Ирина_
-
Постів
1 480 -
Зареєстровано
-
Відвідування
-
Переможець днів
3
Весь контент Ирина_
-
незалежно від країни , непереборні піки негативної реактивності через накопичення продуктів поділу з великим перерізом поглинання нейтронів (передусім ксенону), виникають наприкінці паливної кампанії. на початку кампанії ці ефекти компенсуються реактивністю свіжого палива. виникають, але долаються за рахунок управління запасом реактивності.
- 5 879 відповідей
-
- 4
-
-
-
- энергетика
- уголь
- (і ще 11 )
-
через зниження потужності енергоблоків і зупинку окремих із них, вихід на попередній рівень генерації можна очикувати не раніш ніж через добу
- 5 879 відповідей
-
- 7
-
-
-
-
- энергетика
- уголь
- (і ще 11 )
-
це аварійний мобілізаційний ресурс інших регіонів. без урахування власне енергетики та комунального сектору, у Києві ,можна оцінити потенційний ресурс у приблизно 1,5-2 тисячі фахівців електротехнічного профілю, яких за потреби реально залучити для надання допомоги енергетикам і комунальним службам у виконанні допоміжних та відновлювальних робіт. залучення такого ресурсу є можливим виключно за умови централізованої координації з боку органів державної адміністрації, із забезпеченням належного управління, допусків до робіт та інтеграції у структури аварійного реагування.
-
о,питання миттєво підняте до рівня екзистенційного вибору, де тепло в батареях виявляється зайвою деталлю... чому за будь-якої ідеології та будь-якої мови базові інженерні принципи не повинні працювати?
-
гарячі батареї не суперечать державній мові. але їх відсутність - дуже суперечить ефективному управлінню. інженерія працює з електрикою, теплом, водою і плануванням ризиків
-
наслідки кияни відчувають уже зараз - ногами й хребтом. мости зі скла і оптимізму , виглядають ефектно, експлуатуються тривожно, аза весь час нікому не спало на думку передбачити банальний блекаут і вжити хоча б мінімальних заходів. тому що для них інженерне застереження - як слово " @@@ " , написане на воротах прибульця : мова незрозуміла й зміст недоступний... тож і образи немає.
-
не сперечаюся, хочу додати свою думку. інженерна культура не “залишається” як така - вона відтворюється через практику, відповідальність і наступність. відтворюється не декларативно, а через сукупність стійких практик. навчання, участь у проектній діяльності, наставництво, інституційну пам'ять та наявність середовища, в якому інженерні рішення мають наслідки та відповідальність. при руйнуванні цих каналів відтворення культура втрачає системний характері і вироджується до окремих навичок та короткострокових метрик ефективності.
-
тільки так і можна сказати, тому що "барига" - це образа з можливими наслідками . безпечніше було б: актор судового процесу з розвиненою підприємницькою чутливістю та фіномінальним нюхом на конверти, чия професійна діяльність поєднує декларовану інституційну стриманість із здатністю до ідентифікації позапроцесуальних матеріальних сигналів, потім транзитно прихованих під багатошаровим текстильним ансамблем мантії правосуддя. перекручене виконання саме службових функцій, а значить - формально на роботі. так - можна сказати і за суддю.
-
так,шо тут у нас,давайте розберемо. ага,питання когніції, раціональності й логічної строгості,я так розумію ,урочисто відкладаються - до моменту, поки перша буква не досягне належного зросту... цікавий комунікативний феномен, коли суб’єкт заявляє про відсутність логіки, когнітивні неполадки та інші серйозні інтелектуальні катастрофи у тексті, але при цьому спокійно його читає. більше того - продовжує читати. регулярно ! без видимих страждань! однак паралельно висувається попередження майже апокаліптичного характеру :" якщо речення й надалі починатимуться з малої літери, а текст не буде поділений на абзаци, читання припиниться! " комічна чистота феномену : за нормальних обставин першого й другого пункту вже було б цілком достатньо, щоб припинити читання з міркувань принципу або, хоча б - самоповаги. тут наполегливість остаточно втрачає вигляд принциповості і починає нагадувати інерцію, яка вже не перевіряє, куди рухається. диплом "за стійкість "у боротьбі з текстом, який вона(стійкістб ) вперто продовжує читати, але дуже погрожує не читати... Ви неуважно читаєте : ви, м'яко кажучи, переоцінюєте себе як співрозмовника. тому комунікація перестала бути "пошуком істини" і перетворилася на інструмент керування дистанцією. довгий, перевантажений аргументами текст у такій ситуації виконує функцію не роз'яснення, а виснаження : він розрахований не так на розуміння, а, на втому адресата, зниження його мотивації продовжувати взаємодію. тут дискурс використовується як форма пасивної агресії - зовні раціональної, структурованої та "коректної", але за своєю метою спрямованою на одне : припинити діалог без прямої відмови. у цьому сенсі багатослівність стає стратегією витіснення, а не переконання, і тому, семантично, еквівалентно прямому посилу " пішов ти @@ @@@ !" , лише переведеному на мову соціально допустимої абстракції. різниця між ними лежить не у змісті повідомлення, а в рівні його культурної мімікрії : коротка форма чесно позначає кордон, а довга - робить те саме, але витратно за часом і нервами адресата.
