Странник 8 739 Опубліковано: 20 березня, 2020 1 1 Поділитися повідомленням Посилання на повідомлення Поділитися на інших сайтах
Странник 8 739 Опубліковано: 20 березня, 2020 1 1 Поділитися повідомленням Посилання на повідомлення Поділитися на інших сайтах
Странник 8 739 Опубліковано: 20 березня, 2020 1 Поділитися повідомленням Посилання на повідомлення Поділитися на інших сайтах
mr.Yakin 4 223 Опубліковано: 21 березня, 2020 Поділитися повідомленням Посилання на повідомлення Поділитися на інших сайтах
mr.Yakin 4 223 Опубліковано: 21 березня, 2020 Поділитися повідомленням Посилання на повідомлення Поділитися на інших сайтах
BON1954 6 709 Опубліковано: 21 березня, 2020 2 1 Поділитися повідомленням Посилання на повідомлення Поділитися на інших сайтах
BON1954 6 709 Опубліковано: 21 березня, 2020 4 1 Поділитися повідомленням Посилання на повідомлення Поділитися на інших сайтах
KPECT 487 141 Опубліковано: 21 березня, 2020 1 3 1 Поділитися повідомленням Посилання на повідомлення Поділитися на інших сайтах
admin 28 687 Опубліковано: 21 березня, 2020 2 1 Поділитися повідомленням Посилання на повідомлення Поділитися на інших сайтах
заDOOMчивый 10 722 Опубліковано: 21 березня, 2020 Уныние Все слезы, пролитые тобой, не пробудят меня, Когда демоны дремлют внутри. Кровь в моих венах больше не течёт, И ангелы вокруг меня умирают! Сломленный и холодный, И шрамы покрыли мою душу. Скрытый текст Я потеряла тебя в тишине, Истекая кровью , И пришла печаль, но не пожелала уйти, И забрала тебя из моих объятий. Рассвет, надежда увидеть прекрасное, Но в сумерках наша роза умрет. Я забываю, как можно видеть твоё лицо И Печаль твоих глаз. Я медленно гибну, я отдал все, что имел, Все быстрее задыхаюсь в собственном яде, Мне не нужны твое осуждение и твоя скорбь! Бремя, что я несу, так беспощадно и холодно. Сломленный и холодный, И шипы вонзились в мою душу. Я нашла тебя в пустоте; Мучимая прошлым, Я слишком поздно услышала стенание, Что в конце концов разбило твое сердце. Луна, надежда обрести утешение, Но солнце... обещает лишь презрение. Я больше не стану оплакивать тебя, Теперь ты во мне не нуждаешься. Мы слишком устали, чтобы заснуть, И эти тела переплетаются. Пока смертный холод ждет нас, Я все дальше падаю В твои объятия, И все сильнее мы страдаем, Пока империя рушится. "Чьи то глаза всматриваются в нас. Твой шипящий, тлеющий язык... Твое отражение разбито... Но это зеркало принадлежит мне!" Я потерял тебя в тишине, Истекая кровью , И пришла печаль, но не пожелала уйти, И забрала тебя из моих объятий. 1 Поділитися повідомленням Посилання на повідомлення Поділитися на інших сайтах