Pan Włodek

Знайомий потрапив у наступну халепу. У нього власний будинок, не прийнятий в експлуатацію (незавершене будівництво). По закону він має право на субсидію, якщо її призначить комісія при місцевому органі влади. Пару років тому він подав заяву, комісія розглянула, і субсидію було призначено. А восени минулого року виявилося, що управління соцзахисту припинило надання субсидії (точніше, припинили ще з травня, але він тоді не звертався за повідомленням, бо знав, що на літо йому там буде по нулях, газ на опалення не витрачається). Пояснили, що причина - "немає терміну здачі будинку в експлуатацію". Коли став писати офіційні запити в управління праці і соцзахисту, присилали якісь бредові відписки, писали знов маячню про відсутність терміну здачі будинку, посилалися на рішення комісії, зліплені заднім числом, хоча в Порядку призначення субсидій взагалі не передбачено повторного розгляду справи комісією. Коротше кажучи, тупо порушують порядок призначення субсидій; за чутками - це така нова політика місцевої влади. Звертання на гарячу урядову лінію теж нічого не дали, лишається тільки судитися, а він був вимушений виїхати на заробітки за кордон, не встигши подати позов....

Цікавий прецедент описав Володимир Бойко у своєму фб. 19 лютого 2018 року Печерський районний суд під головуванням судді Білоцерківця виніс вирок, яким повністю виправдав людину, притягнуту до кримінальної відповідальності за носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу (частина 2 статті 263 Кримінального кодексу України). Як справедливо зазначено у вироку, в Україні відсутній закон, який би передбачав отримання дозволу на носіння холодної зброї. А відтак не можна карати людей за порушення неіснуючого закону. Ось витяг з цього вироку, який розміщений у Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/Review/72347132 *** Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Відповідно до ст.7 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення згідно з національним законом або міжнародним законом. Згідно ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у попередній та у діючій редакції) висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду (України), враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Згідно постанови ВСУ №5-49к13 від 03.03.2014 року, наявної в матеріалах судового провадження, зроблено висновок про те, що відсутність певного законодавства виключає можливість покарання за його порушення, оскільки не може бути покарання за порушення неіснуючого порядку. Об'єктивна сторона злочину за ч.2 ст.263 КК України полягає у носінні холодної зброї без передбаченого законом дозволу. Таким чином, законодавець визначив наявність (існування) закону, яким передбачено надання дозволу на носіння холодної зброї. Відтак відповідні дії особи можуть вважатися злочинними за умови існування закону, який визначає порядок носіння холодної зброї, але особа без такого дозволу носить зброю. Таким чином, держава не вправі застосовувати до особи процесуальний примус у вигляді кримінальної відповідальності за відсутність дозволу, передбаченого законом, поки немає закону, який передбачає отримання цього дозволу. Суд приходить до висновку про відсутність наразі Закону України, який би передбачав отримання дозволу на носіння холодної зброї. Відповідно слідчий та прокурор не зазначили в обвинувальному акті, на підставі якого Закону України обвинувачений мав отримати дозвіл для носіння холодної зброї. Наявність підзаконних актів Кабінету Міністрів України, Міністерства внутрішніх справ України, зокрема, наказу МВС №622 від 21.08.1998 року про затвердження відповідної Інструкції, не може свідчити про існування Закону України, яким передбачено порядок носіння холодної зброї як такого... За таких обставин, провівши всебічний, повний та об'єктивний розгляд всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до переконання про відсутність події кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України: незаконне носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу. Відтак, ОСОБА_2 у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України необхідно визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, та виправдати. Але те ж саме стосується і вогнепальної зброї?

Вгадай мелодію Підказка:

Будь ласка http://barricade.kiev.ua/?product=і-чужого-научайтесь

https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=1669817843061166&id=100000988986938

Як це вам вдалося зробити, якщо "Стандарт безподатковий" можна відкрити і поповнити тільки з тих коштів, які зайшли на рахунок, як соціальні виплати (наприклад пенсія)? https://conditions-and-rules.privatbank.ua/main/view-content-384/?lang=uk

Громадяни, стурбовані національним питанням, абсолютно даремно нарікають на день 23 лютого, проголошеного в Росії «Днем захисника вітчизни», і вимагають заборони його святкування в Україні. Якраз, навпаки – саме в цей день варто проводити військовий парад у Києві. Нагадаю, що в Радянському Союзі 23 лютого було проголошено святковим днем з суто пропагандистською метою як день, коли, начебто, була створена Червона Армія в 1918 році (інший варіант – як день, коли Червона Армія здобула свої перші перемоги під Нарвою та Псковом). Насправді ж 23 лютого 1918 року в ході Першої світової війни німецькі війська зайняли російські міста Нарву та Псков, а загін Червоної Гвардії під керуванням Дибенка без бою покинув позиції й втік. У зв’язку з катастрофічною ситуацією, що склалась для Росії на фронті, Центральний виконавчий комітет Рад робочих, солдатських і селянських депутатів 24 лютого 1918 року о пів на п’яту ночі ухвалив рішення погодитись з принизливими умовами мирного договору, запропонованими німецьким урядом. Цей договір – так звана Берестейська мирна угода – була укладена 3 березня 1918 року між представниками Німецької імперії, Австро-Угорської імперії, Османської імперії і Болгарського царства з одного боку та Радянської Росії – з іншого. Відповідно до статті 6 цієї угоди, «Росія зобов’язується негайно укласти мир з Українською Народною Республікою та визнати мирний договір між цією державою та державами Четверного Союзу. Територія України негайно очищується від російських військ і російської Червоної Гвардії. Росія припиняє будь-яку агітацію або пропаганду проти уряд чи громадських установ Української Народної Республіки». Тому, насправді, 23 лютого 1918 року в результаті військової перемоги, отриманої союзниками України, з’явились політичні передумови для міжнародного визнання Української Народної Республіки та, бодай, тимчасової зупинки російської агресії. А, відтак, немає жодних історичних підстав позбавляти цей день статусу святкового в Україні. Інша річ – з якого дива цей день святкують у Росії? Але відповідь на це запитання лежить в галузі психології загадкової російської душі й чи навряд становить для когось інтерес за межами Російської Федерації. https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=1990779374472184&id=100006204226091

Прочитайте перше повідомлення даної теми (останнє речення)

Сьогоднішній суботній вечір присвятив перегляду кримінального трилера - бойовика "Мисливці за головами"/Hodejegerne (норв.) 2011. Роджер Браун - найкращий спеціаліст з підбору топ-менеджерів для великих фірм - веде подвійне життя, промишляючи крадіжкою витворів мистецтва. Але чергова жертва виявляється міцним горішком... В ролі антагоніста* - Ніколай Костер-Вальдау (Джейеме Ланістер з "Гри Престолів"). Якісний фільм, рекомендую. * - Антагоніст - персонаж, що протидіє головному герою (протагоністу).