-
на щастя, на відміну від нітратних солей у відходах плутонієвого виробництва, ВЯП з АЕС хімічно вибухати просто не здатне. там фізично немає компонентів і реакцій, які могли б забезпечити швидке виділення енергії вибухового типу. відпрацьоване ядерне паливо являє собою тверду керамічну матрицю, в якій радіонукліди зв’язані у стабільному фізико-хімічному стані. тому навіть у разі механічних пошкоджень мова може йти лише про локальне руйнування бар’єрів, але не про неконтрольований енергетичний процес. з цієї причини реальної небезпеки радіаційної аварії, що виходила б за межі не лише санітарно-захисної зони, а й самої промислової площадки, у даному випадку немає.
-
це важливе термінологічне уточнення. інакше, є ймовірність довгого уточнення "режиму внутрішніх потреб" електричної, гідравлічної хз ще якийсь і "а що ти маєш на увазі під власними потребами?" )
-
"внутрішнє працююче джерело "
-
саме робоче питання і ось чому. базова парламентська робота зберігається повністю : переговори, узгодження позицій, робота в комітетах, уточнення формулювань,координація таймінгів, присутність у залі та дотримання процедур. жоден із цих етапів не зникає через наявність фінансової домовленості. навпаки, її реалізація можлива лише за умови коректного виконання стандартних інституційних дій.парламентар у будь-якому випадку зобов’язаний виконувати свою функціональну роль у системі: брати участь у переговорах, забезпечувати синхронізацію з іншими акторами та діяти в межах формальних правил. без цього фінансовий параметр не конвертується у результат. платіж сам по собі не створює голосування, рішення або норми - він лише накладається на вже існуючий процес. процес є робочим, оскільки вимагає тієї ж самої участі, часу, координації та операційної дисципліни, що й будь-яке інше парламентське рішення. обговорення фінансової складової не означає автоматичного звільнення від обов’язків, а існує як додатковий параметр у вже наявній процедурній рамці. участь у такому процесі передбачає дотримання строків, точність формулювань, перевірку виконання домовленостей на кожному етапі та корекцію дій у разі зміни контексту.це виглядає як розширення функціонального навантаження, а не його спрощення. з’являється додатковий контур координації, який потребує уваги, часу та ресурсів, але не скасовує базових обов’язків. будь-яке відхилення від стандартної процедури робить результат непередбачуваним і знижує цінність досягнутих домовленостей. предмет домовленостей повністю похідний від формального статусу парламентаря. якби учасники не мали мандату, доступу до процедур і права голосу, не існувало б і самого об’єкта торгу. у цьому сенсі нічого принципово нового не додається : ті самі питання, ті самі зустрічі, ті самі міжфракційні контакти, ті самі правки і голосування. різниця полягає лише в тому, що до стандартного процесу ухвалення рішення підключається фінансовий параметр. тому описово це не окрема діяльність і не обхід роботи, а використання вже наявної інституційної функції з додатковою умовою. джерелом угоди є не сам факт оплати, а роль парламентаря, яка робить можливими предмет домовленостей і сам торг. усе залишається тим самим робочим процесом, лише з доданим елементом, який не виник би поза межами парламентських повноважень.
-
додатковий приклад, наведений для перевірки логіки на послідовність - класичний навчальний прийом. громадянка Тимошенко, на момент згаданих подій перебувала при виконанні службових( ! ) обов’язків: обговорювалися робочі питання. навіть якщо розглядати це як можливе зловживання службовим становищем, йдеться про професійний, а не побутовий контекст.публічна особа, яка декларує певні мовні та етичні принципи, має демонструвати хоча б мінімальну повагу до норм, які сама ж і проголошує - бажано не лише в заявах, а й під час робочих розмов. ну так званих робочих, але - на роботі все ж таки. те, що вона не знала, що її знімають, не вибачає її.
