vovkin18 1 980 Опубліковано: 14 лютого, 2019 2 1 2 Поділитися повідомленням Посилання на повідомлення Поділитися на інших сайтах
BON1954 6 709 Опубліковано: 15 лютого, 2019 1 Поділитися повідомленням Посилання на повідомлення Поділитися на інших сайтах
shelsoft 6 043 Опубліковано: 15 лютого, 2019 1 Поділитися повідомленням Посилання на повідомлення Поділитися на інших сайтах
beck73 8 992 Опубліковано: 15 лютого, 2019 2 2 Поділитися повідомленням Посилання на повідомлення Поділитися на інших сайтах
Алиса в стране чудес 16 128 Опубліковано: 16 лютого, 2019 К нам неожиданно пришла Весна ))) тепло! КРАСОТА ? 1 Поділитися повідомленням Посилання на повідомлення Поділитися на інших сайтах
Алиса в стране чудес 16 128 Опубліковано: 16 лютого, 2019 2 2 Поділитися повідомленням Посилання на повідомлення Поділитися на інших сайтах
Алиса в стране чудес 16 128 Опубліковано: 16 лютого, 2019 1 1 Поділитися повідомленням Посилання на повідомлення Поділитися на інших сайтах
Алиса в стране чудес 16 128 Опубліковано: 16 лютого, 2019 Она похожа на волка – измученный и голодный, он готов бежать, придумывать что угодно, чтоб остаться неприкаянным и свободным, чтоб не стать добычей в очередной игре. Она привыкла кусаться больно, скрываться быстро. Осторожно, и не умирая от любопытства – «расскажи мне о ней» - срывается, словно выстрел… Я готовлю ужин. Она заключает: «Бред». Она петляет в мыслях, путая браконьеров: «Есть нормальные вещи – счастье, семья, карьера, можно хоть до утра без конца приводить примеры, можно хоть до утра… Расскажи мне о ней…еще...» Я смотрю на нее, и она не выносит взгляда – это слишком искрится воздух, когда мы рядом… Она краснеет: «Не расскажешь, ну и не надо…» Взгляд опасен, невозможен и запрещен. Я смеюсь, наливаю чай, достаю конфеты. А она берет календарь, констатирует: «Ну и лето!!!», Она, конечно, нынче думает не об этом, но, конечно, не признается никогда. А потом звонит Она, приглашает в гости, мы болтаем о поэзии, личном росте… Крепкий чай у неё становится в горле костью, она держит меня молчанием, как капкан. Телефон наполнен гулом чужих истории – мой эфир доступен, вычищен и просторен. А она меня убивает взглядом – и я не спорю. ...и уходит, бросив скомканное: «Пока». Она приходит ко мне, как всегда, без пяти четыре, словно в клетке, нервно мечется по квартире: «Я люблю кого-то, по-твоему, в этом мире?..» - Одинокого волка, милая. И меня. (с) 1 1 Поділитися повідомленням Посилання на повідомлення Поділитися на інших сайтах
Леопольд100 411 Опубліковано: 16 лютого, 2019 1 1 1 Поділитися повідомленням Посилання на повідомлення Поділитися на інших сайтах
BON1954 6 709 Опубліковано: 16 лютого, 2019 Скачать видео 3 Поділитися повідомленням Посилання на повідомлення Поділитися на інших сайтах