alex790579

Победивший на выборах в Венгрии Петер Мадьяр заявил, что будет вести переговоры с Путиным. В частности, о поставках энергоресурсов. «Нам придется сесть за стол переговоров с российским президентом. Географическое положение ни России, ни Венгрии не изменится. Наша энергетическая зависимость от России также сохранится. Мы будем вести переговоры», - заявил Мадьяр. Точка сидения определяет точку зрения (С). Так что - не факт...подождём-с, выводы делать еще рано

Не знаю кто автор, наткнулся на этот текст на просторах ТЫРнета. Но максимально созвучно с собственными мыслями... Запам'ятайте цей пост. АНАТОМІЯ КРАХУ: Більшість держав входять у війну з дитячою впевненістю, що це буде короткий, яскравий спринт. Політики виголошують промови, генерали малюють красиві стрілочки на картах, натовп реве від захвату. Але коли бліцкриг захлинається і спринт перетворюється на кривавий ультрамарафон по коліно в багнюці, правила гри змінюються фундаментально. У затяжній війні на виснаження геометрія фронту другорядна. Території можна здавати і відвойовувати. Реальна лінія оборони проходить не по річках і гірських хребтах. Вона проходить по соціальному договору. Війни програються не в той момент, коли ворог прориває фланг. Вони програються в тилу, коли держава запускає незворотний механізм внутрішнього інституційного самогубства. Цей процес не хаотичний. Це чітка, майже математична послідовність. Механіка деградації завжди працює за одними й тими самими лекалами. Розберімо цей конвеєр на складові. СТАДІЯ 1. Кінець медового місяця і народження каст У перший місяць війни загроза здається тотальною. Смерть не розбирає, хто перед нею — мільйонер чи слюсар. На цьому тваринному страху й адреналіні народжується той самий «безпрецедентний рівень згуртованості», про який так люблять кричати пропагандисти. Черги добровольців тягнуться до горизонту. Але війна затягується. Страх притуплюється. І тут система робить перший крок у прірву: вона починає монетизувати конфлікт. Суспільство стрімко і жорстко сегрегується. З’ясовується, що фраза «ми всі в одному човні» — для наївних. Човен один, але хтось гребе, прикутий до весла під обстрілом, а хтось п’є шампанське на верхній палубі, продаючи державі дошки для латання дна втридорога. Формується залізобетонна кастова система. Для низів війна стає фізичним знищенням і економічною катастрофою. Для еліт і навколоелітарної обслуги — ідеальним бізнес-проєктом. Доступ до ресурсів, контракти, логістика, бронь від призову для «своїх» — усе це перетворюється на закритий клуб. Виникає класична ситуація: приватизація прибутків і націоналізація витрат. Це момент, коли щирий патріотизм дає першу фатальну тріщину. Людина в окопі не сліпа. Вона бачить, що її життя знецінилося до вартості казенних берців, поки в столиці триває карнавал. З цього моменту війна перестає бути «народною». Вона стає «війною бідних», які помирають за інтереси багатих. СТАДІЯ 2. Ексель-стратегія та інституційна шизофренія Коли держава розуміє, що жива мотивація зникла, вона замінює її бюрократією. Апарат перестає працювати на перемогу. Він починає працювати на власне відтворення і звітність. Виникають дві паралельні реальності. У першій — на землі — бракує людей, спорядження, ротацій, а командири виявляються некомпетентними м’ясниками. У другій — у кабінетах — усе ідеально. Там пишуться переможні реляції, цифри втрат ворога множаться на десять, а свої занижуються до статистичної похибки. Система починає пожирати сама себе через негативний відбір. Нагору пробиваються не ті, хто вміє воювати чи керувати логістикою, а ті, хто вміє малювати красиві слайди для начальства і не ставити зайвих запитань. Говорити правду стає смертельно небезпечно для кар’єри. Люди перестають сприйматися як громадяни. Вони конвертуються в «юніти», «біомасу», «ресурсну базу». Бюрократична машина починає ставитися до власного населення з холодною зневагою бухгалтера, який списує прострочений товар зі складу. Проблема в тому, що в реальному світі біомаса не вміє штурмувати посадки. Це можуть робити лише мотивовані люди. А мотивацію знищено. СТАДІЯ 3. Полювання на двоногих (презумпція винуватості) Настає точка неповернення. Добровольці закінчилися: частина лежить у землі, частина покалічена, а решта остаточно зрозуміла, що держава їх кине за будь-якої нагоди. Воєвати банально нікому. Що робить розумна держава? Намагається переглянути суспільний договір. Прибирає корупцію, вводить жорсткі, але прозорі правила, пропонує гарантії. Що робить