stromba 7 142 Опубліковано: 15 червня, 2017 — Стою как-то на остановке… вечер, поздно уже, на улице ни души, трамвая как всегда нет и нет, сумки тяжеленные…Потом смотрю, вдалеке кто-то прыгает. Я напугалась, отошла вглубь остановки и вижу… парень на метле скачет, остановился напротив меня и спрашивает: — Чего, нет трамвая? Я стою, ни жива, ни мертва и говорю: — Нет пока, но придет скоро. А он: — Вряд ли ты его дождешься, время-то позднее, садись, подвезу тебя! Я ему с испугом: — Да что вы, спасибо, я сама как-нибудь!).. А он мне грубо: — Садись быстро, сказал, а то сейчас бензин закончится, я тебя сейчас с ветерком домчу… Я стою, ноги трясутся, озираюсь по сторонам, ни трамвая, ни людей. А парень-то крепкий был… Думаю, может больной какой из психушки сбежал. Сейчас как даст по башке метлой или еще чем, и вспоминай, как звали. Ну вот, взяла я свои котомки, ногу перекинула, и на метлу села в качестве «пассажира». И поскакали мы с ним. А он мне и говорит: — Тетка, ты не просто так сиди, а покрикивай иногда: «Йехууууууууу, наконец-то я дождалась принца на вороном коне»… Вот, скачем мы с ним, я ору периодически, а сердце замирает от страха, думаю, сейчас доскачем до дому, а дальше чего? Чего еще делать заставит, или прибьет вовсе, никто ведь не знает, что у него в голове… В общем проскакали мы с ним три остановки, молодежь нас на телефоны снимают, повзрослее люди, шарахаются в разные стороны… Прибыли к дому моему. Я слезла с метлы и в ужасе жду указаний. Он говорит мне: — Ну, благодари теперь, что бесплатно доехала!).. Я ему: — Ой, спасибо, господин, что в целости и сохранности доставили. А сама боковым зрением посматриваю, чем бы огреть его, если что… А он мне подмигивает: — Ну, пожалуйста! Может тебя до квартиры проводить? Я ему: — Да ладно, спасибо, я сама как-нибудь… Он: — Ну как хочешь,- развернулся и поскакал прочь… Молнией добежала я до квартиры. Дверь захлопнула, сумки бросила, пот с лица смахнула, сижу на полу, в себя прихожу… А тут дочь набросилась на меня, куда мол пропала, пешком что ли шла! — Да, — говорю, — бегом бежала! И поведала ей свое приключение. Настало утро, собираюсь я на работу. Вдруг звонок в дверь. Я с опаской смотрю в глазок, а там цветы. Я выдохнула, думаю, это дочке с утра пораньше ухажер букет притащил. Открываю дверь, а там… мужик тот стоит, с метлой и букетом. Я быстрее дверь закрывать, а он мне: — Извините-извините, это вам цветочки, и рассказывает. Играли они с друзьями в карты на желание, и проиграл он. Вот и придумали те эту историю с метлой, определили место и время встречи с какой-нибудь дамой, и чтоб она обязательно согласилась на метле прокатиться. Тут Вы и подвернулись. — Извините пожалуйста за глупость! Сейчас я конечно со смехом вспоминаю ту историю, а сначала, недели две ходила и по сторонам озиралась, как бы ещё кто до дому не «подвёз»! 6 Поділитися повідомленням Посилання на повідомлення Поділитися на інших сайтах
stromba 7 142 Опубліковано: 15 червня, 2017 Барышни, идущие не спеша по «зебре» виляя задом и вытягивая ноги, думаете что водители глядя на вас, восхищаются? Ошибаетесь. Они думают как бы дать вам пинка для скорости, что бы вы движение не задерживали ) 4 Поділитися повідомленням Посилання на повідомлення Поділитися на інших сайтах
Эвген 6 555 Опубліковано: 15 червня, 2017 Детская больница. Привели 3-х летнего малыша сдавать общий анализ крови. Медсестра протирает малышу пальчик ваткой, а потом иголочкой протыкает его. Мальчик посмотрел сначала на свой пальчик, потом на медсестру и говорит: — Ты че б*ять сделала? 16 Поділитися повідомленням Посилання на повідомлення Поділитися на інших сайтах
yakim 1 479 Опубліковано: 16 червня, 2017 11 час назад, snezha сказал: класика звучить так «Зайве питання» Миє жінка у квартирі ввечері підлоги. Раптом сунеться Тимоха, ледве тягне ноги. Жінка в сльози: — Знов напився? Де тинявся досі? — Та ганчіркою по лобі, по губах, по носі! Б’є, лупцює випивоху й примовля сердитої — Будеш пити? Будеш пити?! Будеш, будеш пити?! — А Тимоха сів та й каже: — Що ти все питаєш? «Будеш пити, будеш пити…» Наливай, як маєш! Павло Глазовий 8 Поділитися повідомленням Посилання на повідомлення Поділитися на інших сайтах
Pan Włodek 7 754 Опубліковано: 16 червня, 2017 12 хвилини тому, yakim сказав: класика звучить так ..... Павло Глазовий Павло Прокопович - гігантіщє Дід приїхав із села, ходить по столиці. Має гроші — не мина жодної крамниці. Попросив він: — Покажіть кухлик той, що з краю. — Продавщиця: — Что? Чево? Я нє понімаю. — Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка. — Да какой же кухлік здєсь, єслі ето кружка. — Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови: — На Вкраїні живете й не знаєте мови. — Продавщиця теж була гостра та бідова. — У мєня єсть свой язик, ні к чему мнє мова. — І сказав їй мудрий дід: — Цим пишатися не слід, Бо якраз така біда в моєї корови: Має, бідна, язика і не знає мови. Павло Глазовий. „Сміхологія” — Київ, „Дніпро”, 1989. 17 2 Поділитися повідомленням Посилання на повідомлення Поділитися на інших сайтах
biblbroks 1 115 Опубліковано: 16 червня, 2017 2 1 Поділитися повідомленням Посилання на повідомлення Поділитися на інших сайтах
Алиса в стране чудес 16 128 Опубліковано: 16 червня, 2017 9 Поділитися повідомленням Посилання на повідомлення Поділитися на інших сайтах
snezha 11 185 Опубліковано: 16 червня, 2017 8 Поділитися повідомленням Посилання на повідомлення Поділитися на інших сайтах
snezha 11 185 Опубліковано: 16 червня, 2017 4 Поділитися повідомленням Посилання на повідомлення Поділитися на інших сайтах
biblbroks 1 115 Опубліковано: 16 червня, 2017 Мама, уводя сына от стоматолога, говорит:- Сынок, что надо тёте сказать? Мальчик сквозь слезы: - Сука... Запись учителя в школьном дневнике Дарьи Донцовой: "Ваша дочь подготовила доклад по биологии. Читаю уже третью неделю. Надеюсь, что убийца - не зебра." 24 Поділитися повідомленням Посилання на повідомлення Поділитися на інших сайтах