливим кроком до регулярного спостереження за планетою.
30 травня 1966 року радянський супутник зв'язку «Молния-1-3» отримав першу фотографію, на якій Землю видно цілком — як повний диск. Щоправда, якість зображення залишалася невисокою.
А 7 грудня 1972 року екіпаж американського космічного корабля «Аполлон-17» зробив фотографію, яка стала одним із найвідоміших зображень в історії.
На знімку, що отримав назву «Блакитний мармур» (Blue Marble), Земля постає яскравою блакитною планетою з білими хмарами. Його було зроблено дорогою астронавтів до Місяця, через 26 років після польоту V-2.
Подивитися знамениту фотографію можна в архіві NASA.
Сьогодні супутники щодня передають величезну кількість зображень Землі. З їхньою допомогою вчені стежать за ураганами, лісовими пожежами, станом океанів, льодовиків і змінами клімату.
Але історія космічної фотографії почалася не з сучасного супутника і навіть не з польоту людини в космос.
Вона почалася з камери на колишній бойовій ракеті, яка розбилася в пустелі Нью-Мексико. Вціліла лише плівка — і саме завдяки їй ми можемо побачити, якою Земля вперше постала перед об'єктивом з космосу 80 років тому.
Оригінальний історичний знімок доступний у Wikimedia Commons.
За матеріалами: NASA, Smithsonian Air & Space Magazine, NASA Science.
