Перейти до вмісту

Рекомендовані повідомлення

2019-12-30_072629.jpg

  • Не подобається 2

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

2019-12-30_072612.jpg

  • Не подобається 2

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

2019-12-30_072720.jpg

  • Лайк 2
  • Не подобається 2

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

2019-12-30_072831.jpg

  • Не подобається 2

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

2019-12-29_134732.jpg

  • Не подобається 2

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

2020-01-02_081843.jpg

  • Не подобається 2

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

2020-01-03_061743.jpg

  • Не подобається 2

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

2020-01-03_135533.jpg

  • Хаха 2
  • Не подобається 2

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

Первое января - это когда вчерашнее мстит настоящему. 

Утром первого января Абрам проснулся от топота домашнего кота. Плюс ко всему животное оглушительно мурлыкало.

"Разрывная, - подумал он, ощупывая нещадно болевшую голову, в которой гулким эхом разносились остатки мыслей. В душе четко ощущалась пустота.

Он подошёл к зеркалу, долго глядел туда и спросил свою Сару:

-- Считается ли еврей антисемитом, если он сам себя не любит?

Мудрая Сара ответила:

-- В таком случае, Абраша, утром с похмелья люди любой национальности ультранационалисты. Пойдём приложим тебе к голове что-нибудь холодное. Например, взгляд моей мамы.

Утром первого января Абрам чувствовал, что погибшие вчера нейроны оставили завещание, и их выжившие собратья дико мстят. По словам классика голова была похожа на "бидон, в котором варили чертям самогон". Только, похоже, черти отступали и взорвали бидон при отступлении.

-- Абраша, давай дам тебе от головы?

-- Топор?

-- Нет, таблеточку.

-- Нет, Сарочка, я должен страдать... я должен запомнить, что нельзя запивать коньяк вином "Бордо" и кричать, что я маг географии, т.к. во мне встретились великие французские город и провинция.

Чтобы одеться с похмелья, Абрам применил принцип буравчика. Он вклинился в шкаф с вещами и вытаскивал все доступные четко по часовой стрелке. Так на нём оказались: футболка поло с соревнований сына по гребле с надписью: "Греби хорошо, а то огребешь", трусы а-ля "семейники", которые с похмелья считаются шортами, и два разных носка. Абрам долго смотрел на носки, складывал и вычитал, в итоге, тягостно вздохнув, сказал:

-- Властью, данной мне свыше, я объявляю вас парой.

За столом Сарочка подала Абраше "похмельный набор":

- свежевыжатый сок соленого огурца

- стакан холодной воды, которая с похмелья "такая артезианская"

- монолог тещи "разве можно так пить, моей доченьке не нужен такой муж".

Когда стенки головного мозга (а с похмелья Абраму всегда казалось, что у головного мозга есть стенки) перестали саднить, как содранные коленки, когда окружающий мир приобрел краски, когда звуки перестали быть болезненными, Абрам изрек:

-- Весь этот мир - как этот стакан с водой!

-- Почему, Абраша?

-- Откуда я знаю, я что тебе - философ?

Всё равно этот раз был лучше, чем то новогоднее похмельное утро, которое Абрам встретил в Бердичеве. Под ёлкой. В участке. Голым.

Будьте здоровы!

  • Хаха 7
  • Подобається 2

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

Створіть акаунт або увійдіть у нього для коментування

Ви маєте бути користувачем, щоб залишити коментар

Створити акаунт

Зареєструйтеся для отримання акаунта. Це просто!

Зареєструвати акаунт

Увійти

Вже зареєстровані? Увійдіть тут.

Увійти зараз

  • Зараз на сторінці   0 користувачів

    Немає користувачів, які переглядають цю сторінку.

×