система в стадії деградації? Вмикає машину сліпого, тупого примусу. Починається сафарі. Громадянин офіційно позбавляється суб’єктності й стає здобиччю. Держава виводить на вулиці «ланцюгових псів», яким спускають план із відлову. Починаються облави. Страх стає головним і єдиним інструментом управління. З чисто військової, прагматичної точки зору — це катастрофа. Ефективність такого «м’яса» прямує до нуля. Людина, яку психологічно зламали, побили і під дулом автомата запхали у форму, не стає солдатом. Вона стає фактором ризику. Вона покине позицію при першій нагоді, засне на посту, здасться в полон. Армія, що складається з рабів, яких женуть у бій загороджувальні загони (у тій чи іншій формі), втрачає здатність до складних тактичних операцій. Вона здатна лише помирати, затуляючи дірки у фронті тілами. Але бюрократичному апарату байдуже до боєздатності. Йому потрібно закрити ексель-таблицю по призову. Звіт здано, галочку поставлено, премію отримано. СТАДІЯ 4. Атомізація і тихий саботаж Реакція суспільства на терор завжди однакова. Воно не виходить на барикади — у нього немає на це ресурсу й лідерів. Воно йде у глуху «внутрішню еміграцію». Починається масовий тихий саботаж. Головною метою виживання стає тотальне уникання будь-якого контакту з державою. Люди змінюють адреси, працюють «у тіні», обривають соціальні зв’язки, перестають виходити на вулиці. Міста атомізуються. Кожен сам за себе. У цей момент держава фактично перетворюється на внутрішнього окупанта. Влада сприймається як ворожа, чужорідна сутність, зустріч із якою несе не меншу загрозу життю, ніж приліт ворожого снаряда. Соціальна тканина рветься на шматки. Виникає трикутник ненависті: Фронт ненавидить ситий тил і владу, бо відчуває себе зрадженим і кинутим на забій без шансів на повернення. Тил боїться фронту (травмованих, озлоблених людей зі зброєю) і ненавидить владу за терор. Влада панічно боїться і тих, і інших, відгороджуючись від них кордонами лояльних спецслужб, чия єдина задача — охороняти еліту від власного народу. Легітимність системи падає до абсолютного нуля. Вона тримається лише на інерції та кийках. СТАДІЯ 5. Кришталевий замок і механіка обвалу Найпарадоксальніше (і найстрашніше) у цьому процесі те, що до самого останнього моменту еліти перебувають в абсолютній ілюзії контролю. Сидячи у своїх бункерах і VIP-ресторанах, читаючи власні відполіровані звіти, вони вірять, що система міцна. Так, народ незадоволений, але ж терпить? Поліція пакує, суди штампують вироки, пропаганда ллє в вуха солодкі обіцянки швидкої перемоги. Фасад виглядає монолітним. Ніхто не хоче помічати, що за цим фасадом — порожнеча. Несучі конструкції давно згнили. І тут стається тригер. Історично це завжди якась випадковість, яку неможливо прорахувати. Локальний, але медійно гучний обвал фронту. Перебій із постачанням їжі чи електрики в столиці. Випадкова смерть від рук силовиків, що потрапила на відео і спричинила стихійний мітинг, який спробували надто жорстко розігнати. Те, що ще вчора система проковтнула б не вдавившись, сьогодні стає іскрою в пороховому погребі. Обвал відбувається не за місяці, а за дні. Це фазовий перехід. На фронті починається ланцюгова реакція: накази просто перестають виконуватися. Цілі підрозділи залишають позиції, розуміючи, що помирати за злодіїв у столиці більше немає сенсу. Зброя розвертається в інший бік. У тилу апарат примусу раптово ламається. Рядовий силовик, який ще вчора бив людей кийком, раптом розуміє, що завтра його самого можуть відправити в окоп, або що розлючений натовп скоро почне вішати на ліхтарях. І він просто не виходить на роботу. Телефонні дзвінки згори залишаються без відповіді. Накази зависають у порожнечі. Влада випаровується. Вчорашні всемогутні чиновники, генерали й «патріотичні» бізнесмени наввипередки штурмують бізнес-джети, кидаючи країну на поталу хаосу й наступаючому противнику. ПІДСУМОК Геополітика цинічна. Жодні західні кредити, жодні ленд-лізи, жодні союзники не врятують державу, яка сама себе випотрошила. Зброя не стріляє сама. Із неї стріляють люди. Якщо держава ставиться до людей як до витратного матеріалу, якщо вона будує систему, де лояльність важливіша за компетентність, а корупція є основою елітного консенсусу — вона приречена. У критичний момент, коли знадобиться надзусилля нації, виявиться, що нації більше немає. Є лише загнана, сповнена ненависті до влади маса, яка просто відійде вбік і мовчки подивиться, як ця влада впаде під вагою власної дурості й жадібності. П.С.: сорри за лонгрид

