nord07 1 330 Опубліковано: 15 травня, 2017 16 Поділитися повідомленням Посилання на повідомлення Поділитися на інших сайтах
Helicobacter 956 Опубліковано: 15 травня, 2017 9 Поділитися повідомленням Посилання на повідомлення Поділитися на інших сайтах
snezha 11 171 Опубліковано: 15 травня, 2017 6 Поділитися повідомленням Посилання на повідомлення Поділитися на інших сайтах
snezha 11 171 Опубліковано: 15 травня, 2017 5 Поділитися повідомленням Посилання на повідомлення Поділитися на інших сайтах
snezha 11 171 Опубліковано: 15 травня, 2017 9 Поділитися повідомленням Посилання на повідомлення Поділитися на інших сайтах
Schetovod 1 161 Опубліковано: 15 травня, 2017 14 1 Поділитися повідомленням Посилання на повідомлення Поділитися на інших сайтах
stromba 7 142 Опубліковано: 16 травня, 2017 Иду на работу через кладбище утром, так быстрей минут на 15. Зима, узкая тропинка, всё как всегда. Вытаскиваю руку из кармана, за варежку цепляются ключи и вылетают в сугроб. Прямо на могилу. Ступор полнейший. Меньше всего в жизни хочется копаться там. Но в голове засела мысль: домой без них не попаду. Ладно, лезу. Мысль крутится. Шуршу в сугробе. И тут идёт мужик. А я сижу у могилы, разрываю снег и жалобно так оправдываюсь: — Домой не могу попасть… Мужик и побежал прочь . И тут до меня дошло , что я сказала, начала ржать. А мужик, наверно, больше не пойдет через кладбище… 4 Поділитися повідомленням Посилання на повідомлення Поділитися на інших сайтах
yakim 1 479 Опубліковано: 16 травня, 2017 1 час назад, stromba сказал: Иду на работу через кладбище утром, так быстрей минут на 15. Зима, узкая тропинка, всё как всегда. Вытаскиваю руку из кармана, за варежку цепляются ключи и вылетают в сугроб. Прямо на могилу. Ступор полнейший. Меньше всего в жизни хочется копаться там. Но в голове засела мысль: домой без них не попаду. Ладно, лезу. Мысль крутится. Шуршу в сугробе. И тут идёт мужик. А я сижу у могилы, разрываю снег и жалобно так оправдываюсь: — Домой не могу попасть… Мужик и побежал прочь . И тут до меня дошло , что я сказала, начала ржать. А мужик, наверно, больше не пойдет через кладбище… доводилось в юності читати гуморески... Була й така Спи Спокійно! Ідеш часом — бачиш цвинтар. Нема огорожі, Тільки сосни та берізки Стоять на сторожі. І, мов хмари, обступають Роздуми одвічні, Що всі ми там колись будем, Що всі ми не вічні... Ішов п'яний через цвинтар Та згадував маму І ляпнувся, зазівавшись, У свіженьку яму. Повернувся вправо, вліво, Мацонув руками. — Ґвалт! Рятуйте! — розкричався.— Витягайте з ями! Мимо тупав по стежині Хтось іще п'яніший. — Держи,— кричить,— хвіст трубою І носа не вішай! — З ями голос умоляє: — Я ж тебе благаю. Кинь вірьовку! Тут же сиро! Я ж тут замерзаю... Верхній в яму заглядає: — Що ти розходився? Врізав дуба — спи спокійно! Чого ж ти розрився? Автор- Павло Глазовий 3 Поділитися повідомленням Посилання на повідомлення Поділитися на інших сайтах
westa 9 458 Опубліковано: 16 травня, 2017 8 Поділитися повідомленням Посилання на повідомлення Поділитися на інших сайтах
Helicobacter 956 Опубліковано: 16 травня, 2017 5 Поділитися повідомленням Посилання на повідомлення Поділитися на інших сайтах
