Алиса в стране чудес 16 127 Опубліковано: 6 лютого, 2020 2 Поділитися повідомленням Посилання на повідомлення Поділитися на інших сайтах
BON1954 6 709 Опубліковано: 6 лютого, 2020 3 1 Поділитися повідомленням Посилання на повідомлення Поділитися на інших сайтах
BON1954 6 709 Опубліковано: 7 лютого, 2020 1 1 Поділитися повідомленням Посилання на повідомлення Поділитися на інших сайтах
BON1954 6 709 Опубліковано: 7 лютого, 2020 1 1 Поділитися повідомленням Посилання на повідомлення Поділитися на інших сайтах
BON1954 6 709 Опубліковано: 7 лютого, 2020 3 2 1 Поділитися повідомленням Посилання на повідомлення Поділитися на інших сайтах
PIK 4 130 Опубліковано: 7 лютого, 2020 3 Поділитися повідомленням Посилання на повідомлення Поділитися на інших сайтах
nord07 1 330 Опубліковано: 7 лютого, 2020 Может кто уже видел, но это за душу берет 3 1 2 Поділитися повідомленням Посилання на повідомлення Поділитися на інших сайтах
PIK 4 130 Опубліковано: 7 лютого, 2020 1 час назад, nord07 сказал: Может кто уже видел, но это за душу берет Целая эпоха в одном клипе Поділитися повідомленням Посилання на повідомлення Поділитися на інших сайтах
заDOOMчивый 10 722 Опубліковано: 7 лютого, 2020 Тяжесть короны Презрение нависло тучами, Человечество они стыдливо оплакивают. Здесь, у самого края, я падаю без сил, Пока Бог безмолвно спит. Скрытый текст Теряя равновесие, Я теряю связь с реальностью. Пусть эти дрожащие призраки Прекратят преследовать меня! Звезды сияют все ярче, Но корона так тяжела. Так далеко, все еще цепляясь За все это в беспросветной тьме. И свеча прогорает, Когда я касаюсь твоего сердца — Ступая по следам Множества пережитых страданий. Я жажду захода солнца, Чтобы занавес наконец упал, Это все, что я есть... Все, что есть у меня. Падшая из света во тьму, В ничто, впавшая в немилость, Как падает темный покров... Мягко сквозь рассвет. Призрачное, беззвездное небо, Хрупкое и — о, такое бездонное. Умирающий тихо просыпается И улыбается с мягкой безмятежностью. Падший из света во тьму; В ничто, впавший в немилость, Как падает темный покров Мягко сквозь рассвет. И источник незримого биения, Он глохнет в толще грязи — Но ты спишь, Душишь пустотой мое пламя. Я жажду захода солнца, Чтобы занавес наконец упал, Это все, что я есть... Все, что есть у меня. Падшая из света во тьму, В ничто, впавшая в немилость, Как падает темный покров Мягко сквозь рассвет. Призрачное, беззвездное небо, Хрупкое и — о, такое бездонное. Умирающий тихо просыпается И улыбается с мягкой безмятежностью. 1 1 Поділитися повідомленням Посилання на повідомлення Поділитися на інших сайтах
lvov210 19 195 Опубліковано: 8 лютого, 2020 1 2 Поділитися повідомленням Посилання на повідомлення Поділитися на інших сайтах