Это еще очень оптимистично, так выходит разве что с учётом суточных на загранперевозках. Еще штрафы немалые и масса технических нюансов, при чем в каждой юрисдикции своих.

Осуществляю юридическое сопровождение грузоперевозок (в основном - рефрижераторы) - страхование+страховые случаи, фрахт, дебеторка и т.д. (как в Украине так и за рубежем) - пока крупные перевозчики (40+тягачей) получают статус критической инфры и бронь 50% военнообязанных. При этом на каждого из бронированных должно взять в штат еще одного с отсрочкой, иначе смысла не имеет. Долгое время народ (водилы) сидел по домам и ждал чуда, но кусать хоцца (С), потому с конца 2025 пошел вал желающих трудоустроиться с бронированием - не все могут выехать, т.к. в Украине недвига, бизнеса, семьи и т.д. Будь эта война неладна. Утомили весьма.

Це відео з "прийомки" для тих, хто прийматись не планував. А на рахунок ненав'язливого сервісу - то я навіть не сумнівався в тому, що Ви зараз підтвердили. Тобто ця держава саме за таке відношення до тих хто її захищає і пропонує воювати. Рівень когнітивного диссонансу зашкалює.

Дык зачем далеко ходить по тг-каналам бронированных нардепов. Вот вам немножко антуража напрямую из черновицкого центра соцподдержки...и комплектации. Условия содержания потенциальных воинов потрясают воображение WhatsApp Video 2026-02-17 at 09.35.07.mp4

На Кубе было то же самое, только спонсором и инициатором тех событий Кубинского кризиса была другая сторона... не зря столько счастливых беженцев с Острова Свободы с тех пор разбежалось по всему миру (с одним из таких, кстати, пересекался в Англии - уборщик-кубинец, вполне неплохо говоривший по русски). Да, пришедшим к власти - всегда хорошо, не поспоришь. Пересичных при любом победителе ждут только "перемоги" и "покращення" в разных интерпретациях, и этот факт важно осознавать, чтобы не питать опасных иллюзий по поводу последствий текущих войн и переворотов.

Повторюсь: за каждым "народно-освободительным движением" последние лет 100 стоят туго набитые кошельки груп влияния, желающие воевать чужими руками. Майдан - яркий тому был пример. Скорее всего, в обозримом будущем маятник качнётся в другую сторону (и в этих экстремальных проявлениях ресентимента тоже ничего хорошего не будет). Даже не знаю о каких шоу пишете, не смотрел)))

Скорее, неясно почему до сих пор не появилась сила, готовая воспользоваться этим пределом в масштабах страны.

Дефіциту не буде: я домовився про постачання дизеля на найближчий рік©️Величайший

Армейская система подавляет волю рекрута и имеет в этом, надо сказать, огромный опыт. Ничего нового, т.к. корни призывной армии Украины и методы подавления "ярких личностей" и инакомыслия в этой системе были разработаны еще в СССР. Поверьте, шагать в унисон и выполнять команды послушно заставят любого, к каким бы методам сопротивления он себя не готовил. Можно считать себя неповторимым гением в разы умнее своих угнетателей, но когда за отказ выполнять команду в упор лёжа на час поставят 100 человек твоего призыва (кроме собственно бунтаря, которого заставят на это всё смотреть) - представления индивидуума о своем месте в "гостеприимном армейском социуме" резко изменятся. И это только один из сравнительно гуманных методов, которые удалось вспомнить.