-
а ви плівки з тимошенко слухали? я забула чи вона реально російською? )))
-
я про них не міркую. відповідала на запитання "чим саме небезпечний "орєшнік" і подумала, що тутешній аудиторії це теж може бути цікаво
-
балістичні ракети, БРСД, на кшталт тих, якими Іран обстрілював Ізраїль, "Першинги", "Піонери" тощо, мають уже космічну ділянку траєкторії й відповідні швидкості бойової частини на кінцевій ділянці польоту. тому системи "Хец-3" здійснюють заатмосферне перехоплення. THAAD, у принципі, здатна перехоплювати бойові частини навіть в атмосфері, але там існує низка нюансів, через які в реальному житті це не завжди можливо. загалом ПРО проти ракет середньої та міжконтинентальної дальності - це передусім космічна історія: більш-менш надійне перехоплення можливе саме за межами атмосфери, аж до термоядерного підриву у класичних системах першого покоління. перехоплення ж бойових частин на самому кінцевому відрізку траєкторії - вкрай ризикований захід, а часто й фізично неможливий. обмежена ділянка перехоплення. для військових, а так само як і для алгоритму "оповіщення", переговори або щось ще, це або прийняття ризику (а куди подітися?) або його ігнорування( нам пообіцяли) - залежно від контексту інтерпретації. "Іскандери" та інші ОТРК - це інша історія.
-
це мислення про племінну лояльність, і до аналізу воно має таке саме відношення, як кричалки на стадіоні - до погоди. іронія полягає в тому, що ваш коментар ідеально підтверджує вихідну тезу. тому що ракети з мінімальним часом підльоту є реальністю, опція взаємного знищення фізично існує й надалі лише вдосконалюватиметься, а обговорюють це люди, які зводять усе до питання "кого шкода". не бачу у вашому запитанні жодного раціонального сенсу, тому відповім лише частково. у сценарії повномасштабного застосування ядерної зброї неядерна держава не є ані суб’єктом, ані безпосереднім адресатом удару . так, формально ви маєте рацію: неядерні держави навряд чи стануть прямими цілями масованого ядерного обміну й, очевидно, не здатні дати відповідь. але з цього зовсім не випливає, що їм "нічого не загрожує". це просто означає, що загрози для них мають інший характер і масштаби, але це простір наслідків.
-
фізичне виживання біологічного виду означає : не нуль.
-
ні. я не "прийняла як факт", я сформулювала висновки в суворих епістемологічних рамках, ви підміняєте це більш примітивною версією. у питаннях стратегічної стабільності важливі не наміри і не кулуарні домовленості, а механізми, що операційно перевіряються. не спостерігається заходів, які структурно знижують саме той ризик, про який мова йде. ризик помилкової ескалації за мінімального часу підльоту та невідмінності пуску.
-
ніякі системні запобіжні заходи, які б компенсували удар з мінімальним часом підльоту, мені невідомі. пуск орєшніка з точки зору систем раннього попередження не відрізняється від початку ядерного удару, а механізмів, що дозволяють надійно знизити ризик помилки або помилкової ескалації, не існує.фактично ризик був не усунений і не зменшений, а свідомо прийнятий як допустимий наслідок руйнування режиму контролю над озброєнням.