Иран продемонстрировал способность отвечать на удары по инфраструктуре симметрично. Израиль, Хадера - заявляется как прилёт по электростанции. Хадера.MP4

Если не секрет - откуда еще черпаете инфо о подобных случаях, кроме как из масс-медиа? Армейская служба и всё что с ней связано (особенно в плане принуждения) - это почти всегда ЧП. Так издавна было. Самострелы, вены резали, в караулах с вышки палить начинали...помню солдатика первого месяца службы, который в солдатской светлице решил повеситься, прямо в располаге -хвала Богу, спасли. И это в мирное время. И никто нигде широко не освещал такие факты, да и большинству неинтересно было. Сейчас такого - в разы больше. И поскольку принудительно туда хотят затянуть каждого, то и интересоваться солдатским бытом начали все...а он всегда ведь таким был - это, можно сказать, параллельная реальность, наряду с иными местами лишения свободы. Потому - склоняюсь мысли что данные случаи имеют массовый характер.

video_2026-03-15_16-18-37.mp4

Возможно, успели на эвак. Спасательные шлюпы никто не отменял, тем более что (по сообщениям) поражали после предупреждения. Остаётся надеяться, что так и было

Останется только нефтяную скважину рядом с самоваром продырявить;)

Даже появились видео салюта в честь Дня Победы;) Натурально морские котики исполняют Аллаху Акбар. Сказались года тренировок, видать. IMG_9745.MP4

Не варите воду. О том что было и есть в Украине можно ознакомиться и без Вашего комментария. Вопрос касается положений, действующих в Иране, о которых на форуме идёт горячий диспут уже на несколтко страниц. Идиотизм ситуации в том, что спорящие, очевидно, с самим нормативным актом непосредственно не знакомы. Не знают даже что это за акт - закон, постановление, инструкция?...Каким именно номативным актом регулируются эти ограничения и что КОНКРЕТНО там написано? Запрещен ли выезд так же как и сейчас в Украине или условием выезда для военнообязанных является лишь прохождение срочной службы, либо какой-нибудь другой порядок? Есть возможность выложить данное положение в открытый доступ или предпочитаете вести дискуссию ради самого процесса?)))

Дискутировать можно при наличии в свободном доступе предмета дискуссии, т.е. в данном случае - доступа к иранскому нормативному акту, содержащему ограничительные меры по выезду (не ИИ, а именно нормативный акт). Тогда все будем иметь возможность сравнить с общеизвестными украинскими. На этом столь опостылевшую дискуссию можно будет считать однозначно закрытой. Я не привык рассуждать о том, в чём не разбираюсь, а потому говорю об условиях службы)

Насколько помню, в далёкие 90-е в Украине существовали нормы, по которым без военника на работу нельзя было устроиться, в ВУЗ поступить, пасспорт получить/обменять и т.д. Т.е. выезд вроде бы и не ограничен, но как без военника официально загранпасспорт сделать - тоже был вопрос. Потому варианты были - либо ВУЗ с военной кафедрой, либо армия с дедами и шакалами, либо инвалидность. Но опять-таки, разница существенная - отслужить срочку в намертво прогнившей армии-развалюхе и воевать в составе такой же армии))) Если в том же Иране для возможности выезда цена вопроса=срочка, так это ж две большие разницы со здесь, согласитесь.

"У нас были переговоры с этими сумасшедшими (Ираном, – ред.), и я предчувствовал, что они первыми нападут. А у нас есть отличные переговорщики, замечательные люди, которые делают это всю свою жизнь и очень успешно. И, судя по тому, как шли переговоры, я думаю, они собирались напасть первыми. А я не хотел, чтобы это произошло", – добавил президент США. 0-04-0a-32777ee52fbe5662641653b89862309fd51682ffd5671ef512bf37972c8734f0_96204ef6dfa1045c.mp4

Обстрелы с воздуха ничего с огромной 90-миллионной страной с идеологически мобилизованным обществом угрожающего ей развалом не сделают. Уже ведь пробовали. В теории - шанс был во время протестов, но теперь уж поздно. Разве что наземное вторжение со стороны иракского Курдистана, там есть мобилизационный потенциал и штатовская, израильская агентура...но это, опять таки, будет сопряжено с огромными потерями и рисками.

для настолько грандиозного шухера - ИМХО - у них подтянуто в регион силёнок маловато. Да и союзнички не сказать чтобы шибко впрягались в атаки. Только отбивают, зачастую с помощью штатов. Учитывая выбивание арсеналов и логистики - долго в таком яростом режиме дамбить не получиться, война перейдёт в затяжную стадию, и тогда либо договариваться, либо...наземная операция. А это иной уровень потерь, абсолютно. Многие обрадуются если штаты увязнут настолькою

Погоджуюсь, до речі, може бути що й штучно створене відео. На відміну від збиття 3х ф15 ВВС США силами Кувейту. І це ще, прошу вілмітити, без наземної операції - там фейлів було б кратно більше. Будь яка армія виглядає гарно тільки на параді і на папері, тому початок війни з боку Ізраїлю та штатів є вкрай необдуманим кроком.