-
критичною особливістю ракет середньої дальності є мінімальний час підльоту до цілей. від моменту запуску до ураження об’єктів минає кілька хвилин, що практично виключає можливість перевірки інформації, політичного узгодження та проходження повного командного ланцюга. за таких умов системи раннього попередження змушені працювати в режимі негайного реагування.додаткову небезпеку створює принципова неможливість відрізнити пуск ракети з ядерною бойовою частиною від пуску з інертним або навчальним оснащенням. з точки зору сторони, що зазнає загрози, будь-який такий пуск виглядає як потенційний початок ядерної війни, що змушує ухвалювати рішення в умовах крайньої невизначеності.саме сукупність цих факторів - мінімальний час підльоту, невизначеність типу бойового оснащення та ризик фатальної помилки - і стала причиною укладення договору про ліквідацію ракет середньої і меншої дальності. метою договору було не "роззброєння заради миру"", а зниження ймовірності випадкового або помилкового запуску механізму глобальної ядерної ескалації. руйнування цього режиму контролю означає повернення до ситуації, у якій рішення з потенційно катастрофічними наслідками можуть ухвалюватися за лічені хвилини, на нижчих рівнях управління і без можливості повноцінної перевірки. у цьому і полягає екзистенційний характер загрози : не в самій наявності ядерної зброї, а в умовах, за яких помилка або хибна тривога можуть призвести до необоротного колапсу. повномасштабне застосування ядерної зброї означає масований взаємний обмін ударами між ядерними державами відповідно до доктрин гарантованого відповіду. це не одиничне або "обмежене" використання, а запуск ланцюгової ескалації із застосуванням сотень або тисяч боєзарядів по військових, промислових, інфраструктурних і міських цілях, яку неможливо зупинити після початку. а екзистенційна небезпека - це загроза не фізичному виживанню людства як біологічного виду, а самому існуванню сучасної цивілізації як складної керованої системи. руйнування державного управління, економіки, інфраструктури, соціального порядку, без яких сучасні суспільства не здатні функціонувати.
-
“орєшнік” - що це взагалі таке? по суті, еволюція комплексу “піонер”, розробленого ще наприкінці 1970-х. ідеться про балістичну ракету середньої дальності (до 5500 км) з роздільними головними частинами. нічого принципово нового в цій системі немає. можливо, дещо зросла точність завдяки сучаснішим системам керування, але говорити про якийсь технологічний прорив точно не доводиться.єдине реальне призначення такої ракети - доставка ядерних боєзарядів. кожна бойова частина (їх зазвичай близько шести, точне число не принципове) важить приблизно 200 кг, і більша частина цієї маси припадає на корпус та теплозахист, необхідний для проходження атмосфери. у такому об’ємі просто немає можливості розмістити щось інше. у звичайному, неядерному оснащенні ефект від застосування буде мізерним і абсолютно неспівмірним з вартістю самої ракети, яка обчислюється десятками мільйонів доларів. у свій час існували ідеї використовувати балістичні ракети середньої дальності для доставки інших видів зброї масового ураження, але через технічні проблеми - насамперед складність розпилення, температурні обмеження та дефіцит внутрішнього об’єму - до серійного виробництва справа так і не дійшла. навряд чи дійде й у майбутньому. головна загроза полягає не в якихось унікальних властивостях самої ракети, а в тому, що ядерний удар може бути здійснений за лічені хвилини. від моменту запуску до ураження цілей у європі (так само, як і у зворотному напрямку) минає менше десяти хвилин. при цьому немає жодної можливості відрізнити пуск ракети з ядерною боєголовкою від запуску з інертним макетом. саме це свого часу призвело до формування вкрай небезпечної системи миттєвого реагування, коли рішення про початок ядерної війни фактично спускається на оперативний рівень. за таких умов умовний полковник або навіть підполковник може запустити ланцюг подій, що завершиться армагеддоном, просто тому, що немає часу на перевірку, узгодження і проходження повного командного ланцюга. це ситуація “світ на волосині”, і саме з цієї причини свого часу був укладений договір про ліквідацію ракет такого класу. тепер усе повертається назад. захід, очевидно, має достатньо ресурсів і технологій, щоб у стислі строки розгорнути системи, аналогічні “першинґ-2”. у підсумку світ стає значно небезпечнішим, і не міфічна "зміна клімату”, не астероїди чи інші абстрактні загрози, а цілком реальна можливість помилкового повномасштабного застосування ядерної зброї знову виходить на перший план як основна екзистенційна небезпека, вже майже забута з часів холодної війни.
-
йдеться про економіко-технічну логіку вибору між консервацією та демонтажем (зносом) інфраструктурного об'єкту. консервація це не відсутність дій, а окремий технічний режим.за відсутності реалістичного сценарію повторного використання консервація не є нейтральною опцією.по суті це буде вже взяте зобов'язання та інвестиції, які потрібно буде захищати.
- 5 879 відповідей
-
- 6
-
-
-
-
- энергетика
- уголь
- (і ще 11 )
-
консервація - це технічний стан всього комплексу, який потрібно буде підтримувати і за це платити. у світі графіків прибутку складно обгрунтувати інвестицію в... у куди? в ТЕЦ, яких вирішили позбуватися наввипередки, з комсомольською завзятістю
- 5 879 відповідей
-
- 8
-
-
-
-
-
- энергетика
- уголь
- (і ще 11 )
